Постанова Волинський апеляційний суд № 161/19079/20

Справа № 161/19079/20 Провадження №33/802/331/21 Головуючий у 1 інстанції:Івасюта Л. В. Категорія:ч.1 ст.41 КпАП України Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 квітня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі: судді - Гапончука В.В., за участю захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Максимчука Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Максимчука Юрія Володимировича на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працюючого приватним підприємцем, за ч.1 ст.41 КпАП України,- В С Т А Н О В И В: Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КпАП України. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 41 КпАП України, відносно ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він будучи фізичною особою-підприємцем, маючи найманих працівників, протягом листопада 2019 року - листопада 2020 року здійснював виплату заробітної плати працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 один раз на місяць, чим порушив вимоги ч.ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», а також тим ж працівникам при звільненні не виплачена грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, що є порушенням ч.1 ст.83 КЗпП України, не нарахована заробітна плата за 02.12.2019 року працівниці ОСОБА_2 та за 16.12.2019 року працівниці ОСОБА_3 , що є порушенням ч.1 ст.94 КЗпП України та ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» та допущено порушення абзацу 2 п.2.27 глави 2 Інструкції №

58. Не погоджуючись із постановою судді, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Максимчук Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КпАП України у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КпАП України. Вважає постанову незаконною та необгрунтованою, оскільки судом не було взято до уваги пояснення та докази, які ними надавались. Вказує на те, що ФОП ОСОБА_1 виконав в повному обсязі вимогу щодо оплати праці, заробітна плата виплачувалася готівкою із застосуванням розрахунково-платіжних відомостей. Також при нарахуванні компенсації за невикористану відпустку при звільненні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було враховано той факт, що вони працювали менше року. Тому для розрахунку компенсації враховано виплати за фактично відпрацьований час роботи: з першого числа місця після оформлення на роботу до першого числа місяця, у якому виплачувалась компенсація, тобто без врахування грудня 2019 року, що узгоджується з абз.2 п.2 Порядку №

100. Усі належні при звільненні вказаних працівників суми були виплачені їм своєчасно та в повному обсязі. Претензій з їх сторони не висувалось. Тому вважають, що ФОП ОСОБА_1 не було порушено вимог чинного законодавства в частині остаточного розрахунку зі звільненими працівниками. Вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що протокол про адміністративне правопорушення не містить жодних доказів вчинення ФОП ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.41 КпАП України. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника ОСОБА_1 - Максимчука Ю.В., який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку. Згідно ст.245 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 280 КпАП України визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 ст.41 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за порушення встановлених термінів виплат, зокрема, заробітної плати. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, детально дослідивши матеріали та обставини справи, давши їм належну оцінку, прийшов до обґрунтованого і вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КпАП України. Статтею 251 КпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КпАП України, стверджується даними що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення № ВЛ 1819/165/АВ/ПТ-1 від 16 листопада 2020 року (а.с.1-2) та акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ВЛ 1819/1645/АВ від 16 листопада 2020 року (а.с.3-11), в якому зазначено, що перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 будучи фізичною особою-підприємцем, маючи найманих працівників, протягом листопада 2019 року - листопада 2020 року здійснював виплату заробітної плати працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 один раз на місяць, чим порушив вимоги ч.ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», а також тим ж працівникам при звільненні не виплачена грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, що є порушенням ч.1 ст.83 КЗпП України, не нарахована заробітна плата за 02.12.2019 року працівниці ОСОБА_2 та за 16.12.2019 року працівниці ОСОБА_3 , що є порушенням ч.1 ст.94 КЗпП України та ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» та допущено порушення абзацу 2 п.2.27 глави 2 Інструкції №

58. Від надання пояснень у протоколі ОСОБА_1 відмовився, зі змістом протоколу ознайомився, про що свідчить його підпис. Також вина ОСОБА_1 підтверджується копіями: табеля робочого часу за листопад 2019 року, (а.с.15); відомості нарахування та виплати заробітної плати за листопада 2019 року (а.с.16); відомості на виплату грошей за листопад 2019 року (а.с.17); табеля обліку робочого часу за грудень 2019 року (а.с.18); відомості нарахування та виплати заробітної плати за грудень 2019 року (а.с.19); відомості на виплату грошей за грудень 2019 року (а.с.20); табеля обліку робочого часу за вересень 2020 року (а.с.21); відомість нарахування та виплати заробітної плати за вересень 2020 року (а.с.22); відомість на виплату грошей за вересень 2020 року (а.с.23). Аналізуючи зазначені положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам. Наведені вище докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і показаннями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який заперечив свою вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у постанові судді. Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - Максимчука Ю.В. є необґрунтованими і не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими доказами по справі, а тому їх слід вважати недостовірними доказами захисту. У відповідності до ч.2 ст.38 КпАП України, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у ч.3-6 цієї статті. За цих обставин не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате - підлягає закриттю (п.7 ст.247 КпАП України). А тому, суддя суду першої інстанції підставно прийшов до висновку про закриття провадження у справі у зв`язку із спливом строку, передбаченого ст.38 КпАП України. Таким чином, усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.41 КпАП України. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Максимчука Юрія Володимировича залишити без задоволення. Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.