Постанова 4870 № 926/2349/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" квітня 2021 р. Справа №926/2349/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючої судді Орищин Г.В. суддів Галушко Н.А. Желіка М.Б. секретар судового засідання Гулик Н.Г. розглянув апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці на рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.01.2021 (повний текст складено 22.01.2021, суддя Швець М.В.) у справі №926/2349/20 за позовом фізичної особи-підприємця Редька Олексія Миколайовича, м.Чернівці до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство оборони України про зобов`язання внести зміни в п.10.1 договору оренди нерухомого військового майна №305/2017 від 15.11.2017 представники сторін в судове засідання 08.04.2021 не з`явились. 09.10.2020 до Господарського суду Чернівецької області звернувся Редько Олексій Миколайович - фізична особа-підприємець (надалі - ФОП) із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці (надалі - КЕВ м.Чернівці) про зобов`язання відповідача внести зміни в п.10.1 договору оренди нерухомого військового майна №305/2017 від 15.11.2017 та викласти його в наступній редакції: «Цей договір укладено строком на 5 (п`ять) років, що діє з 15 листопада 2017 року по 14 листопада 2022 року включно» (позовна вимога із врахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 03.12.2020, а.с. 87). Позов мотивовано тим, що між сторонами у даній справі було укладено договір оренди нерухомого військового майна №305/2017 від 15.11.2017, строк дії якого становив 2 роки 11 місяців та завершувався 14.10.2020. У зв`язку з тим, що згідно ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» мінімальний строк оренди становить 5 років, 30.06.2020 ФОП Редько О.М. ініціював перед КЕВ м.Чернівці процедуру внесення змін до вказаного договору оренди, однак останній повідомив йому про передчасність продовження строку дії договору до моменту затвердження Кабінетом Міністрів України примірного договору оренди. На думку позивача, така відповідь відповідача є безпідставною та порушує як статтю 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», так і пункти 125, 129, 130 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03.11.2020 до участі у справі залучено Міністерство оборони України як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.01.2021 позов у даній справі задоволено. Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного: 1) в розумінні ч. 3 ст. 9, ч. 4 ст. 16 та ст. 18 Закону "Про оренду державного та комунального майна", а також пунктів 125, 129, 130 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 483 від 03.06.2020, ФОП Редько О.М. вчинив всі необхідні дії, передбачені законодавством України для внесення змін до договору оренди в частині встановлення строку дії цього договору відповідно до мінімально визначеного строку згідно законодавства; 2) вищевказані положення законодавства свідчать про те, що відсутність погодження або відмови у погодженні протягом 40 робочих днів з дати отримання КЕВ м. Чернівці заяви ФОП Редька О.М. (30.06.2020) вважається погодженням уповноваженого органу управління (21.08.2020), а, отже, рішення про задоволення заяви ФОП Редька О.М. щодо внесення змін до п. 10.1 договору оренди №305/2017 від 15.11.2017 мало бути прийнято КЕВ м. Чернівці протягом п`яти робочих днів. КЕВ м.Чернівці, не погодившись з вказаним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, а саме ч. 5 ст.236 ГПК України, у зв`язку з чим просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити. У своїй апеляційній скарзі відповідач послався на те, що ухвалючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд не врахував низку доводів КЕВ м.Чернівці щодо наступного: 1) процедура передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна врегульована Інструкцією про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, що затверджена наказом Міністра оборони №46 від 02.02.2010. Відповідно до пункту цієї 1.2 Інструкції, дозвіл орендодавцям на передачу в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна надається Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України. Водночас, відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України №Д-322/1/10дск від 05.11.2019 «Про проведення організаційних заходів у Збройних силах України в 2019-2020 роках» Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України було розформовано 30.06.2020; 2) на адресу КЕВ м. Чернівці надійшов лист начальника Центрального управління інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України №370/2/669 від 26.02.2020 щодо заборони укладання договорів оренди чи пролонгацію існуючих договорів. Також у вищевказаному листі зазначено, що у разі потреби в укладанні (продовженні) таких договорів їх необхідно попередньо надати на погодження до Центрального управління інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України. За результатами розгляду звернення Редька О.В. КЕВ м.Чернівці надсилало запити у Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України щодо надання дозволу на внесення змін до спірного договору оренди, проте відповіді на дані запити не отримало; 3) листом Центрального управління від 08.08.2020 №370/2/4760 щодо аналогічного питання по іншому договору оренди (запит №1401 від 10.07.2020) було повернено надані пропозиції та матеріали щодо внесення змін до договору оренди та повідомлено наступне: - на даний час у Міністерстві оборони України не визначена юридична або фізична особа, якій будуть надані повноваження щодо здійснення правочинів з питань оренди нерухомого військового майна. Центральне управління не має повноважень щодо надання дозволів на укладення та/або продовження договорів оренди нерухомого військового майна, яке перебуває на обліку (балансі) відповідних квартирно-експлуатаційних органів Збройних Сил України; - до моменту затвердження Кабінетом Міністрів України примірного договору оренди та методики розрахунку орендної плати щодо майна державної власності та приведення Міністерством оборони України своїх нормативно-правових актів у відповідність із Законом України «Про оренду державного та комунального майна», розгляд порушеного питання є передчасним. ФОП Редько О.М. подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив, що його правова позиція суперечить вимогам чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в новій редакції та постанові Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020, якою затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, а саме: 1) безпідставними є посилання скаржника на те, що на адресу КЕВ м.Чернівці надійшов лист начальника Центрального управління інфраструктурного забезпечення командування сил логістики Збройних сил України № 370/2/669 від 26.02.2020 щодо заборони укладення договорів оренди чи пролонгацію існуючих договорів. Вказаний лист не містить жодних обмежень щодо внесення змін в існуючі договори, є внутрішнім листом та не є нормативним документом, який регулює відносини між сторонами. Крім того, також відповідач не пояснює, які саме договори увійшли до переліку, що затвердило Міністерство оборони України, на який міститься покликання у вказаному листі; 2) посилання скаржника на інформацію, яка зазначена в листі Центрального управління № 370/2/4760 від 08.08.2020, є безпідставною та суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки: - відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Міністерство оборони України було зобов`язано протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із даним Законом. Тобто, станом на дату подачі позивачем заяви щодо внесення зміни в п. 10.1 договору оренди, відповідний порядок повинен був існувати; - постановою Кабінету Міністрів України № 820 від 12.08.2020 було затверджено примірний договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності; - постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020 було затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, пункти 125, 129 та 130 якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з яких випливає, що орендодавець зобов`язаний був продовжити договір оренди; 3) незважаючи на те, що договір оренди укладений до 20.10.2020, відповідач надіслав позивачу рахунки з оплати орендної плати та компенсації земельного податку за весь жовтень, а позивачем ці рахунки було оплачено. Крім того, відповідач листом № 2362 від 11.11.2020 зобов`язав позивача застрахувати орендоване майно, що було виконано позивачем. Зазначені дії відповідача засвідчують про фактичне визнання ним продовження строку договору згідно Закону України «Про оренду державного та комунального майна». 07.04.2021 до суду надійшло клопотання КЕВ м.Чернівці про розгляд апеляційної скарги у даній справі без їхньої участі. У відзиві на апеляційну скаргу, поданому ФОП Редьком О.М. також заявлено клопотання про розгляд справи без його участі. Третя особа не виконала вимог ухвали суду від 17.03.2021 та не подала відзиву чи письмових пояснень з приводу апеляційної скарги. Зважаючи на наведене та те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, враховуючи те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без участі сторін. Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне: 15.11.2017 між КЕВ м. Чернівці (орендодавець) та ФОП Редьком Олексієм Миколайовичем (орендар) було укладено договір оренди №305/2017 нерухомого військового майна, розташованого в Чернівецькому гарнізоні за адресою: м.Чернівці, пл. Театральна, 6, військове містечко № 101, буд. №4 (літ. А). Згідно п. 1.1 договору, орендодавець зобов`язався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування нежитлові вбудовані приміщення четвертого поверху (№№ 4-73, 4-75, 4-76, 4-77, 4-78) загальною площею 43,30 кв. м. в будівлі (літ. А) гарнізонного будинку офіцерів (інв. №4) військового містечка №101, що знаходиться на балансі КЕВ м. Чернівці та розташоване за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, вартість якого визначена на 31.05.2017 за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 107333,00 грн. Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт оренди зареєстровано 03.11.2014 за державою в особі Міністерства оборони України та знаходиться в управлінні Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління в оперативному управлінні КЕВ м. Чернівці. Відповідно до п.2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого військового майна на строк 3 роки і більше - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна. Відповідно до п. 10.1 договору, його укладено строком на 2 роки 11 місяців, а саме з 15 листопада 2017 року до 14 жовтня 2020 року включно. 15.11.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування відповідні нежитлові приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі, який був підписаний уповноваженими представниками сторін договору. Пунктом 10.3. договору передбачено, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати його подання до розгляду іншою стороною. 30.06.2020 орендар звернувся до орендодавця із заявою про внесення змін до п. 10.1 договору та викладення його в редакції, відповідно до якої строк договору становить 5 років, а саме з 15 листопада 2017 року до 14 листопада 2022 року включно. Вказана заява обґрунтована вимогами ч. 3 ст. 9, ч. 4 ст. 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пунктами 125, 129 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України № 483 від 03.06.2020. 