Постанова 4814 № 548/1207/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 548/1207/20 Номер провадження 22-ц/814/795/21Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н. С. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Хіль Л.М., суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю., секретар: Ряднина І.В. за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника третьої особи Корольова І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, за участю третіх осіб: Національної академії аграрних наук України, ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення про створення комісії з проведення перевірки та відсторонення від посади, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди. Апеляційний суд заслухавши доповідь судді- доповідача,- В С Т А Н О В И В : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати рішення Інституту свинарства та агропромислового виробництва НААН України № 87 від 07.07.2020 року незаконним та скасувати його; поновити його на посаді директора Державного підприємства «Дослідне господарство імені 9 Січня» Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України з 07.07.2020 року; стягнути з Інституту свинарства та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук на його користь моральну шкоду в сумі 90 000 гривень; вирішити питання судових витрат. Рішення про поновлення на посаді допустити до негайного виконання. В обґрунтування позовних вимог вказував, що Інститутом свинарства та агропромислового виробництва НААН України 07.07.2020 винесено рішення № 87 «Про створення комісії з проведення перевірки та про відсторонення керівника від посади», яким призначено перевірку фактів можливого вчинення службовими особами, в тому числі ним, службового кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України. Зазначав, що на час проведення перевірки його тимчасово було відсторонено від виконання обов`язків директора ДП «ДГ ім. 9 Січня» Інституту свинарства та АПВ НААН України з 10.07.2020 року до 10.09.2020 року. Вказував, що на час перевірки, тимчасово було покладено обов`язки директора на ОСОБА_3 з 10.07.2020 року до 10.09.2020 року, внаслідок чого було внесені відповідні зміни до відомостей про ДП «ДГ ім. 9 січня» Інституту свинарства та АПВ НААН України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Вважав, що рішення Інституту свинарства та АПВ НААН України № 87 «Про створення комісії з проведення перевірки та про відсторонення керівника від посади» є незаконним, оскільки прийнято всупереч положень законодавства України та Статуту ДП «ДГ ім. 9 Січня» Інституту свинарства та АПВ НААН України. Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України за участю третіх осіб Національної академії аграрних наук України, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення про створення комісії з проведення перевірки та відсторонення від посади, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, задоволено частково. Визнано незаконним рішення Інституту свинарства та агропромислового виробництва НААН України № 87 від 07.07.2020 року «Про створення комісії з проведення перевірки та про відсторонення керівника на час перевірки» та скасовано його. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства «Дослідне господарство імені 9 Січня» Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України з 07.07.2020 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства «Дослідне господарство імені 9 Січня» Інституту свинарства та агропромислового виробництва НААН допущено до негайного виконання. Не погоджуючись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що спори, в яких суд надає оцінку діям повноважень органу чи вищестоящої організації на прийняття рішень, в тому числі щодо звільнення чи відсторонення розглядається в порядку господарського судочинства. Таким чином, вважає, що оскільки оскаржуване рішення Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України містить положення не тільки про відсторонення ОСОБА_1 від посади, а й про створення комісії, проведення перевірки, що передбачає надання судом оцінки законності дій органів управління, зокрема відповідності цих дій вимогам цивільного, а не трудового законодавства, тому такий спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. Також вказує, що місцевий суд невірно застосував до вказаних правовідносин положення трудового законодавства, а також норми ст. 430 ЦПК України, які стосуються поновлення звільненого працівника, а в даному випадку позивача було відсторонено від посади. Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Місцевим судом вірно встановлено, що між Інститутом свинарства і АПВ в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено контракт з керівником господарства №7 від 07.10.2015 року( а.с.16-20). Згідно наказу директора Інституту свинарства і АПВ № 54-к від 02.11.2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП «ДГ ім. 9 Січня» з 26.12.2015 року по 26.12.2018 року (а.с.21). Відповідно до Розділу 1 Контракту з керівником господарства № 7 від 07.10.2015 контракт є основою трудових відносин між керівником та Інститутом свинарства і АПР НААН України. Керівник, який уклав контракт, діє на засаді єдиноначальності. На керівника, який працює за контрактом, поширюються норми чинного трудового законодавства. Керівник підзвітний Інституту свинарства та АПВ у межах, встановлених законодавством, статутом установи та цим контрактом. Також встановлено, що згідно Розділу 3 Контракту № 7 від 07.10.2015 року Інститут свинарства та АПВ НААН України проводить матеріально - документальні ревізії виробничої діяльності господарства, балансові комісії, засідання Ради директорів; звільняє керівника у разі закінчення контракту, а також достроково - за вимогою керівника і у випадку порушень законодавства та умов контракту. 