Постанова 4824 № 759/18299/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 759/18299/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/4991/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Музичко С.Г., Олійника В.І., при секретарі Маштаковій Т.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року, ухваленого під головуванням судді Миколаєць І.Ю.,- встановив: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом. З урахуванням уточнень, просила: стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 122 383 грн вартості належній їй 1/9 частки у спільному майні кв. АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_1 на 1/9 частину у спільному майні кв. АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/9 частину у кв. АДРЕСА_1 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 122 383 грн, як компенсацію за 1/9 частки квартири АДРЕСА_1 . Розстрочено виконання рішення на термін в один рік з дня набрання рішенням законної сили. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 480 грн 10 коп. Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2020 року в частині розстрочення виконання залишено без змін. 29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про ухвалення додаткового рішення. Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6 223 грн 83 коп. В апеляцій ній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн та судовий збір у розмірі 1 223 грн 83 коп. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн, зазначив, що розмір витрат завищений та неспівмірний, а дії адвоката не були професійними. У судовому засіданні ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечив. ОСОБА_1 та її адвокат у судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлялись належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що стягненню підлягають лише фактично понесені витрати у зв`язку із розглядом справи. Відмовляючи у стягненні 20 000 грн гонорару, суд виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження сплати зазначеного гонорару. Проте погодитися з висновком суду в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, а саме гонорару у розмірі 20 000 грн погодитися не можна. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Матеріали справи містять договір № 16/19ц про надання професійної правничої допомоги та представництва у цивільному процесі від 14 травня 2019 року, укладений між АБ «Юрченко-Консалт» та ОСОБА_1 . Відповідно до п. 4.1. договору, витрати на правничу допомогу становлять: - складання адвокатського запиту - 200 грн/ 1 запит; - складання позову, відзиву, відповіді на відзив, заперечень, апеляційної скарги, касаційної скарги - 500 грн/1 документ; - участь адвоката у якості представника у судовому засіданні - 500 грн/1 судове засідання. Згідно положень п. 4.3. договору, сторони погодили розмір адвокатського гонорару у сумі 20 000 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Клієнт і адвокат мають право визначати у договорі розмір гонорару на власний розсуд, залежно від матеріальних можливостей одного та досвіду і кваліфікації іншого. Проте це не значить, що сторона, яка повинна компенсувати витрати на правничу допомогу, має це робити в повному обсязі. Цивільний процесуальний закон надає право стороні заявити клопотання про зменшення витрат або про відмову в їх стягненні. В цьому випадку, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання. Так, копія заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу не направлялась. Суд першої інстанції не повідомляв ОСОБА_2 про розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів бере до уваги заперечення ОСОБА_2 щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Заперечуючи проти розміру витрат на правничу допомогу, ОСОБА_2 зазначив, що розмір гонорару нічим необґрунтований, є завищеним та неспівмірним, а надана допомога не була професійною. Так, зокрема: адвокатом подано позов із завищеною ціною; звернення до судового експерта для проведення ескпертно-технічного дослідження від 16 липня 2019 року, було необґрунтованим та не доречним у даній справі; адвокатом вчинялись дії, які призвели до безпідставного затягування справи. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. Колегія суддів бере до уваги, що у даній справі адвокатом складено лише позовну заяву та заяву про зменшення розміру позовних вимог. Представник позивача приймав участь лише в одному судовому засіданні, яке тривало менше 20 хвилин. За вказані послуги додатковим рішенням суду стягнуто витрати. З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів вважає, що визначений гонорар у розмірі 20 000 грн є завищеним та жодним чином не обґрунтований. Отже, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі6 000 грн. Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження сплати зазначеного гонорару, а тому такі витрати не підлягають стягненню є помилковим, оскільки законом передбачена також можливість сплати послуг адвоката клієнтом в майбутньому. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду від 06 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката постановлено з неповним з`ясуванням обставин справи, з неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви. Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000 грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 19 квітня 2021 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.Г. Музичко В.І. Олійник