Постанова 4813 № 505/2270/20

Номер провадження: 22-ц/813/6525/21 Номер справи місцевого суду: 505/2270/20 Головуючий у першій інстанції Івінський О. О. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.04.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 505/2270/20 Номер провадження: 22-ц/813/6525/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач), - суддів - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання - Дерезюк В.В., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , - відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», розглянув у відкритому судовому засіданні виділені матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області, постановлену у складі судді Івінського О. О. 26 січня 2021 року, про відмову в забезпечені позову, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Котовського міськрайонного суду Одеської області з вищевказаним позовом, в якому просить 1) визнати протиправними дії Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) про відмову видати взамін картки для виплат «Бонус плюс», KDV VISA, № НОМЕР_1 , строк дії 11/19, термін дії якої закінчився 30 листопада 2019 року, нову аналогічну картку для виплати пенсії без проведення її фотографування, а також про відмову видати їй грошові кошти готівкою з рахунку на зазначеній картці; 2) зобов`язати Банк видати їй нову банківську картку для виплат пенсії, або аналогічну картку для виплат без проведення її фотозйомки та без надання їй нових банківських послуг; 3) зобов`язати Банк видати її грошові кошти з рахунку, які накопичені на картці для виплат «Бонус плюс», KDV VISA, № НОМЕР_1 , у відділенні Банку в місті Подільську Одеської області з урахуванням індексу інфляції; 4) стягнути з Банку на підставі ч. 1 ст. 22, п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, упущену вигоду у розмірі - 7,5% від суми грошових коштів на рахунку станом на час прийняття рішення за її позовом; 5) стягнути з Банку на підставі ч. 1 ст. 23, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України на її користь в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди - 200 000 грн. (а. с. 1 - 9). 12 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Котовського міськрайонного суду Одеської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд: 1) зобов`язати Головне Управління ПФУ в Одеській області перераховувати її пенсію на поточний рахунок № НОМЕР_2 , Одеське РУ, МФО 328845, код отримувача НОМЕР_3 , у відділенні АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в м. Подільську Одеської області: 2) заборонити виплату їй пенсії через національного оператора поштового зв`язку за місцем її фактичного проживання до прийняття рішення по справі (а. с. 30 - 32). 2.2 Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26.01.2021 року відмовлено в задоволенні вищевказаної заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявниця не наводить достатніх обґрунтувань про те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому (а. с. 43). 2.3 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2021 року про відмову в забезпеченні позову. Постановити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву про забезпечення позову. 2.4 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалу постановлено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права. Апелянт посилається на те, що: 1) суд першої інстанції розглянув заяву про забезпечення позову та постановив ухвалу з порушенням терміну її розгляду - через 14 днів після її надходження; 2) суд першої інстанції не викликав позивачку для надання пояснень стосовно заяви про забезпечення позову; 3) більше року позивачка не може отримати свою пенсію (грошові кошти), які знаходяться на поточному рахунку на картці Банку для виплат «Бонус Плюс». Також апелянт зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, без її згоди має намір припинити перерахування пенсії, що в свою чергу порушує її права (а. с. 45 - 49). 2.5 Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» не скористалося правом подачі відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. 2.6 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.03.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2021 року про відмову в забезпечені позову залишено без руху (а. с. 87) Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.03.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2021 року про відмову в забезпечені позову (а. с. 92). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.03.2021року призначено розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2021 року про відмову в забезпечені позову у приміщенні Одеського апеляційного суду(а. с. 93). 19 березня 2021 року до канцелярії Одеського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. При цьому, остання просить доручити проведення відеоконференції Котовському міськрайонному суду Одеської області. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.03.2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У судовому засіданні представники позивачки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити. Представник Банку в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи Банк сповіщений належним чином. Причини неявки представника у судове засідання не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи, заяв про розгляд справи в режимі відеоконференції не надав. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому вирішені питання про забезпечення позову, освідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників, які прийняли участь у судовому засіданні про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що вищезазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню. 3.2 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з частинами 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 частини 1 статті 150 ЦПК України. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Розглядаючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції правильно визначився з обставинами по справі, нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволені вимог позивачки про застосування заходів забезпечення позовних вимог. 3.3 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не викликав позивачку для надання пояснень стосовно заяви про забезпечення позову, колегія суддів відхиляє оскільки ч. 3 статті 153 ЦПК України визначає право суду на виклик особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, а не як обов`язок. Посилання апелянта на те, що в разі невжиття заходів забезпечення позову будуть порушені її права на отримання пенсії, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову є виключно запобігання неможливості або істотного утруднення поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного. В даній справі позовні вимоги, заявлені до Банку. Разом з тим, у заяві про забезпечення позову ставиться питання про застосування відповідних заходів відносно іншої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вимоги до якої не заявлялись. Позивачкою не доведено, що невжиття зазначених у даній заяві, заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. 3.4 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є справедливою, законною та обґрунтованою. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні. 3.5 Порядок та строк касаційного оскарження Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, після її перегляду в апеляційному порядку, не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2021 року про відмову в забезпечені позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 19 квітня 2021 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Суддів О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе