Постанова 4807 № 310/7880/19

Дата документу 30.03.2021 Справа № 310/7880/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний номер справи № 310/7880/19 Провадження № 22-ц/807/1265/21 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів: Дашковської А.В., Кочеткової І.В., за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Восток» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області в складі судді Вірченко О.М. від 16 січня 2021 року, повний текст якого складено 27 січня 2021 року, у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Восток» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином,- В С Т А Н О В И В : ПСП Агрофірма «Восток» під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 191, ст. 356 КК України, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, мотивуючи свої вимоги наступним. 11 липня 2009 року директор ПСП АФ «Союз» ОСОБА_1 здійснив збір врожаю, вирощеного ПСП АФ «Восток» на загальній площі 22,86 га (ДП № 2 пай № НОМЕР_1 8,0016 га; ДП № 3 пай 6,6811 га; ДП № 4 пай № НОМЕР_2 8,1804 га, розташовані на території Андрівської сільської ради), та заволодів 44,35т. ячменю. 12 вересня 2009 року відповідач незаконно здійснив збір урожаю соняшника, вирощеного ПСП АФ «Восток» на загальній площі 14,82 га (ДП № 27 пай № НОМЕР_3 8,8014 га; ДП № 27 6,5168 га, розташовані на території Андрівської сільської ради). Вказаними діями спричинив позивачу шкоду в розмірі 399 140,84 грн. Просив зобов`язати відповідача відшкодувати завдану шкоду (матеріальні збитки) в натурі, шляхом передачі позивачу ячменю в кількості 44,35 т, соняшнику в кількості 19,41т. та стягнути в рахунок відшкодування шкоди 35 517 грн. витрати по вирощуванню ячменю та соняшнику, або стягнути з відповідача 399 140,84 грн. Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим за ч.ч. 2, 3 ст. 191 КК України та виправдано через недоведеність вчинення ним інкримінованих злочинів; визнано винуватим і засуджено за ст. 356 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.; на підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України. Вказаним вироком цивільний позов ПСП АФ «Восток» задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 61 784 грн. у рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди; задоволено частково цивільний позов ОСОБА_2 і стягнуто на користь останнього 10 000 грн. у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 вересня 2018 року зазначений вирок залишено без зміни. Постановою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди на користь ПСП АФ «Восток» скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті постановлені судові рішення залишено без змін. Заявою від 09.12.2020 року було уточнено позовні вимоги, в результаті чого ПСП Агрофірма «Восток» просила стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування шкоди (матеріальних збитків) 354 773,60 грн. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2021 року позов було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Восток» (вул. Гагаріна, буд. 101, с. Трояни, Бердянський район, Запорізька область, 71151) у відшкодування шкоди, заподіяної злочином, грошову суму в розмірі 324 592,1 грн., судові витрати в розмірі 3483,13 грн., а всього стягнуто 328 075 (триста двадцять вісім тисяч сімдесят п`ять) грн. 23 коп. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та безпідставно в якості доказу прийнято висновок експертного дослідження від 03.12.2020 № 10-14, проведеного експертом Запорізького НДЕКЦ МВС України відповідно до якого, ринкова вартість 1 т. ярого ячменю станом на 03 грудня 2020 року складає 6613 грн., ринкова вартість 1т. насіння соняшника станом на 03 грудня 2020 року складає 17826 грн. Апелянт зазначає, що вказаний висновок не відповідає положенням ч. 5,6 ст. 106 ЦПК України. За вказаних обставин, розмір матеріальної шкоди повинен визначатись з урахуванням висновку експерта від 09.09.2020 № 10-599, виконаного на підставі ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2020 року відповідно до якого ринкова вартість 1 тони ярого ячменю складає 4836 грн., ринкова вартість 1 тони насіння соняшника складає 11700 грн. Вважав, що законним буде рішення, яким з нього буде стягнуто кошти в сумі 227 029,92 грн. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає, що судом першої інстанції правомірно визнано наданий позивачем висновок експертного дослідження від 03.12.2020 №10-14 належним доказом та врахував його при визначені розміру заподіяної матеріальної шкоди. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. ПСП Агрофірма «Восток» не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині розрахунку грошової суми стягнутої з відповідача, подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що не відповідає положенням ст.1192 ЦК України висновок суду першої інстанції щодо розрахунку вартості ячменю та соняшника частково за ціною станом на 09 січня 2019 року та в іншій частині за ціною актуальною на момент розгляду справи. Апелянт вважає, що його вимога про стягнення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 354 773,60 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції неправильно розподілено судові витрати. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ПСП Агрофірма «Восток» не скористався. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПСП Агрофірми «Восток» та апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції було встановлено та не оспорювалось сторонами, що вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Вироком встановлено, що 11 липня 2009 року в період з 09:00 год. до 14:00 год. ОСОБА_1 , будучи директором та засновником ПСП АФ «Союз», самовільно, всупереч установленому законом порядку, достовірно знаючи, що врожай на полях ДП № 2 пай № 16 пл. 8 га, ДП № 3 пай № 35 пл. 6,68 га, ДП № 4 пай № НОМЕР_5 8,18 га на території Андріївської сільської ради Бердянського району Запорізької області належить ПСП АФ «Восток», діючи з особистих корисливих мотивів, надав усну вказівку працівникам ПСП АФ «Союз» ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які були в його підпорядкуванні, зібрати врожай ярого ячменю з вищевказаних земельних ділянок належними зазначеному підприємству комбайнами та, незважаючи на те, що правомірність збору врожаю оспорював директор ПСП АФ «Восток» ОСОБА_2 , у присутності останнього здійснив збирання врожаю ярого ячменю у кількості 32,8т. та обернув його на свою користь, таким чином заподіявши власнику ПСП АФ «Восток» в особі потерпілого ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 29 192 грн. Крім того, 12 вересня 2009 року в період з 09:00 год. до 11:00 год. ОСОБА_1 за аналогічних обставин здійснив збирання врожаю насіння соняшника з полів ДП № 27 пай № 341 пл. 6,5168 га та ДП № НОМЕР_6 пай № НОМЕР_3 пл. 8,3014 га в кількості 11,2т. та обернув цей врожай на свою користь, таким чином заподіявши власнику ПСП АФ «Восток» в особі потерпілого ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 32 592 грн ( т.1 а.с.4-93). На виконання вироку, яким частково було задоволено цивільний позов потерпілого, ОСОБА_1 на користь ПСП АФ «Восток» 09 січня 2019 року у відшкодування матеріальної шкоди було сплачено 61 784 грн. Під час розгляду кримінального провадження судом було встановлено, що діями ОСОБА_1 було завдано ПСП АФ «Восток» матеріальну шкоду на загальну суму 61 784 грн. з огляду на висновок експерта Запорізького науково-дослідного ескпертно-криміналістичного центру МВС України від 26 лютого 2016 року № 2682 про ринкову вартість ярого ячменю в кількості 43,8т. (станом на 11 липня 2009 року) та насіння соняшнику в кількості 15,3т. (станом на 12 вересня 2009 року), складеного за дорученням слідчого. Під час розгляду цивільного позову ПСП АФ «Восток» у порядку цивільного судочинства, ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2020 року було призначено у цій справі судову товарознавчу експертизу ( т.1 а.с.152-153). Згідно висновків судової товарознавчої експертизи від 09 вересня 2020 року № 10-599, ринкова вартість 43,8т. ярого ячменю (з базисними показниками якості відповідно ДСТУ 3769-98: вологість не більше 14,5 %, сміттєва домішка не більше 2 %) станом на день проведення експертизи, тобто на 09 вересня 2020 року, складає 211 816,80 грн.; ринкова вартість 15,3т. насіння соняшника (з базисними показниками якості відповідно до ДСТУ 7011:2009: вологість не більше 8 %, сміттєва домішка не більше 1 %) станом на день проведення експертизи складає 179 010 грн. Крім зазначеного, вказаною експертизою було встановлено, що станом на 09 січня 2019 року, тобто на день сплати відповідачем на користь позивача грошової суми, ринкова вартість 1т. ярого ячменю складала 6 377 грн., ринкова вартість 1т. насіння соняшника складала 9 430 грн ( т.1 а.с.170-179) На підставі заяви від 23.11.2020 № 23/11 ПСП Агрофірми «Восток» здійснено експертне дослідження від 03 грудня 2020 року № 10-14 ( т.1 а.с.201-204). Згідно з висновком названого експертного дослідження, проведеного на замовлення позивача, ринкова вартість 1т. ярого ячменя, станом на день проведення експертизи, тобто на 03.12.2020 складає 6 613 грн., ринкова вартість 1т. насіння соняшника складає 17 826 грн. Як вбачається із вироку Бердянського міськрайонного суду від 27 квітня 2016 року, ОСОБА_1 незаконно зібрав та обернув на свою користь 32,8т. врожаю ярого ячменю, заподіявши ПСП АФ «Восток» матеріальну шкоду на суму 29 192 грн., та 11,2т. врожаю насіння соняшнику, заподіявши ПСП АФ «Восток» матеріальну шкоду на суму 32 592 грн. Визначаючи розмір матеріальної шкоди, яка повинна бути відшкодована позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, сплативши на користь ПСП АФ «Восток» 61 784 грн., вже відшкодував позивачу вартість 4,58т. ячменю ярого на суму 29192 грн. та вартості 3,46т. насіння соняшника на суму 32592 грн. і визначав вартість такого майна виходячи з ціни, що діяла на день оплати коштів, а саме на 09.01.2019. Вартість невідшкодованого об`єму урожаю, визначив за цінами, вказаними в експертному дослідженні від 03 грудня 2020 року № 10-14 станом на 03.12.2020. