Постанова 4855 № 640/17597/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17597/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Кучми А.Ю., Безименної Н.В. за участю секретаря Юрковець А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: - визнати протиправними дій відповідача, що полягають у неправильному обрахуванню суми, яка належить до виплати ОСОБА_1 з 1 січня 2018 року у зв`язку із перерахунком раніше призначеної пенсії, що відбувався на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 № 103, - зобов`язати відповідача провести і здійснювати у подальшому, до дня прийняття нового рішення про перерахунок пенсії, нарахування та виплату пенсії позивачу із включенням до складу грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія, окрім посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, згідно довідки № 22/6 - 70126 від 26 березня 2018 року, ще й надбавки, що мають щомісячний характер виплат, та премію, згідно довідки № 5/5- 70126 від 1 травня 2012 року, та у розмірі 90 % від по новому нарахованого грошового забезпечення з додаванням надбавки, як інваліду війни, у розмірі 25% від основного розміру пенсії; - стягнути з державного бюджету коштів на відшкодування збитків завданих матеріальним правам ОСОБА_1 внаслідок застосування відповідачем відносно його особи протиправних положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 у розмірі 643 196 ( шістсот сорок три тисячі сто дев`яносто шість ) гривен, - стягнути з відповідача суму коштів витрачених позивачем на професійну правничу допомогу, які, за попереднім розрахунком, плануються до витрат у розмірі 15000 гривен. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не вірно обраховано розмір пенсії позивача при перерахунку відповідно до прийнятої Кабінетом Міністрів України постанови від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» станом на 01 січня 2018 року, в результаті чого перерахунок пенсії здійснено без урахування всіх складових грошового забезпечення по відповідній посаді, у зв`язку з чим йому спричинено матеріальну шкоду в розмірі 643196,00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року пенсії, враховуючи основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення з урахуванням уже виплачених сум. Визнано протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 перерахунку пенсії за період з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року з урахуванням 75 % суми підвищення пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині та прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2021 року визначено наступний склад суду: головуючий суддя - Аліменко В.О., судді Безименна Н.В., Кучма А.Ю. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 16 грудня 2007 року отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно розрахунку пенсії позивача, ОСОБА_1 отримував пенсію у розмірі 90%, обчислену виходячи з наступних складових грошового забезпечення: - посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років 40%; надбавка за кваліфікацію, в/сл., клас майстер 11%; особи, які працюють в умовах режимних обмежень 15%, надбавка за особливо важливі завдання 50%, премія 25%. Згідно розрахунку після 01 січня 2018 року, ОСОБА_1 отримує пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення, обчисленого виходячи з наступних складових: - посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років 50%. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» підвищення складає 5920,70 грн., з них виплачується з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення 2960,35 грн.; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення 4440,53 грн; з 01 січня 2020 року щомісячно 100% від підвищення 5920,70 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». За наслідками розгляду зразкової справи №160/8324/19, Верховним Судом прийнято рішення від 17.12.2019, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020, у якому зазначено, що з 05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати особа має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ. Враховуючи вищевказані зміни, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом, вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що при перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Та, відмовляючи в іншій частині зазначив, що позивач не звертався до уповноваженого органу щодо видачі нової довідки про розмір грошового забезпечення, яка буде включати основні та додаткові види грошового забезпечення, тому у відповідача були відсутні підстави для проведення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 із включенням до складу грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія, надбавки за особливості проходження військової служби та премію, а також стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві коштів на відшкодування збитків, завданих правам ОСОБА_1 , в наслідок його протиправних дій пов`язаних із перерахунком пенсії позивача у розмірі 643 196,00 грн. Позивач оскаржує рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Вимогами частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними. Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі по тексту - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог статті 63 Закону № 2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок). Згідно пункту 1 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Абзацом 1 пункту 5 Порядку №45 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103) було передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням. При цьому, у Додатку 2 до Порядку№ 45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою №103 викладено в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення). Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та постановою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року по справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку

45. Таким чином, оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до додатка 2 Порядку № 45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 - 05 березня 2019 року діє редакція додатку 2 до Порядку №45, яка діяла до зазначених змін. В свою чергу, алгоритм дій, який повинен вчинити пенсійний орган у зв`язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 не змінився. Пункт 3 Порядку №45 передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком. Разом із цим, до моменту отримання належної довідки від уповноваженого органу у Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві не виникає обов`язку з перерахунку пенсії позивача. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13 березня 2019 року у справі № 240/6263/18. Відповідно до вимог частини 1 статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Доводи позивача про те, що відповідач був зобов`язаний врахувати також додаткові види грошового забезпечення, зазначені у довідці від 13.06.2012 року №19/89/40280, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в даному випадку на уповноважені органи покладено функції по складанню довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій згідно з нормами, що діють на день призначення пенсії за відповідною посадою та подання такої довідки до органу, що призначає пенсії - ГУ ПФУ. У зв`язку з тим, що від уповноваженого органу інших довідок з іншими складовими до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не надходило, відповідач не міг самостійно врахувати інші додаткові види грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача. Колегія суддів звертає увагу, що Головні управління Пенсійного фонду України наділені повноваженнями щодо здійснення перерахунку пенсій після надходження довідок встановленого зразка, проте, у органів пенсійного фонду відсутній обов`язок щодо самостійного витребування відповідних довідок. Однак, позивачем не надано доказів отримання ОСОБА_1 відповідної довідки з зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, визначених частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, та подачі її до органу Пенсійного фонду. Також, позивачем не надано доказів оскарження дій уповноваженого органу щодо складання та направлення відповідачу на підставі вимог Порядку № 45 довідки з визначеними у ній видами грошового забезпечення, для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , лише у вигляді посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, зобов`язання надати довідку з урахуванням інших видів грошового забезпечення. Такі вимоги не було заявлено позивачем і в межах розгляду даної справи. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 із включенням до складу грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія, надбавки за особливості проходження військової служби та премію, а також стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві коштів на відшкодування збитків, завданих правам ОСОБА_1 , в наслідок його протиправних дій пов`язаних із перерахунком пенсії позивача у розмірі 643 196,00 грн. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до вимог ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянтом не надано до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позиції суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321-322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді А.Ю. Кучма Н.В. Безименна Повний текст постанови складено «19» квітня 2021 року.