Постанова 4808 № 348/2036/20

Справа № 348/2036/20 Провадження № 22-ц/4808/564/21 Головуючий у 1 інстанції Матолич В. В. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Василишин Л.В., Пнівчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Надвірнянського районного суду, ухвалене суддею Матолич В.В. 22 січня 2021 року в м. Надвірна, повний текст якого виготовлено 22 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: Акціонерне товариство Акцент-Банк (далі-АТ А-Банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 20 червня 2017 року ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору №SAMABWFС00001087739 та отримання кредитної картки. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві. Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв`язку з чим станом на 03 жовтня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 24 426,18 грн, яка складається з 10 993,18 грн заборгованість за кредитом, 13 433 грн заборгованість по відсоткам. Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 426,18 грн та судові витрати у розмірі 2 102 грн. Заочним рішенням Надвірнянського районного суду від 22 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, АТ А-Банк подало апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач підписала анкету-заяву, а отже взяла на себе зобов`язання виконувати Умови та Правила надання банківських послуг в А-Банку, знайомитися з усіма Умовами договору та взяла на себе обов`язок в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Зазначає, що ОСОБА_1 користувалась кредитом, наданим банком, що підтверджується розрахунком заборгованості, тим самим, на думку апелянта, погодилась з усіма його умовами. Апелянт вказав, що позичальник отримала кредитну картку та скористалась кредитними коштами, тобто вона погодилась з умовами, що діяли на момент зняття коштів і повинна оплачувати процентну ставку. Сумніви суду щодо розрахунку заборгованості є необгрунтованими та на підтвердження вірності такого розрахунку банк надає банківську виписку. Зазначив, що, оскільки суд у рішенні посилається на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, то повинен був врахувати його позицію щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та стягнути з відповідача таку заборгованість. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачки судові витрати пов`язані з поданням апеляційної скарги в розмірі оплаченого судового збору. Згідно частини першої статті 369 ЦПК України, частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що відповідно до Статуту АТ «Акцент-банк» (нова редакція) рішенням загальних зборів учасників від 25.04.2018 року змінено найменування з Публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» на Акціонерне товариство «Акцент-банк». АТ «Акцент-банк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ «Акцент-банк». Як вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2017 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (а. с. 6). Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 03 жовтня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 24 426,18 грн, яка складається з 10 993,18 грн заборгованість за кредитом, 13 433 грн заборгованість по відсоткам. Із доданої до апеляційної скарги банківської виписки за період з 20.06.2017 по 02.02.2021 позичальник використовувала кредитні кошти, а також здійснювала часткове поповнення карти (а.с. 53-54). Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки певного виду та строку кредитування, а також даних щодо обрання відповідачем банківських послуг та будь-якої інформації щодо кредитування, крім особистих даних та підпису відповідача, у матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин, довідка про зміну умов кредитування залежить від одностороннього волевиявлення позивача та не містить даних щодо поінформованості про це відповідача, тому суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є недоведеними та не обгрунтованими, а позов з таких підстав не підлягає задоволенню. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. В силу частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За положеннями частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ Акцент-Банк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Умови і правила надання банківських послуг АТ Акцент-Банк, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За приписами частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, банк просив, у тому числі, крім тіла кредиту стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість по відстоках. Разом з тим, у анкеті-заяві позичальника від 20.06.2017 процентна ставка за користування коштами не визначена. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті сайті https://a-bank.com.ua/terms/ в розділі «Умови та правила». Проте, в матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме ці, долучені банком до позовної заяви, витяги з Тарифів та Умов розуміла відповідач, ознайомилась і погодилась з ними підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ Акцент-Банк. Як і того, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків саме в зазначених у них розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені і штрафів, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно вказаних обставин не доводять. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження№ 14-131цс19). Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків. З позовної заяви вбачається, що АТ Акцент-Банк просило стягнути на свою користь заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 993,18 грн, яка згідно з долученим банком розрахунком заборгованості складається з 10 993,18 - грн залишок заборгованості за простроченим тілом кредиту та - 00.00 грн залишок заборгованості за тілом кредиту (а.с. 5 (зворот). Що стосується заборгованості за простроченим тілом кредиту, то слід зазначити, що така є складовою його повної вартості, однак не є сумою, яку фактично отримав у борг позичальник, відтак не підлягає стягненню, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 1 вересня 2020 року по справі №293/599/19-ц. Вищенаведене свідчить про безпідставність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості по інших її складових частинах, таких як прострочене тіло кредиту, відсотки, окрім, як заборгованості за тілом кредиту, яка згідно наданого банком Розрахунку заборгованості відсутня. Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. В силу пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Керуючись статтями 374, 375, 381 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк»залишити без задоволення. Заочне рішення Надвірнянського районного суду від 22 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча: О.О. Томин Судді: О.В. Пнівчук Л.В. Василишин Повний текст постанови складено 21 квітня 2021 року.