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Положеннями ч. 1-3 ст. 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1192 ЦК України визначено, що у випадку якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року в справі № 908/1108/17 вказано, що "при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди". Сплачуючи на виконання вироку Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у справі № 326/443/15-к від 27 квітня 2016 року кошти в сумі 61784 грн. відповідач ОСОБА_1 виконував судове рішення, яким з нього стягнуто матеріальну шкоду, розмір якої визначено на підставі висновку експерта від 26 лютого 2016 року, згідно якого була визначена ринкова вартість ярого ячменю станом на 11 липня 2009 року та насіння соняшника станом на 12 вересня 2009 року. Тобто виходячи з цін, що діяла на момент вчинення злочину, а не на час вирішення справи в суді. В подальшому, вказаний вирок в частині вирішення цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди на користь ПСП Агрофірма «Восток» було скасовано постановою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у цій справі і призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Верховний Суд, скасовуючи вирок суду в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди на користь ПСП АФ «Восток» та призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, зазначив, що місцевий суд усупереч вимогам ст.. 128,374 КПК України, а також положенням ст.. 22,1192 ЦК України безпідставно не врахував реальної вартості майна на момент розгляду справи в суді, не дав оцінки доказам на підтвердження таких витрат і не навів мотивів, з яких не взяв їх до уваги ( т.1 а.с.27). Як передбачено п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» в редакції від 03.12.1997, при визначенні розміру шкоди суд має виходити з цін на майно, що діють у даній місцевості на час розгляду справи. При визначенні суми, що підлягає стягненню з засудженого або з цивільного відповідача, мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна. Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 визначено що розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи. Визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції положень ст. 1192 ЦК України не дотримався, не врахував наведені роз`яснення та частково визначив розмір збитків, здійснивши розрахунок вартості ячменю та насіння соняшника, за цінами станом на 09 січня 2019 року, а не за цінами на час вирішення справи в суді. Проте, розмір відшкодування завданих позивачу ПСП Агрофірмі «Восток» збитків повинен розраховуватись виходячи з кількості майна, яким заволодів відповідач, що було встановлено вироком суду, за цінами визначеними на час вирішення справи з врахуванням сум, що вже були сплачені відповідачем ОСОБА_1 . Підраховуючи суму, завданих збитків, суд першої інстанції виходив з вартості ячменю ярого та насіння соняшника, що була визначена станом на 03.12.2020 на підставі висновку експертного дослідження № 10-14 проведеного на замовлення ПСП АФ «Восток». Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ч. 1,3,4,7 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Положеннями ч. 1, 5 ст. 106 ЦПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Так, 09 грудня 2020 року позивачем ПСП Агрофірма «Восток» до матеріалів цивільної справи було приєднано заяву та висновок експертного дослідження від 03.12.2020 № 10-14 за експертною спеціальністю 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів» складеного експертом Запорізького НДЕКЦ МВС України. Як вбачається зі змісту вказаного висновку, останній складено на підставі заяви № 23/11 від 23.11.2020 директора ПСП Агрофірми «Восток» Венцева А.К., щодо проведення експертного дослідження вартості (зерна) ярого ячменю та насіння соняшника. Однак, у вказаному висновку, виконаному на замовлення учасника справи, в порушення положень ч. 5 ст. 106 ЦПК України не зазначено, що його підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Окрім того, в експертному дослідженні від 03.12.2020 № 10-14 вказано, що вихідні дані щодо об`єкта дослідження зазначені в заяві ПСП Агрофірма «Восток» від 23.11.2020 на одному аркуші. Проте, з тексті самого дослідження не відображено які саме вихідні дані щодо об`єкта дослідження було надано заявником. Статтею ст. 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наведене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного суду викладеній у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (14-270цс19): За вказаних обставин, висновок експерта від 03.12.2020 № 10-14 не може бути визнаний допустимим доказом, а суд першої інстанції помилково прийняв такий висновок експерта та поклав його в основу розрахунків матеріальної шкоди. На виконання ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2020 року в цій справі Запорізьким НДЕКЦ МВС України було складено висновок експерта від 09.09.2020 № 10-599 за результатами судової товарознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів» у цивільній справі № 310/7880/19, пр. № 2/310/414/20 ( т.1 а.