Постанова 4824 № 753/150/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2021 року місто Київ. Справа 753/150/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6407/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Суддя доповідач Желепи О.В., суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 серпня 2020 року ( у складі судді Трусова Т.О., інформація щодо дати постановлення повного тексту відсутня) в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,- ВСТАНОВИВ: У січні 2020 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі по тексту - ПрАТ «СК «УСГ», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , відповідач) про відшкодування витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, в сумі 21 002 грн. 35 коп. Позов обґрунтований тим , що 9.02.2018 в м. Києві на вул. Харківське шосе сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобілів «Вольво» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Опель» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Дана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_1 , що встановлено постановою Дарницького районного суду м. Києва. Автомобіль «Вольво», д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований у ПрАТ СК «УСГ» відповідно до договору страхування наземного транспорту від 19.06.2017 № 28-0101-17-00241. На виконання умов вказаного договору позивач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 46 580, 72 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Альфа Страхування» з лімітом відповідальності в розмірі 100 000 грн. ПрАТ «СК «Альфа Страхування» виплатило ПрАТ «СК «УСГ» страхове відшкодування в розмірі 25 578, 37 грн., а відтак невідшкодованою залишалась частина збитку в розмірі 21 002, 35 грн., яку повинен відшкодувати відповідач відповідно до вимог статті 1194 ЦК України. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 серпня 2020 року відмовлено у задоволені позову. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (місцезнаходження: м. Київ, вул. І.Федорова, буд. 32, літ. А, код юридичної особи 30859524) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати в сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень. Не погодившись з таким рішенням суду, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» 18.01.2021 року подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, Суд не застосував праві висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15; постанові від 03 жовтня 2018 року справа № 686/171 55/15-ц, провадження № 61-18840св 18. від 05 грудня 2018 року справа № 752/19570/15-ц, провадження № 61-19564св 1 8, від 22 січня 2019 року справа № 676/518/17, провадження № 61 -8307св

18. Вказує, що відповідач має сплатити різницю між сплаченим позивачем страховим відшкодуванням та виплаченим страховим відшкодуванням ПрАТ «СК «Альфа Страхування» - страховиком Відповідача. Дана різниця виникла через застосування ПрАТ «СК «Альфа Страхування» коефіцієнту фізичного зносу при розрахунку розміру страхового відшкодування. 31 березня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Кравченко Романа Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 в якому вказує, що відповідач вжила всіх заходів щодо страхування своєї відповідальності за заподіяння шкоди третім особам з її вини, а саме уклала поліс №АК/6635930 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (ДЦВ) та добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті) (ДНВ) від 20.09.2017 року. Просить суд апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. 31 березня 2021 року Кравченом Романом Юрійовичем в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про відшкодування судових витрат понесених на професійну правничу допомогу в якій він просить суд стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок. На підтвердження понесених витрат надано : копію додаткової угоди №1 від 26.03.2021р.;копію акту підтвердження виконаної роботи від 29.03.2021р.; копію дублікату квитанції від 29.03.2021 року Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до положень статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних виплат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки. Водночас правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV). Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV). За приписами пункту 22.1 статті 22 Закону 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини. 19.06.2017 між ПрАТ «СК «УСГ» (страховиком) та ОСОБА_2 (страхувальником) було укладено договір страхування наземного транспорту № 28-0101-17-00241, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Вольво», д.н.з. НОМЕР_1 , на строк з 23.06.2017 по 22.06.2018 (а.с. 6). 09.02.2018 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобілів «Вольво», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та «Опель», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням його власника ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_1 є особою, винною у цій дорожньо-транспортній пригоді, що встановлено постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 21.03.2018 про притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 14). На виконання умов договору страхування ПрАТ «СК «УСГ» виконало свої зобов`язання по виплаті страхового відшкодування, перерахувавши безготівкові кошти в сумі 46 580,72 грн. на рахунок ТОВ «ВіДі Нордвей», що підтверджується актом огляду пошкодженого транспортного засобу від 09.02.2018, рахунком №НВеС-0001402 від 23.03.2018, розрахунком ум страхового відшкодування, та страховим актом №ДККА-59915 (а.с. 18-27). Згідно норми частини 6 статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Судом встановлено, що цивільна відповідальність при використанні транспортного засобу «Опель», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «СК «Альфа Страхування», відповідно до договору страхування № АК/6635930 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в сумі 100 000 грн. та нульовою франшизою. На цій підставі позивач звернувся з регресною вимогою до ПрАТ «СК «Альфа Страхування», яке сплатило на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 25 578, 37 грн. Отже різниця між сплаченою позивачем страхувальнику сумою страхового відшкодування та сумою, сплаченою страховиком винуватця ДТП, становить 21 002,35 грн. За вимогами статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Аналіз наведених норм матеріального закону в сукупності з іншими положеннями Закону 1961-IV дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодування матеріальної шкоди у винуватця дорожньо-транспортної пригоди, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність, виникає лише у разі, якщо у страховика у визначених законом випадках не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (такі випадки визначені, зокрема, ст. 37 Закону 1961-IV), або якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Як встановлено судом, оцінка шкоди, завданої внаслідок ДТП власнику автомобіля «Вольво», д.н.з. НОМЕР_1 , позивачем не здійснювалась, а розмір страхового відшкодування визначався на підставі ремонтної калькуляції та рахунку ТОВ «ВіДі Нордвей», відповідно яких вартість відновлювального ремонту даного транспортного засобу складає 46 580,72 грн. За умовами укладеного між позивачем та ОСОБА_2 договору страхування розмір страхованого відшкодування визначається без урахування коефіцієнта фізичного зносу, тобто страховик зобов`язаний відшкодувати страхувальнику вартість фактично завданих збитків, який визначається як вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу. Такі умови договору страхування не суперечать Закону України «Про страхування», оскільки норми останнього не містять положень, які б зобов`язували страховика визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Положеннями статті 9 вищевказаного Закону передбачено, що розмір страхової суми, яка виплачується при настанні страхового випадку, визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При цьому страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому, а страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Аналогічна норма міститься і в частині 3 статті 988 ЦК України, відповідно до якої страхова виплата за договором страхування не може перевищувати розміру реальних збитків. Судом встановлено, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, реалізував своє право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, і у зв`язку з недостатністю одержаної від останнього суми для повного відшкодування завданих збитків звернувся до суду з даним позовом. Отже враховуючи, що розмір сплаченого позивачем страхового відшкодування не перевищує розмір страхової суми, зазначеної у страховому полісі відповідача (ліміту відповідальності),позивач повинен довести, що у страховика цивільної відповідальності відповідача не виник обов`язок з відшкодування усієї заявленої до стягнення суми або її частини. Відмовляючи у задволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що у страхової компанії, де була застрахована цивільна відповідальність водія не виник обов`язок відшкодовувати ту суму, яку позивач просить стягнути з винного водія. Дослідивши наявні у справі письмові докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, а висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам закону. Так, ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду позивач не надав належних доказів, що різниця, яку він просить стягнути з винної особи, це сума фізичного зносу запасних частин транспортного засобу, на яку СК, з якою водій уклав договір про обов`язкове страхування цивільної відповідальності зменшила розмір відшкодування. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно - правових актах з оцінки майна, що затверджуються КМУ, методиках та інших нормативно - правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються КМУ або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь - яких випадках її проведення. Законодавством, що регулює порядок визначення відновлюваного ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу є Методика автотоварознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту України, ФДМ від 24.11.2003р. №3142/5/2092, далі «Методика», яка визначає мету її застосування, а саме: 1) визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісного транспортного засобу, далі «КТЗ»; 2) визначення вартості відновлюваного ремонту КТЗ; 3)визначення вартості КТЗ для розв`язання майнових суперечок. Також Методика встановлює вимоги до оцінки КТЗ та викладення її результатів, а саме: за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. Вимогою до звіту про оцінку КТЗ, як відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації; Тобто на підтвердження заявлених вимог позивач зобов`язаний був надати відповідний висновок, який би підтвердив, що на законній підставі їм не відшкодувала СК (відповідача) всі понесені ними витрати. Доводи скарги про те, що відповідач має сплатити різницю між сплаченим позивачем страховим відшкодуванням та виплаченим страховим відшкодуванням ПрАТ «СК «Альфа Страхування» - страховиком Відповідач, суд вважає необґрунтованими. Оскільки доказом визначення вартості завданих збитків автомобілю «VOLVO» д/н НОМЕР_1 , відповідно до законодавства, є акт авто-товарознавчого дослідження по визначенню розміру вартості відновлення автомобіля з урахуванням зношеності (матеріального збитку), проведеного особою, що має відповідну кваліфікацію та спеціальні знання у галузі авто-товарознавства та має відповідний сертифікат оцінювача або свідоцтво судового експерта. Разом з тим, позивачем у суді першої інстанції не було заявлено клопотання про проведення авто-товарознавчої експертизи. За таких обставин, та керуючись ст. 367 ЦПК України, нові докази не можуть бути прийняті на стадії апеляційного розгляду . При цьому посилання в скарзі на практику Верховного Суду, щодо розгляду подібних спорів, колегія суддів не приймає, адже у цьому випадку підлягають застосуванню висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року (справа №755/18006/15-ц), які правомірно були застосовані. Крім того, за обставинами даної справи (з урахуванням не надання доказів, що сума, яку позивач просить стягнути з винної особи є фізичне зношення запасних частин, яку не зобов`язана була відшкодовувати страхова відповідача) вони відрізняються від тих справ на які в скарзі посилається апелянт, в яких суду надавався висновок спеціаліста) Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга позивача не містить. Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими під час розгляду справи. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Звертаючись до суду із відзивом на апеляційну скаргу відповідач просив стягнути з позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, які становлять 5000 грн.00 к. Відповідач на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надав до відзиву копію додаткової угоди №1 від 26.03.2021р.; копію акту підтвердження виконаної роботи від 29.03.2021р.; копію дублікату квитанції від 29.03.2021 року В зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції 26 березня 2021р. між Відповідачем та адвокатом Кравченко Р.Ю. була укладена додаткова угода №1 до Договору. Розрахунок розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції визначений із наступного: Надання усних консультацій Клієнту; ( вартість -1000, 00 грн за 2 години); Підготовчі дії спрямовані на підготовку документів, а саме відзиву на апеляційну скаргу та заяв з процесуальних питань, які полягають у наступному: ознайомлення з рішенням суду першої інстанції, вивчення апеляційної скарги, з`ясуванні обставин (фактів), про які вказує Клієнт та якими доказами вони підтверджуються; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; визначення норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду; аналіз судової практики; ( 1000, 00 грн. за 1 годину); Підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу та заяв з процесуальних питань, що полягає у: визначенні доказів, які обґрунтовують доводи відповідача та спростовують доводи скаржника, написанні відзиву на апеляційну скаргу; написанні заяви щодо відшкодування судових витрат; копіюванні доказів необхідних для подачі до суду; надсиланні (подачі) відзиву на апеляційну скаргу та заяви щодо відшкодування судових витрат) - ( 3000, 00 грн. за 3 години) У відповідності до вимог ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України позивач не звертався до суду з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, понесених відповідачем. Ураховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати,понесені відповідачем на правничу допомогу підлягають стягненню з позивача. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1ч. 6ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а)г) п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» залишити без задоволення. Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 серпня 2020 року залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (місцезнаходження: м. Київ, вул. І.Федорова, буд. 32, літ. А, код юридичної особи 30859524) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції в сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 19 квітня 2021 року. Суддя-доповідач: О.В. Желепа Судді: В.А. Кравець О.Ф. Мазурик