Постанова 4824 № 757/60473/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 757/60473/19 Головуючий 1 інстанція - Вовк С.В. Провадження № 22-ц/824/3159/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М. П О С Т А Н О В А іменем України 26 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Гуля В.В., Сержанюка А.С. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2020 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,- ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2019 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, 3% річних, інфляційних втрат і судових витрат. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго», проте своє зобов`язання з оплати послуг центрального опалення та постачання гарячої води відповідач виконує неналежним чином, у зв`язку із чим станом на 01 вересня 2019 року його заборгованість з оплати послуг центрального опалення та постачання гарячої води перед позивачем складає 58 020, 23 грн. Посилаючись на те, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед КП «Київтеплоенерго» у споживача утворилася заборгованість з оплати послуг, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з оплати послуг центрального опалення у розмірі 42 243, 91 грн., та постачання гарячої води в розмірі 48, 00 грн, 3 % річних - 1 264, 29 грн та інфляційну складову боргу, що складає 1 981, 69 грн. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2020 року позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з центрального опалення у розмірі 42 243, 91 грн, за надані послуги з постачання гарячої води в розмірі 48,00 грн, 3 % річних у розмірі 1 264, 29 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 981, 69 грн, судовий збір 1 921,00 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, апелянт, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та постановити ухвалу про залишення позову без розгляду. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Суд не звернув увагу на те, що позовну заяву до суду було подано представником позивача - директором ОСОБА_2, на підставі довіреності, яка на день підписання ним позову втратила свою чинність. Отже, представник не мав повноважень на ведення справи у суді за позовом КП виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго». Позовні вимоги пред`явлені до нього КП виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго», на думку апелянта, ґрунтуються на безпідставній вимозі щодо сплати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Своїм право на подачу відзиву Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» не скористалося. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині його оскарження та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, у квартирі АДРЕСА_1 проживає відповідач, який є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. До 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у будинку АДРЕСА_1 здійснювало ПАТ «Київенерго». На підставі договору про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Відповідно до умов цього договору КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до ОСОБА_1 з оплати заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у загальному розмірі 43 101,20 грн. Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання здійснює КП «Київтеплоенерго». 28 березня 2018 року в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» (випуск № 34 (5085) було опубліковано оголошення про те, що з 27 квітня 2018 року КП «Київтеплоенерго» стає виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Відповідач, ОСОБА_1 неналежним чиномвиконував обов`язки по їх оплаті, внаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідно до наданих розрахунків станом на 01 вересня 2019 року складає по оплаті послуг центрального опалення та постачання гарячої води 42243,91 грн за централізоване опалення, та 48,00 грн за постачання гарячої води, що підтверджується розрахунками наданими КП виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго». Також позивачем нараховано інфляційну складову боргу в розмірі 1981,69 грн. та три проценти річних на суму заборгованості в розмірі 1264,29 грн. З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог КП «Київтеплоенерго» і стягнув з ОСОБА_1 вказану заборгованість. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до положеньст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг в квартирі АДРЕСА_1 та зареєстрований за вказаною адресою. Відповідач неналежним чином виконував свої обов`язки по оплаті послуг з централізованого опалення та послуг з постачання гарячої води, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Відповідач не надав доказів на підтвердження виконання ним зобов`язань по оплаті послуг з централізованого опалення та послуг з постачання гарячої води за спірний період, не спростував наданих позивачем розрахунків заборгованості, а також не надав своїх розрахунків, а отже не довів суду, що послуги з централізованого опалення та послуг з постачання гарячої води не надавалися або надавалися неналежним чином. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог КП «Київтеплоенерго» про стягнення із ОСОБА_1 нарахованої заборгованості. Доводів щодо розміру нарахованої позивачем заборгованості відповідач у апеляційній скарзі не наводить, а тому колегія суддів не перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позовна заява підписана не уповноваженою особою, яка не мала права представляти інтереси позивача у даній справі колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 3 статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу,уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору(контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Відповідно до частини 2 статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Із матеріалів справи вбачається, що позивачем у справі є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго». Позовна заява направлена до суду у листопаді 2019 року та підписана директором СП «Енергозбут» КП«Київтеплоенерго»ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності. На підтвердження повноважень представника позивача ОСОБА_2 додано до позовної заяви довіреність №22/10/19-01 від 22.10.2019 року, зі змісту якої вбачається, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» в особі директора Бінди В.Є., який діє на підставі статуту, уповновноважило директора СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» (струтруктурний підрозділ) ОСОБА_2 представляти інтереси Підприємтсва, зокрема у судах. Ця довіреність видана без права передоручення та дійсна з моменту видачі по 30.10.2020 року (а.с.34). Отже, станом на день подачі позову директор СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» (струтруктурний підрозділ) ОСОБА_2 був уповноваженою особою на підписання позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Та обставина, що у позовній заяві міститься посилання на довіреність №03/09/18-02 від 03.09.2018 року не спростовує наявність у ОСОБА_2 права на подачу та підписання позову від імені Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго». Оскільки така довіреність втратила свою чинність та підприємством було видано іншу довіреність на ім`я директора СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» (струтруктурний підрозділ) ОСОБА_2 , строк дії якої закінчувався 30.10.2020 року, та було додано ним до позовної заяви. Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного позивачем у розпорядження судів надано не було. Загалом доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до переоцінки доказів, а також до власного тлумачення норм процесуального права щодо представництва у суді. Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з`ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості, окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, передбаченому законом, що достеменно відображено у рішенні суду, яке оскаржується стороною відповідача. Відхилення того чи іншого доказу, перевагу одного доказу над іншим має бути мотивованим. Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в частині їх перегляду апеляційним судом матеріали справи не містять. Суд у своєму рішенні навів достатні мотиви з яких прийняв до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, дав вірну оцінку запереченням відповідача. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення першої інстанції в частині його перегляду апеляційним судом відповідає вимогам матеріального тапроцесуального закону. Підстав для його скасування вчастині оскарження з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині його перегляду залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із розглядом справи суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст.7,367, 369, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Є.М. Суханова Судді: В.В. Гуль А.С. Сержанюк