Ухвала КАС ВС № 812/1255/17

УХВАЛА 20 квітня 2021 року м. Київ справа № 812/1255/17 адміністративне провадження № К/9901/7049/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі №812/1255/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними дій щодо не нарахування винагороди за безпосередню участь в АТО, зобов`язання провести нарахування та виплату винагороди за безпосередню участь в АТО,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просив: - визнати неправомірними дії/бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу винагороди за безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в розмірі 20333,97 грн.; - зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в розмірі 20333,97 грн. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року у загальному розмірі 17099,64 грн, у тому числі: за листопад 2015 року 5322,24 грн, за грудень 2015 року 8316,00 грн. за січень 2016 року 5365,17 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В решті позовних вимог відмовлено. 01 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі №812/1255/17. Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору за подання касаційної скарги. Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали. 01 квітня 2021 року до Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків та платіжне доручення №1192 від 25 березня 2021 року. Таким чином, особою, що подала касаційну скаргу, були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 16 березня 2021 року, що дає змогу вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства, закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Згідно пункту 20 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. За змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом розгляду у даній адміністративній справі є визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язання провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, на посаді начальника відділу Управління превентивної діяльності, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища. Таким чином, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційних скаргах відсутні та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційних скарг. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції. З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційних проваджень за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі №812/1255/17.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційними скаргами та доданими до скарги матеріалами направити особам, які подали касаційні скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. .................................. .................................. .................................. А.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду