Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/6796/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/6796/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Маслоід О.С. Суддя-доповідач: Смілянець Е. С. 19 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Нешик Раїси Іллівни, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася в Вінницький окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідача) про: - визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та виплати позивачеві довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; - зобов`язання відповідача до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача, додаткового зарахувати 5-річний досвід професійної діяльності за юридичною спеціальністю як адвоката, а також половину строку навчання на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі; - зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачеві щомісячне грошове утримання судді у відставці розміром 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 23.09.2020, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 17.12.2020 позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , додаткового зарахувати 2-річний досвід професійної діяльності за юридичною спеціальністю як адвоката, а також половину строку навчання на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі. Також, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , з урахуванням стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" починаючи з 23.09.2020, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання з урахуванням висновків суду у даній справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить змінити рішення суду у частині строку, який підлягає зарахуванню як досвід професійної діяльності за юридичною спеціальністю до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що відповідач протиправно не зарахував до стажу роботи позивача досвід професійної діяльності за юридичною спеціальністю як адвоката. У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач зазначає, що позивач не питанням про зарахувння до стажу роботи позивача досвід професійної діяльності за юридичною спеціальністю як адвоката не звертався, тому вважає, що відсутній предмет спору. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що позивач з заявою про зарахування стажу не зверталася з огляду на, що відсутній предмет спору. Зауважує, що ст. 137 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" визначає чіткий перелік підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді, який є вичерпним і не містить посилань зарахування до стажу роботи часу зайняття адвокатською діяльністю та навчання. В спростування позиції позивача щодо врахування при розгляді справи Указу Президента України від 10.07.1995 № 584 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", представник відповідача наголосив, що передбачені Указом періоди стосуються питань зарахування стажу роботи, який дає право саме на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, а не стажу, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, питання щодо обчислення якого визначені ст. 142 ЗУ "Про статус суддів". Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а скарга позивача підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Рішенням Вищої ради правосуддя «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вінницького апеляційного суду у відставку» від 17.09.2020 № 2642/0/15-20 позивача звільнено з посади судді Вінницького апеляційного суду. Наказом Вінницького апеляційного суду «Про відрахування зі штату суддів Вінницького апеляційного суду судді ОСОБА_1 » від 21.09.2020 № 20/02-06к позивача відраховано зі штату суддів Вінницького апеляційного суду з 22.09.2020. 23.09.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення на довічне грошове забезпечення відповідно до ЗУ «Про статус суддів». Відповідач, за наслідками розгляду заяви позивача, рішенням № 905090706697 від 27.10.2020 року визначив загальний процент розрахованої пенсії від заробітку у розмірі 62%, при цьому не врахувавши до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача досвід професійної діяльності за юридичною спеціальністю як адвоката, а також половину строку навчання на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі. Не погоджуючись з цим, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Згідно п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя". Згідно рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в його правовому регулюванні та джерелах фінансування. За правилами ч. 1 ст. 116 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі ЗУ «Про судоустрій і статус суддів») суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 137 цього Закону, має право подати у відставку. Приписи ч. 3 ст. 142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлюють, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 3 ст. 142 в редакції ЗУ «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016). Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» при цьому, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. В силу ч. 1 ст. 116 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» стаж роботи на посаді судді визначається згідно зі статтею 137 цього ж Закону. Згідно з приписами ч. 1 ст. 137 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя. Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Водночас частиною другою цієї ж статті у редакції, яка діє з 05.08.2018 року, визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає-право для призначення на посаду судді. При цьому, зазначена норма закону не містить будь-яких обмежень щодо дії у часі, а лише пов`язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею. Разом з тим, абз. 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Отже, системний аналіз наведених норм доводить, що положення ст. 137 та абз. 