19.01.2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 28 до контракту № 7 від 07.10.2015 року, відповідно до якої, термін дії контракту встановлено з 19.01.2017 року по 19.01.2022 року, а наказом директора Інституту свинарства і АПВ НААН України № 6-к від 19.01.2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП «ДГ ім. 9 Січня» Інституту свинарства та АПВ НААН України до 19.01.2022 року. 19.05.2018 року президентом НААН України затверджено нову редакцію статуту ДП «ДГ ім. 9 Січня» Інституту свинарства та АПВ НААН України . Згідно Розділу 7 Статуту ДП «ДГ ім. 9 Січня» Інституту свинарства та АПВ НААН України управління підприємством здійснюється відповідно до цього статуту. Управління підприємством здійснюється його директором, який підзвітний Академії (НААН України). Директор підприємства призначається на посаду на контрактній основі та звільняється з неї президентом НААН України відповідно до діючого законодавства. Контракт з директором підприємства укладається НААН України в особі її президента. Відповідно до п. 8.15 Статуту ДП «ДГ ім. 9 Січня» Інституту свинарства та АПВ НААН України ревізія (перевірка) діяльності підприємства проводиться НААН України, Інститутом свинарства та АПВ НААН України, а також фінансовими та іншими контролюючими органами відповідно до покладених на них законодавством функцій щодо контролю за діяльністю підприємств, організацій, установ. Таким чином, з моменту затвердження нової редакції статуту підприємства питання прийняття та звільнення з посади директора підприємства передано від Інституту свинарства та АПВ НААН України до НААН України. Місцевим судом також встановлено, що 07.07.2020 року директором Інституту свинарства та АПВ ОСОБА_4 прийнято рішення №87 «Про створення комісії з проведення перевірки та про відсторонення керівника на час перевірки». Згідно змісту вищевказаного документа під час винесення рішення Інститут свинарства та АПВ НААН України керувався листом СУ ГУ НП в Полтавській області від 23.06.2020 року за № 59-12/115/24/05-2020, умовами контракту, укладеного між Інститутом свинарства та АПВ НААН України та ОСОБА_1 № 7 від 07.10.2015 року та додатковою угодою № 28 від 19.01.2017 року, п.5.5 статуту Інституту свинарства та АПВ НААН України, ст. 99 ЦК України, а також іншими нормами чинного законодавства для забезпечення об`єктивної та неупередженої перевірки викладених у листі фактів. Згідно п.1 рішення № 87 Інституту свинарства та АПВ передбачено проведення перевірки фактів можливого вчинення службовими особами, в тому числі директором ДП «ДГ ім. 9 Січня» ОСОБА_1 службового кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України. Пунктом 2 рішення № 87 Інституту свинарства та АПВ створено комісію для проведення перевірки у складі працівників Інституту свинарства та АПВ. Пунктом 3 рішення № 87 Інституту свинарства та АПВ визначено комісії у строк з 10.07.2020 року до 10.09.2020 року провести перевірку дотримання директором ДП «ДГ ім. 9 Січня» Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України у своїй роботі умов контракту та по факту вчинення службового кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України. Пунктом 4 рішення № 87 Інституту свинарства та АПВ на час проведення перевірки тимчасово відсторонити ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора ДП «ДГ ім. 9 Січня» з 10.07.2020 року на час проведення перевірки до 10.09.2020 року. Пунктом 5 рішення № 87 Інституту свинарства та АПВ на час тимчасового відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора ДП «ДГ ім. 9 Січня» Інституту свинарства і АПВ НААН України покладено тимчасове виконання обов`язків директора ДП «ДГ імені 9 Січня» на ОСОБА_3 з 10.07.2020 року до 09.09.2020 року. Пунктом 6 рішення № 87 Інституту свинарства та АПВ передбачено внести зміни до відомостей про ДП «ДГ ім. 9 січня» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо тимчасового відсторонення ОСОБА_1 та тимчасового покладення обов`язків директора на ОСОБА_3 . На підставі вказаного рішення Інституту свинарства та агропромислового виробництва державним реєстратором Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області ОСОБА_5 внесено зміни до відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій, а саме щодо зміним керівника ДП «ДГ ім.9 Січня». Задовольняючи позовом в частині визнання незаконним та скасування рішення Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України, місцевий суд виходив з того, що останній не мав повноважень на проведення перевірки щодо наявності у діях ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, оскільки жодних повідомлень про підозру йому вручено не було, що призвело до порушення трудових прав ОСОБА_1 , як найманого працівника. Відмовляючи у іншій частині позовних вимог, місцевий суд, враховуючи принцип диспозитивності та позицію позивача, який просив не задовольняти вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат, відмовив в задоволенні цих вимог. Апеляційний суд вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав. Згідно ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Право на працю, відповідно до абзацу 2 підпункту 3.1. пункту 3 Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2007 від 16 жовтня 2007 року, означає можливість кожного заробляти собі на життя працею, вільно вибирати професію чи спеціальність відповідно до своїх здібностей і бажань, реалізовувати свої бажання щодо зайняття працею за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності або самостійно забезпечувати себе роботою. А в абзаці 2 підпункту 4.1. пункту 4 Рішення Конституційного Суду України № 14-рп/2004 від 7 липня 2004 року зазначено, що право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації. Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини). Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 1-18/2013 зазначено, що право на працю є природною потребою людини своїми фізичними та розумовими здібностями забезпечувати своє життя. За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю. Статтею 22 КЗпП України визначені гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору і згідно вимог якої забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України. Відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку. Разом з тим за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом. Правовий висновок про те, що статтею 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження N 61-18651св18). Оскаржене позивачем рішення № 87 від 07 липня 2020 року не відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки воно не містить не тільки визначеної законом підстави, передбаченої статтею 46 КЗпП України, відсторонення працівника від роботи, а й будь-якої іншої підстави, передбаченої певним нормативним документом. Із матеріалів справи вбачається, що на час винесення Інститутом свинарства та АПВ НААН України рішення № 87 від 07.07.2020 року ОСОБА_1 не повідомлено про підозру у жодному кримінальному провадженні, а також не винесено жодного рішення слідчого судді або суду про відсторонення його від посади, а тому будь-яке посилання на кримінальне провадження як на підставу у відстороненні ОСОБА_1 від посади є протиправним. Також не можна брати до уваги лист ГУ НП в Полтавській області від 23.06.2020 року за № 59-12/115/24/05-2020, як підставу для відсторонення особи від займаної посади, оскільки лист органів досудового розслідування не є рішенням, що прийняте у порядку передбаченому КПК України. Умовами контракту № 7 від 07.10.2015 року та додатковою угодою № 28 від 19.01.2017 року не передбачено права здійснення відсторонення ОСОБА_1 від посади директора ДП «ДГ ім. 9 Січня» Інститутом свинарства та АПВ НААН України. Пунктом 5.5 статуту Інституту свинарства і АПВ НААН України, затвердженого президентом НААН України у 2018 році, передбачено право Інституту свинарства та агропромислового виробництва НААН України проводити ревізії і перевірки діяльності підпорядкованих їй наукових установ, дослідних господарств та підприємств. Проте, вказаним положенням та будь-якими іншими положеннями статуту Інституту свинарства та АПВ НААН України та іншими положеннями діючого Статуту не передбачено право Інституту відсторонювати директора із займаної посади, проводити перевірки причетності особи до вчинення злочину. Статутом ДП «ДГ ім. 9 Січня» Інституту свинарства та АПВ НААН України, затвердженого 19.05.2018 року питання укладення контракту та звільнення директора підприємства відноситься до компетенції НААН України. З урахуванням встановленого суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про незаконність рішення № 87 від 07 липня 2020 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Вирішуючи питання про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди та судових витрат, місцевий суд вірно врахував принцип диспозитивності у цивільному судочинстві (ст. 13 ЦПК), позицію позивача, який просив не задовольняти його вимоги в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат з відповідача. У зв`язку з цим відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення з Інституту свинарства та АПВ НААН України моральної шкоди та судових витрат. Між тим, задовольняючи позовом в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 , місцевий суд виходив з того, що оскільки рішення про відсторонення від посади є незаконним, позивача слід поновити на посаді директора ДП «ДГ ім. 9 січня» Інституту свинарства та АПВ НААН України з 07.07.2020 року. Проте, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком місцевого суду з огляду на настуне. Так, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вимоги про поновлення позивача на посаді до задоволення не підлягають, оскільки за змістом норми ст. 46 КЗпП України при відстороненні від посади трудові відносини, як і дія трудового договору не припиняються, при цьому працівник тимчасово не допускається до роботи. Окрім того, не підлягаєть до задовлення вимоги щодо допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_6 , оскільки вказані вимоги, передбачені си. 430 ЦПК України, застосуються у разі звільнення або переведення працівника на іншу роботу. За таких обставин, рішення місцевого суду в частині поновлення на посаді та допущення до негайного виконання підлягяє скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні вищезазначених вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що даний спір слід розглядати за правилами господарського судочинства не заслуговує на увагу з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних, трудових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 19). Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України). З огляду на наведені приписи процесуальних законів, правильне визначення юрисдикції суду у цій справі залежить від змісту правовідносин її учасників. Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує законність відсторонення його від посади з підстав передбачених КЗпП України, а не саму прцедуру ухвалення рішення про таке відсторонення, таким чином вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх трудових прав, як найманий працівник. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною першою якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зважаючи на те, що позивач відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, витрати третьої особи по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн (за одну вимогу немайного характеру) слід компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2020 року в частині поновлення на посаді та допущення до негайного виконання рішення суду про поновлення на посаді скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на посаді директора Державного підприємства «Дослідне господарство імені 9 Січня» Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України з 07.07.2020 року та допущення рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства «Дослідне господарство імені 9 Січня» Інституту свинарства та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України до негайного виконання -відмовити. В іншій частині рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2020 року залишити без змін. Судові витрати ОСОБА_3 в розмірі 1261,20 грн компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.М. Хіль Судді: С.А. Гальонкін О.Ю. Кузнєцова Повний текст постанови складено 20.04.2021 року Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду Дата: 20.04.2021 р. Помічник судді М.Д. Самойлова