Постанова 4851 № 440/4225/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 р.Справа № 440/4225/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Головко А.Б., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 19.02.21 по справі № 440/4225/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області третя особа Адміністрація Державної прикордонної служби України про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Адміністрація Державної прикордонної служби України про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/29 від 26.06.2020 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/29 від 26.06.2020 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії із врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 15.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі № 440/4225/20. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі № 440/4225/20 відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти постанову, якою задовольнити заяву про встановлення судового контролю у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на даному етапі подальше виконання рішення суду у справі №440/4225/20 від відповідача не залежить, оскільки це можливо буде лише після впровадження відповідного порядку Кабінетом Міністрів України, а також виділення Пенсійним фондом України відповідних коштів, а встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, відтак відсутні підстави для задоволення заяви позивача. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно зі ст.129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Крім того, обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України також передбачена нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведеного вище вбачається, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява №18357/91, суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті

6. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Так, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 набрало законної сили 10.11.2020. Колегія суддів зауважує, що положення ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України, мають мету забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Як свідчать матеріали справи, 25.11.2020 Полтавським окружним адміністративним судом видано по справі № 440/4225/20 виконавчі листи. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі № 440/4225/20 пенсійним органом проведено нарахування пенсії з 05.03.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії та з 01.04.2019 на підставі довідки Адміністрації державної прикордонної служби України від 26.06.2020 №11/29 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії. Доплата пенсії за рішенням суду нарахована з 05.03.2019 по 31.12.2020 у розмірі 70719,29 грн. Заборгованість пенсії, нарахованої за період з 05.03.2019 по 31.12.2020 у розмірі 70719,29 грн. облікована у реєстрі судових рішень за № 75518, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018. Повідомлено, що виплати грошових коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснюватися після виділення бюджетних асигнувань на зазначені цілі (а.с. 6, відокремлених матеріалів). Інших відомостей стосовно виконання пенсійним органом рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 матеріали справи не містять. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що пенсійним органом лише частково виконано рішення суду від 09.09.2020 щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Враховуючи факт відсутності в матеріалах справи доказів повного виконання відповідачем рішення суду, беручи до уваги, що виконання судового рішення є частиною процедури відновлення порушеного права особи в судовому порядку, при цьому обов`язок суду контролювати виконання свого рішення закріплено безпосередньо Конституцією України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 по справі № 440/4225/20. Проте, з урахуванням положень ч. 1 ст. 382 КАС України, Другий апеляційний адміністративний суд позбавлений процесуальної можливості зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, оскільки рішення по праві № 440/4225/20 прийнято саме Полтавським окружним адміністративним судом. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; 3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті. Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на наведене вище, враховуючи, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 року по справі №440/4225/20 підлягає скасуванню з направленням даної справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 по справі №440/4225/20 скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 19.04.2021 року