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» свідчить, що з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесені зміни до ст. 137 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддям додатково до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі № 9901/808/18 (провадження № 11-1481заі18), в якій, зокрема, зазначено, що частину другу ст. 137 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 також зазначила, що внесені до ст. 137 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» зміни дозволяють зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення особи на посаду судді. Згідно з абз. 2 п. 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» із відповідними змінами та доповненнями та яка діяла на день призначення (обрання) позивача, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною за формою у вищих юридичних навчальних закладах, та календарний період проходження строкової військової служби. З матеріалів справи (копія диплому серії НОМЕР_1 ) встановлено, що позивач у період з 1972 року по 1977 рік навчалась в Київському ордені Леніна Державного університету ім. Т.Г. Шевченка, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 . Із відомостей про роботу, вказаних у трудовій книжці, розрахунку стажу, на момент призначення суддею Вінницького обласного суду встановлено, що позивач мала стаж роботи у сфері права з 01.08.1977 року по 31.12.1993 рік. Отже, судом першої інстанції встановлено з матеріалів пенсійної справи позивача, що при призначенні пенсії останній враховано лише стаж роботи на посаді судді та не зараховано до стажу роботи час зайняття адвокатською діяльністю та період навчання у вищому навчальному закладі. Разом з тим, аналіз вищенаведених норм дозволяє зробити висновок, що до загального стажу роботи підлягає зарахування поряд з усім стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення та половина строку навчання за денною за формою у вищих юридичних навчальних закладах. Зважаючи на вищевикладене, оскільки вказані періоди не були зараховані до загального трудового стажу позивача, відповідно розрахований відповідачем відсоток щомісячного грошового утримання позивача у розмірі 62% не є правильним, адже не відповідає дійсності, та як наслідок порушує права позивача на належне пенсійне забезпечення, тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та виплати позивачеві довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та про задоволення позовних вимог у цій частині. З огляду на те, що суд першої інстанції позовну вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та виплати позивачеві довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді задовольнив, відповідно позовні вимоги про зобов`язання відповідача до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача, додаткового зарахувати половину строку навчання на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі підлягає задоволенню, як похідна. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції стосовно зобов`язання відповідача до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача, додаткового зарахувати 5-річний досвід професійної діяльності за юридичною спеціальністю як адвоката, колегія суддів зазначає наступне. Так, ст. 137 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Постановою Верховної Ради України від 23 грудня 1993 року № 3775-ХІІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді вперше до Вінницького обласного суду та наказом голови цього суду від 03 січня 1994 року № 1 зараховано на посаду судді відповідного суду. Тобто, судом першої інстанції не враховано, що до цього посаду судді, у тому числі місцевого суду, позивачка не займала. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов законного висновку щодо необхідності Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області врахувати відповідний стаж для обрахунку позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, проте при обрахунку тривалості такого стажу суд першої інстанції неправильно застосував норму, яка регулює питання стажу роботи на посаді судді місцевого суду, яку позивач ніколи не обіймала. При цьому, згідно з ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про статус суддів», в редакції на момент призначення позивача суддею вперше, право на зайняття посади судді обласного суду має громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як п`ять років. Таким чином, на момент призначення позивача суддею для зайняття такої посади поряд з іншим необхідним була наявність стажу роботи за юридичною спеціальністю не менше п`яти років. Відповідно, враховуючи вказане, до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача, необхідно додаткового зарахувати 5-річний досвід професійної діяльності за юридичною спеціальністю як адвоката. Також з метою відновлення порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що необхідно зобов`язати відповідача здійснити перерахунок призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці позивача, з урахуванням стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч. 3 ст. 142 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" починаючи з 23.09.2020, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання з урахуванням висновків суду у даній справі. Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права судом першої інстанції апеляційна скарга не містить. Також, скаржником не надано доказів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Натомість, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції в частині частині строку, який підлягає зарахуванню позивачу як досвід професійної діяльності за юридичною спеціальністю до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Суд враховує, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 317 КАСУ зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити у частині строку, який підлягає зарахуванню позивачу як досвід професійної діяльності за юридичною спеціальністю до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії змінити виклавши абзац третій рішення суду наступного змісту:. "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , зарахувати п`ятирічний досвід професійної діяльності за юридичною спеціальністю як адвоката, а також половину строку навчання на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі." В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі 120/6796/20-а залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.