Постанова 4819 № 658/3405/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 658/3405/20 Головуючий в суді І інстанції Под`ячева І.Д. Номер провадження 22ц/819/660/21 Доповідач Орловська Н.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Орловської Н.В., суддів Кутурланової О.В., Майданіка В.В., секретар Давиденко І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 04 лютого 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Горяшко Людмила Василівна, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування грошових коштів за виконаним договором, В С Т А Н О В И В : 21.10.2020р. фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача грошової винагороди в розмірі 500 доларів США, що еквівалентно 13 450 грн за курсом НБУ. Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 12 січня 2021 року у задоволенні позову фізичної особи підприємця ОСОБА_2 відмовлено. 19 січня 2021 р. адвокат Горяшко Людмила Василівна, діючи від імені ОСОБА_1 , звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції в сумі 6800,00 грн. Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 04 лютого 2021 року у задоволенні заяви адвоката Горяшко Людмили Василівни про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що у відзиві на позовну заяву стороною відповідача не зазначено попередній розрахунок суми судових витрат, чим порушено ст. 134 ЦПК України. Крім того, в ході судового розгляду відповідачем не заявлялось про розмір та необхідність стягнення судових витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 04.02.2021 р. про відмову ухвалити додаткове рішення скасувати та прийняти нове судове рішення про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на його користь витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 6800,00 грн. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України відповідачем подано до суду першої інстанції клопотання, в якому зазначено, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення ним будуть подані докази щодо витрат на професійну правничу допомогу. Норма ст.134 ЦПК України, на яку посилається суд в оскаржуваній ухвалі, передбачає право, а не обов`язок суду, відмовити стороні у разі неподання попереднього розрахунку суми судових витрат у їх відшкодуванні. З огляду на викладене ОСОБА_1 вважає, що судом безпідставно відмовлено в ухваленні додаткового рішення про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу фізична особа підприємець ОСОБА_2 заперечує доводи апелянта, вважає ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 04 лютого 2021 року законною та обґрунтованою. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, судом встановлено наступне. Конституцією України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59). Згідно з статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. З огляду на статтю 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц). Судом встановлено, що у даній справі професійна правнича допомога відповідачу ОСОБА_1 надавалася адвокатом Горяшко Людмилою Василівною, повноваження якої підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 16.11.2020 р. №55 та копією ордеру серії ВТ №1005689. (а.с.30, 31) 25 листопада 2020 року представник відповідача ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК Україниповідомила суд про те, що докази на підтвердження понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (а.с.21). 15 січня 2021 року, тобто протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення від 12.01.2021 р., представником відповідача адвокатом Горяшко Л.В. подано до суду (шляхом направлення через установу поштового зв`язку) заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додано докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, зокрема: додаткову угоду № 1 до договору № 55 про надання правничої допомоги від 16.11.2020 р.; акт приймання робіт (послуг) до договору про надання правничої допомоги № 55 від 16.11.2020 р.; детальний опис робіт (послуг) до договору про надання правничої допомоги № 55 від 16.11.2020 р., укладеного з ОСОБА_1 , квитанцію до прибуткового касового ордеру від 04.01.2021 р. про сплату ОСОБА_1 6800 грн. (а.с.1-8, матеріали провадження №2-др/658/21) Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на наявну в матеріалах справи заяву про намір відповідача подати докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про недотримання відповідачем вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Крім того, відмовляючи в ухваленні додаткового рішення щодо розподілу витрат відповідача на правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що стороною відповідача у відзиві на позовну заяву не зазначено попередній розрахунок суми судових витрат, що відповідно до ч. 2 ст. 134 ЦПК України є підставою для відмови у їх стягненні. Проте, колегія суддів не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, оскільки аналіз частини 2 статті 134 ЦПК Українисвідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 134 ЦПК України, містяться у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі №161/20630/18. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Проте, ухвала суду першої інстанції за своїм змістом не містить мотивів, з яких суд виходи, застосовуючи передбачене ч. 2 ст. 134 ЦПК України право. З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема ч. 8 ст. 141, ч. 2 ст. 134 ЦПК України. Відповідно до п.3 ч.1, ч.3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрат. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Враховуючи вимоги ст. 270 ЦПК України, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити додаткове рішення у даній справі, оскільки рішення по суті спору приймалось судом першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 04.02.2021 р. та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 04 лютого 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 21 квітня 2021 року. Головуючий ________________ Н.В.Орловська Судді: ________________ О.В.Кутурланова ________________ В.В.Майданік