с.169-179). З висновків вказаної експертизи вбачається, що ринкова вартість 1 тони ярого ячменю станом на час розгляду справи (09.09.2020) складає 4836,00 грн., ринкова вартість 1 тони насіння соняшника на час розгляду справи (09.09.2020) складає 11700,00 грн. Висновок експерта 09.09.2020 № 10-599 приймається колегією судів як належний та допустимий доказ реальної вартості втраченого майна на момент розгляду цієї справи. Як передбачено ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З вироку Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2016 року у справі № 326/443/15-к вбачається, що ОСОБА_1 незаконно зібрав та обернув на свою користь 32,8 тон врожаю ярого ячменю та 11,2 тон врожаю насіння соняшнику заподіявши ПСП АФ «Восток» матеріальну шкоду. Таким чином, враховуючи висновки експертизи від 09.09.2020 № 10-599 та встановлений вироком суду обсяг майна, розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь ПСП Агрофірма «Восток» складає 227 876,80 грн. виходячи з таких розрахунків: 32,8т. (ячменю)* 4 836 грн./т. = 158 620,80 грн. 11,2т. (соняшника) * 11 700 грн./т. = 131 040,00 грн. 158 620,80 грн. + 131 040,00 грн. = 289 660,80 грн. 289 660,80 грн. 61784 грн. (сплачених коштів відповідачем 09.01.2019) = 227 876,80 грн. Отже, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині визначення розміру задоволених позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди. Відмовляючи ПСП Агрофірма «Восток» у стягненні витрат на проведення експертного дослідження №10-14 від 03.12.2020 у розмірі 1238,16 грн, суд першої інстанції виходив з того, що платіжне доручення №2507 від 30.11.2020, не свідчить про те, що ця сума пов`язана саме з проведенням названого дослідження. Зі змісту ст. ст.. 139, 141 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено розмір понесених ним витрат на проведення експертного дослідження, виконаного на його замовлення. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу. Відповідно до ч. 1,2,6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ураховуючи, що апеляційним судом змінюється рішення суду в частині розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати понесені ним на проведення експертизи № 10-599 від 09.09.2020 пропорційно до задоволених позовних вимог (227 876,80 грн. з 399 140,84 грн.) в сумі 2 173,49 грн. Також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позову до суду першої інстанції, від попередньої оплати якого позивач звільнений на підставі п. 6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», пропорційно задоволених позовних вимог Як передбачено ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позовні вимоги було задоволено на 57,09 %, тому з ОСОБА_1 на користь держави за подання позову позивачем звільненим від його сплати, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3418,04 грн (57,09/% від 5987,11 грн.) Відповідно до вимог п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду дорівнює 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Апеляційна скарга ПСП Агрофірми «Восток», була задоволена на 57,09 %, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 5127,05 грн. (57,09 % від 8980,65 грн.) за подання позивачем апеляційної скарги від сплати якого, позивач звільнений на підставі п. 6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». За подання апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір в сумі 7303,32 грн., виходячи з розміру задоволених позовних вимог на суму 324 592,10 грн., які ним оспорювались. Апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 , була задоволена на 70,20 %, тому стягненню на його користь підлягає 5126,93 грн. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Отже, у підсумку з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3418,16 грн. Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Восток» задовольнити частково. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2021 року в цій справі в частині розміру суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Восток» (вул. Гагаріна, буд. 101, с. Трояни, Бердянський район, Запорізька область, 71151) у відшкодування шкоди, заподіяної злочином, грошову суму в розмірі 227 876,80 грн. (двохсот двадцяти семи тисяч восьмиста сімдесяти шести гривень 80 копійок), судові витрати в розмірі 2173,49 грн. (дві тисячі сто сімдесят три гривні 49 копійок), а всього стягнути 230 050 грн (двісті тридцять тисяч п`ятдесят гривень) 29 коп. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 на користь держави судовий збір в розмірі 3418,16 грн. (три тисячі чотириста вісімнадцять гривень 16 копійок). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 квітня 2021 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: А.В. Дашковська І.В. Кочеткова