01.07.2020 за результатами розгляду даної заяви КЕВ м. Чернівці надіслав запит № 1316 від 01.07.2020 у Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України щодо надання дозволу на внесення змін до договору оренди договору оренди №305/2017 від 15.11.2017 з метою приведення строку договору оренди у відповідність із визначеним Законом України "Про оренду державного та комунального майна" мінімальним строком. Відповідне звернення до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення відповідач пояснив тим, що: - відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України №Д-322/1/10дск від 05.11.2019 «Про проведення організаційних заходів у Збройних силах України в 2019-2020 роках» квартирно-експлуатаційні відділи (частини районів) були передані зі складу Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України до складу Сил логістики Збройних Сил України; - до КЕВ м.Чернівці надійшов лист від вказаного управління за №370/2/669 від 26.02.2020, у якому було зазначено про заборону укладання договорів оренди чи пролонгацію існуючих договорів та про те, що у разі потреби в укладанні (продовженні) таких договорів їх необхідно попередньо надати на погодження до управління. У свою чергу, листом № 1867 від 14.09.2020 КЕВ м. Чернівці повідомило позивача про звернення із даним запитом та про те, що відповіді на даний запит від Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України КЕВ м.Чернівці не отримано, а тому до моменту затвердження Кабінетом Міністрів України примірного договору оренди та методики розрахунку орендної плати щодо майна державної власності та приведення Міністерством оборони України своїх нормативно-правових актів у відповідність із Законом України "Про оренду державного та комунального майна" розгляд порушеного питання є передчасним. 25.09.2020 та 10.12.2020 КЕВ м.Чернівці повторно зверталося із запитами до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України щодо розгляду питання про надання дозволу на внесення змін до договору оренди в частині приведення строку його дії у відповідність із визначеним законом мінімальним строком та про те, чи можна на підставі пункту 130 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна вважати договір оренди погодженим в редакції, запропонованій орендарем, оскільки з дати отримання заяви ФОП Редька О.М. пройшло 40 робочих днів. Відповідей на дані звернення КЕВ м.Чернівці не отримало. Крім того, з матеріалів справи випливає, що після завершення строку дії договору оренди, орендодаець звернувся до орендаря з листом за №2220 від 28.10.2020, в якому зобов`язав останнього до 28.11.2020 застрахувати орендоване майно та надати в термін до 02.12.2020 у КЕВ м. Чернівці примірник договору страхування або страхового сертифікату та копію квитанції про сплату страхового внеску, який зумовлює набрання чинності договором страхування. У відповідь на лист орендодавця № 2220 від 28.10.2020, ФОП Редько О.М. застрахував орендоване майно, в підтвердження чого надав договір добровільного страхування майна №12083900-03-10-21 від 04.11.2020 та дублікат квитанції № 0.01893996477.1 від 04.11.2020 про сплату страхового внеску. Судом першої інстанції в судовому засіданні було встановлено, що у ФОП Редька О.М. відсутня заборгованість з оплати орендної плати перед КЕВ м.Чернівці, що визнається обома сторонами. Порядок укладення, зміни, припинення та виконання договору оренди державного майна регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Частиною 1 статті 777 Цивільного кодексу України визначено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється. Відповідно до ч. 1 ст. 285 ГК України орендар має переважне право перед іншими суб`єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди. Отже, наведеними нормами передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки за договором оренди, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення цього договору на новий строк за умови повідомлення орендодавця про своє бажання продовження у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору оренди. Станом на момент звернення ФОП Редька О.М. із заявою до КЕВ м.Чернівці про продовження договору оренду (30.06.20202), був чинний Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ (в редакції від 01.02.2020). Відповідно до пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені. Таким чином, до правовідносин сторін з приводу продовження договору оренди з 01.07.2020 підлягали застосуванню положення нового Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Частиною 2 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.1 ст. 16, договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України (щодо майна державної власності). Відповідно до ч. 3 ст. 9 цього Закону, строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду. Положеннями статті 18 вказаного Закону передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Частиною 2 статті передбачено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше. Частинами 4 та 5 вказаної статті визначено, що рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Граничний строк прийняття рішень становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Як зазначалось вище, відповідно до п. 10.1 договору оренди, укладеного між сторонами, строк його дії становить 2 роки 11 місяців. Крім того, як було зазначено вище, постановою Кабінету Міністрів України № 820 від 12.08.2020 було затверджено примірний договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, а постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020 - Порядок передачі в оренду державного та комунального майна. Пунктом 125 Порядку визначено, що не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку дії договору оренди, крім випадків коли договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об`єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір. У разі прийняття рішення про внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Якщо це вимагається законом, договір оренди, викладений у новій редакції, підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Відповідно до пункту 129 Порядку, для внесення змін до договору оренди орендар звертається до орендодавця із заявою, де зазначаються положення договору, які він пропонує змінити, та пояснення необхідності внесення таких змін. Відповідно до п. 130 Порядку встановлено наступний порядок розгляду заяви орендаря: 1) орендодавець протягом десяти робочих днів з моменту отримання заяви орендаря про зміни до договору оренди: - приймає рішення про задоволення заяви або про відмову у задоволенні заяви у випадках, передбачених цим пунктом Порядку; - надсилає заяву для погодження уповноваженому органу управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, відповідно до вимог законодавства, статуту або положення балансоутримувача. 2) уповноважений орган управління протягом 40 робочих днів надає погодження або відмову у погодженні на внесення змін до договору оренди. Відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення про задоволення заяви про внесення змін до договору оренди; 3) орендодавець протягом п`яти робочих днів з дати отримання погодження уповноваженого органу управління на внесення змін до договору оренди приймає рішення про задоволення заяви орендаря; 4) орендодавець протягом п`яти робочих днів з дати прийняття рішення про задоволення заяви орендаря готує проект додаткової угоди до договору оренди; 5) орендодавець надсилає орендарю і балансоутримувачу лист про відмову у внесенні змін до договору оренди, що обов`язково містить обґрунтування та підстави прийнятого рішення, якщо: - орендодавець в межах своєї компетенції прийняв мотивоване рішення про відмову в задоволенні заяви орендаря про внесення змін до договору оренди; - уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, прийняв рішення про відмову у внесенні змін до договору оренди. В розрізі вказаних норм випливає, що після надходження заяви від орендаря про продовження строку дії договору, орендодавець спірного майна (який є його балансоутримувачем) не прийняв рішення про відмову, а звернувся до уповноваженого органу управління, до сфери управління якого він належить. Відповіді на вказані звернення відповідачем не було отримано Колегія суддів відхиляє покликання скаржника на лист Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України за №370/2/4760 від 08.08.2020, оскільки такий не стосується спірного договору оренди. Крім того, суд апеляційної інстанції не враховує інформацію, що зазначена у вказаному листі про те, що у Міністерстві оборони України не визначена юридична або фізична особа, якій будуть надані повноваження щодо здійснення правочинів з питань оренди нерухомого військового майна, а Центральне управління не має повноважень щодо надання дозволів на укладення та/або продовження договорів оренди нерухомого військового майна. Як зазначалося вище, пункт 130 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна містить чітку відсилку на необхідність повідомлення баланоутримувачем органу управління, до сфери управління якого він належить. При цьому, як зазначав сам відповідач, відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України №Д-322/1/10дск від 05.11.2019 «Про проведення організаційних заходів у Збройних силах України в 2019-2020 роках» квартирно-експлуатаційні відділи (частини районів) були передані зі складу Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України до складу Сил логістики Збройних Сил України. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем було вчинено всі дії, передбачені законодавством для внесення змін в договір оренди щодо продовження строку його дії згідно мінімального строку, встановленого Законом України "Про оренду державного та комунального майна". З огляду на відсутність відповіді органу управління, до сфери якого належить КЕВ м.Чернівці, в силу положень пункту 130 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, слід вважати, погодження ним рішення про задоволення заяви про внесення змін до договору оренди є наявним. Таким чином, КЕВ м.Чернівці повинно були прийняти рішення про прийняти рішення про задоволення заяви орендаря та підготувати проект додаткової угоди до договору оренди, як це передбачено пунктом 130 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна. Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування. Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Так, у рішенні ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства, Європейський суд з прав людини зазначив, що законними очікуваннями є очікування на законних підставах продовження терміну дії договору оренди, і це очікування є складовою частиною права власності заявника, наданого йому за договором оренди в розумінні зазначеної статті. ЄСПЛ дійшов висновку про те, що заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди. При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. Відповідно до п. 71 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України (Заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року, суд наголошує на тому, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : Відмовити в задоволенні апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.01.2021 у справі №926/2349/20 залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20-ти днів з дня складення повної постанови. Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області. Повний текст постанови складено 20.04.2021. Головуюча суддя Г.В. Орищин суддя Н.А. Галушко суддя М.Б. Желік