Ухвала КАС ВС № 520/2980/2020
від 20.04.2021 · АдміністративнаУХВАЛА 20 квітня 2021 року Київ справа №520/2980/2020 адміністративне провадження №К/9901/12055/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мацедонської В.Е., суддів: Кашпур О.В., Радишевської Р.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі №520/2980/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просила суд: - визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо обчислення позивачу стажу служби в поліції лише в 25 років 00 місяців 06 днів протиправною; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області зарахувати позивачу до вислуги років для призначення пенсії службу в органах внутрішніх справ, поліції, період роботи на посаді доцента кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, з 07.11.2015 по 01.03.2016 та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення з урахуванням: - 50% надбавки за стаж служби в поліції за вересень-грудень 2019 року; - доплати за науковий ступінь кандидата наук з січня 2018 по грудень 2019 року; - премії за грудень 2019 року з урахуванням приписів Положення про преміювання поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області; - одноразової грошової допомоги при звільненні. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не зарахування позивачу до вислуги років для призначення пенсії службу в органах внутрішніх справ, поліції, період роботи на посаді доцента кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, з 07.11.2015 по 01.03.2016. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області зарахувати позивачу до вислуги років для призначення пенсії службу в органах внутрішніх справ, поліції, період роботи на посаді доцента кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ з 07.11.2015 по 01.03.2016 та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення з урахування доплати за науковий ступінь кандидата наук з січня 2018 по грудень 2019 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року залишено без змін. На вказану постанову суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 05 квітня 2021 року. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 329 України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (ч. 2 ст. 329 КАС України). Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України). З матеріалів касаційної скарги встановлено, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову 29 грудня 2020 року, а скаржником повне судове рішення отримано 21 січня 2021 року. Тобто, перебіг строку касаційного оскарження починається з 22 січня 2021 року та триває до 20 лютого 2021 року включно. Касаційна скарга позивача подана (здана на пошту) 03 квітня 2021 року, тобто без дотримання встановлених процесуальним законом строків її подання. Судом установлено, що вперше з касаційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду 14 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 520/2980/2020 позивач звернувся 30 січня 2021 року, тобто у межах строку встановленого нормами статті 329 КАС України. Проте, 02 лютого 2021 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику у зв`язку із відсутністю у касаційній скарзі передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до положень пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та відсутністю їх обґрунтування. Копія ухвали про повернення касаційної скарги направлена позивачу та отримана ним 06 лютого 2021 року, що підтверджується наявною інформацією у Діловодстві Верховного Суду. 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 вдруге звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 520/2980/2020. Верховний Суд ухвалою від 04 березня 2021 року повернув касаційну скаргу скаржнику, як таку, що не містить підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі. Втретє з касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 520/2980/2020 ОСОБА_1 звернулася 12 березня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2021 року касаційну скаргу повернуто скаржнику, у зв`язку з тим, що скаржником не викладено передбачених КАС України підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку. 03 квітня 2021 року ОСОБА_1 вчетверте подано касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 520/2980/2020. Крім того, у тексті касаційної скарги міститься клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, обґрунтоване його бажанням реалізувати своє право на касаційне оскарження судового рішення у даній справі у найкоротші строки, та відсутністю зволікання щодо повторного звернення з касаційною скаргою. З урахуванням викладеного, просить поновити такий строк. Суд зазначає, що вчетверте подана касаційна скарга за змістом аналогічна попереднім, містить лише виклад обставини справи, цитати нормативних актів, посилання на постанови Верховного Суду та незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, в частині строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення ОСОБА_1 не зазначає обставин, які позбавляли її можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, Верховний Суд скаржнику неодноразово надавав вичерпні роз`яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав. За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судове рішення. Також Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України. Проте подана вчетверте касаційна скарга, аналогічно попереднім, не відповідає вимогам частини другої статті 330 КАС України, зокрема, в частині необхідності наведення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав), з належним її (їх) обґрунтуванням. Сукупність цих обставин свідчить про допущення позивачем необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судового рішення, в розумінні КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки вони не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження є неповажними. Отже, позивач не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. У зв`язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, а отже скаржнику необхідно довести наявність об`єктивних перешкод, які не дозволили подати касаційну скаргу в строк, передбачений статтею 329 КАС України. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Крім того, проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). При цьому, ухвалами Верховного Суду від 02 лютого 2021 року, від 04 березня 2021 року та від 25 березня 2021 року вже надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав. Натомість, ці роз`яснення так і не були враховані скаржником при зверненні з касаційною скаргою вчетверте. У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 26 січня 2021 року у справі №826/10785/17, від 11 липня 2018 року у справі №804/158/17. Проте, які саме норми права застосовано судом апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду - не зазначено. Водночас, в ухвалах Верховного Суду від 02 лютого 2021 року, від 04 березня 2021 року та від 25 березня 2021 року про повернення касаційної скарги надано оцінку доводам щодо наведених скаржником підстав касаційного оскарження та вказано, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Проте, позивачем так і не зазначено, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначеній постанові Верховного Суду. Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції. Крім того, позивач посилаючись на існування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 26 січня 2021 року у справі №826/10785/17, від 11 липня 2018 року у справі №804/158/17, не навів обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у спірній є подібними, а також не зазначив щодо застосування якої конкретної норми права містить висновок у зазначеній постанові. Перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки позивачем не обґрунтовано підстави для касаційного оскарження судового рішення у даній справі, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. А саме, позивач не зазначив, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду. Крім того, покликаючись на постанову Верховного Суду не обґрунтував, що ця постанова ухвалена у справі за подібними відносинами зі спірною справою та не зазначив щодо застосування якої конкретної норми (пункт, частина, стаття) права міститься висновок у цій постанові. Касаційна скарга містить лише виклад обставини справи, цитати нормативних актів, посилання на постанову Верховного Суду та незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Частинами першою і другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Враховуючи викладене, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаного клопотання, а також уточненої касаційної скарги із належним обґрунтуванням зазначеної позивачем підстави касаційного оскарження судового рішення, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, на якій подається касаційна скарга. Керуючись статтями 3, 169, 328, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі №520/2980/2020. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі №520/2980/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху. Надати строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді О. В. Кашпур О. Р. Радишевська