Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/6497/20

19.04.21 22-ц/812/764/21 Єдиний унікальний номер судової справи № 489/6497/20 Провадження № 22-ц/812/764/21 Постанова Іменем України 19 квітня 2021 року м. Миколаїв Справа № 489/6497/20 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Самчишиної Н.В., суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Богуславською О.М., за участі: позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Коваленком І.В., в приміщені цього суду в м. Миколаєві, повний текст рішення суду складено в той же день, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, встановив: 15 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позивач зазначала, що з 15 червня 2001 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2016 року. Від шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 , яка проживає з позивачем. На підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2016 року з відповідача на утримання їх неповнолітньої доньки стягнуто аліменти в розмірі ј частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 22 червня 2016 року та до досягнення дитиною повноліття. Посилаючись на те, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів витрати на утримання доньки значно зросли у зв`язку з погіршенням стану її здоров`я і необхідністю спеціалізованого лікування в медичному центрі, а також через необхідність освоєння навчальної програми у Чорноморському національному університеті імені Петра Могили, позивач просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1 542 грн. 58 коп. щомісячно, з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення дитиною навчання. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено змінити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини згідно рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів (справа №489/3144/16, провадження №2/489/1902/16) та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 542,58 грн. щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Відкликано виконавчий лист, виданий Ленінським районним судом міста Миколаєва по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів (справа №489/3144/16, провадження №2/489/1902/16). В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено обставини, на які вона посилалась, як на підставу для зміни способу стягнення аліментів, що є необхідним для гармонійного розвитку та покриття поточних витрат на утримання дитини. При цьому, пославшись на роз`яснення п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд визначив сплату аліментів у новому розмірі з дня набранням рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, суд вважав за необхідне відмовити у стягненні аліментів на неповнолітню дитину до закінчення навчання або до досягнення нею 23 років, у зв`язку з безпідставністю такої вимоги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила рішення суду змінити в частині часу стягнення аліментів, встановивши його з дня пред`явлення позову 15 травня 2020 року та строк закінчення - до закінчення дитиною навчання чи до досягнення нею 23 років. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд невірно визначив час присудження та строк закінчення стягнення аліментів, з огляду на положення статей 181, 191 СК України та висновок суду в оскаржуваній частині суперечить статтям 3, 8, 19, 21-22, 24, 41 52, 55, 64 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2016 року (а.с. 6). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження (а.с. 3). Дитина сторін проживає з матір`ю (а.с.5). Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 червня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Судом установлено, що дитина сторін є студенткою Чорноморського національного університету імені Петра Могили, в якому навчається на першому курсі денного відділення за контрактом. Встановивши вказані обставини суд першої інстанції вважаючи доведеними позовні вимоги про зміну розміру аліментів дійшов висновку про задоволення позову. І в цій частині рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржувалось, тому відповідно до положень частини першої статті 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядалось. Доводи та вимоги апеляційної скарги про зміну рішення суду першої інстанції в частині часу, з якого присуджуються аліменти, розмір яких змінено, від дня пред`явлення позову і в частині часу закінчення - до закінчення дитиною навчання або досягнення нею 23 років є безпідставними з огляду на таке. Положення статті 180 Сімейного кодексу України передбачають обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина перша статті 191 Сімейного кодексу України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Згідно абзацу 2 частини третьої статті 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У п. 23 постанови Пленуму Верхового Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Отже, закон передбачає присудження аліментів на дитину з дати подання позовної заяви у випадку стягнення аліментів, а не їх зміни, тобто за відсутності рішення суду про стягнення (присудження) аліментів та до досягнення дитиною повноліття. В даному випадку є рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2016 року, яким з відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття. За таких обставин присудження сплати аліментів у збільшеному розмірі за минулий період, а саме з дати пред`явлення позову до суду, 15 грудня 2020 року, призведе до необґрунтованого автоматичного утворення заборгованості по сплаті аліментів, яка зі слів сторін у справі у відповідача відсутня. До того ж, законом не передбачено у разі зміни розміру аліментів зміну часу до якого присуджено аліменти за раніше ухваленим рішенням. Посилання позивача на положення статті 185 СК України та статті 199 СК України, як підставу задоволення даного позову в частині оспорюваного нею строку стягнення аліментів, є необґрунтованими, оскільки зазначені положення статей Сімейного кодексу України стосуються стягнення додаткових витрат на дитину та про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, що не є предметом спору у даній справі. Пред`явити такі вимоги окремо позивач не позбавлена. За такого рішення суду в оскаржуваній частині не суперечить статтям 3, 8, 19, 21-22, 24, 41 52, 55, 64 Конституції України. Порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо вирішення спору сторін про права та обов`язки цивільного характеру, підставності зміни розміру аліментів, судом не було допущено. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно встановивши правовідносини між сторонами, закон який їх регулює та роз`яснення, що містяться у п. 23 постанови Пленуму Верхового Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», дійшов вірного висновку, що аліменти у зміненому розмірі підлягають стягненню саме з дня набрання законної сили оскаржуваним рішенням суду, а не від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Інші доводи апеляційної скарги не впливають на оцінку законності та обґрунтованості оскарженого рішення, і тому на увагу суду не заслуговують. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскаржене рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Відповідно до положень статті 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 374, 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: П.П. Лисенко Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 19 квітня 2021 року.