Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/3602/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 квітня 2021 р.м. ОдесаСправа № 400/3602/20 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 18.11.2020 року; Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Танасогло Т.М. За участю: секретаря Колесніков-Горобець І.О. представника апелянта Зінченка А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №187958* від 20.08.2020 року, винесену заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області А. Романенко у відношенні ОСОБА_1 , у сумі 8 500 грн.; у разі задоволення позовних вимог зобов`язати Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області здійснити спростування неправдивих відомостей постанови №187958* шляхом розміщення протягом одного календарного місяця після набрання рішенням суду законної сили у щонайменше одному зареєстрованому згідно з чинним законодавством (Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» засобу масової інформації, віщання якого розповсюджується на Миколаївську область, включаючи м. Вознесенськ, у відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями та бездіяльністю суб`єкта владних повноважень під час розгляду справи в частині ефективної взаємодії із представником ОСОБА_1 та повідомити про виконання ОСОБА_1 письмово. В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог абз. 4 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного Дозволу ґрунтуються на даних акту перевірки, оформленого з суттєвими невідповідностями, а саме без зазначення його номеру, без належного та розбірливого фіксування дати та місця перевірки, суті правопорушення, без посилання на зважувальне обладнення та підтвердження обладнання відповідності вимогам законодавства, а також характеристик вантажу, із врахуванням зважувальних даних, відображених іноземною мовою. Наведені обставини у сукупності, а також те, що відповідачем необґрунтовано достовірність результатів габаритно-вагового контролю, свідчать про невідповідність стягнення вимогам законодавства, що є безумовною підставою для скасування рішення відповідача. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для прийняття спірної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Даф. Відповідно до результатів вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2 % (7.5%), що стало підставою вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл. З огляду на те, що вказаний Дозвіл позивач не отримував, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач мав достатні підстави для накладення штрафу відповідно до статті 60 Закону №2344. У тому числі судом першої інстанції зазначено, що відсутність методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або у зв`язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування. Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містить застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного, який перевозиться. Також санкція ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу без будь-яких застережень стосовно виду вантажу. Вимоги до стаціонарних пунктів габаритно-вагового контролю встановлені у Вимогах до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28 липня 2016 року №

255. В свою чергу, в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт відсутні будь-які зауваження водія щодо неналежного облаштування відповідного зважувального пристрою, або відсутності на ньому доказів проведення періодичної повірки (метрологічної атестації) відповідного вимірювального пристрою (вагів). Крім того, затверджена форма актів не передбачає внесення до неї відомостей про назву пристрою, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль автомобіля. Формальні недоліки акту, такі недоліки як номер акту чи нерозбірливість написанння дати не спростовують вчинення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, в ході розгляду справи позивачем не надано до суду належних доказів на спростування правомірності спірної постанови. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що недоліки актів, на підставі яких позивач був притягнутий до відповідальності, позбавляють вказані документи доказової сили, оскільки не тільки не відповідають вимогам нормативних документів за формою, а і містять недостовірну інформацію щодо предмета доказування. Судом першої інстанції необґрунтовано не враховано, що відсутність документів на пристрій, яким проводилось контрольне зважування автомобіля, позбавляє можливості перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану, що пред`являються до таких пересувних контрольних пунктів. Вказане позбавляє можливості зробити висновок і про вірність методики та достовірність вимірювань, а відповідно і про наявність об`єктивної сторони правопорушення з урахуванням похибок, характеру вантажу та фактичних обставин справи. Наведені обставини, а також те, що оскаржувана постанова прийнята не у відповідності установленому терміну, на підставі документів, складених з численними порушеннями та неточностями, без ідентифікації засобів зважування та підтвердження відповідності контрольно-вимірювального обладнання, у тому числі, щодо дотримання вимог облаштування та технічного оснащення пункту габаритно-вагового контролю, свідчать про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу Державна служба України з безпеки на транспорті посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення. У додаткових поясненнях представник апелянта підтримує свою правову позицію, додатково акцентуючи увагу на не виконання відповідачем суб`єктом владних повноважень обов`язку щодо доведення правомірності свого рішення належними доказами на момент його прийняття. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 25.06.2020 року посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області на 75 км. + 812 м. а/д Н14 Олександрівка Кропівницький Миколаїв проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів, зокрема проведено перевірку транспортного засобу марки DAF, модель XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом марки Metaco SD 338, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ФОП ОСОБА_1 , шляхом здійснення габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу. Результати зважування зафіксовані у чеку №28562, сформованого технічними засобами габаритно-вагового контролю 25.06.2020 року о 13:24 год. За результатами перевірки складено довідку про результати габаритно-вагового контролю від 25.06.2020 року №030702 та акт від 25.06.2020 року №0345156 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким встановлено, що повна допустима маса транспортного засобу 40,05 т, фактична 43,08 т; осьове навантаження допустиме 11/ 11/ 22, фактичне 6.9/ 11.36 / 24.74 т. Також складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.06.2020 року, яким встановлено порушення, а саме відсутній дозвіл, який дає право на проїзд з перевищенням вагових обмежень, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». З актом перевірки водій ознайомитись відмовився, про що свідчить відповідна відмітка. На підставі матеріалів перевірки, з урахуванням розрахунку плати за проїзд №1467, Управлінням Укртансбезпеки у Миколаївській області винесено постанову №187958 від 20.08.2020 року, якою за порушення абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500 грн. Не погоджуючись із накладенням стягнення, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність належними і допустими доказами, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно із ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Згідно із п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. За змістом п.п. 4 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Згідно із п.п. 3,4, 6 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Згідно із п.п. 15-18, 20 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Згідно із п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року №1007/1207, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС. Відповідно до п. 4 Порядку від 10.12.2013 року №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422; 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; 7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2); 8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3); 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Під час вирішення спору по суті судом першої інстанції вірно враховано, що підставою для видання оспорюваної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, модель XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом марки Metaco SD 338, реєстраційний номер НОМЕР_2 , проведеного 25.06.2020 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки. Відповідно до цих результатів вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2 %, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами ч. 4 ст. 48 Закону України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є підставою для накладення штрафу відповідно до ст. 60 Закону України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ. Процедурно притягнення до відповідальності відбулось на підставі матеріалів, які мають враховуватись під обранні заходу стягнення. Водночас, апеляційний суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України). Відповідно до ч. 3 та 5 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Водночас, за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Апеляційний суд враховує, що суттєвим значенням для визначення міри відповідальності особи у цій сфері є результати габаритно-вагового зважування транспортного засобу. На недоведеності належними доказами правомірності розміщення вагового обладнання та його відповідності установленим стандартам зазначається позивачем як в адміністративному позові так і під час апеляційного провадження. Отже, відповідач в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України має доводити обґрунтованість свого рішення з урахуванням обставин, що стосуються предмету доказування, а адміністративний суд на виконання положень ст. 9 КАС України має вживати усіх заходів щодо повного та об`єктивного вирішення справи, що кореспондується з приписами ст. 308 КАС України. Так, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року витребувано з ДП «Кіровоградський облавтодор «ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» належним чином завірені копії свідоцтва про повірку чи свідоцтва про державну метрологічну атестацію, виданих (оформлених) станом на 25.06.2020 року стосовно вагового обладнання, розташованого на автомобільній дорозі Н-14 «Олександрівка Кропівницький Миколаїв» на 75 км. + 812 м. Разом із відзивом на апеляційну скаргу апеляційному суду представлено, у тому числі Сертифікат про затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI 1-2195-2007, виданий 21.11.2007 року Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики фірмі Central Weighing LTD, Великобританія, на тип засобу вимірювальної техніки «Ваги пересувні автомобільні «Cheklode Freeweight». На вказаний тип вимірювальної техніки 17.06.2020 року ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» видано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки строком дії до 17.06.2021 року. Перевіривши матеріали, апеляційний суд зазначає, що за вказаними матеріалами неможливо встановити використання наведеної вимірювальної техніки за місцем події правопорушення, на чому наголошено як в адміністративному позові, апеляційній скарзі так і в ухвалі апеляційного суду. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач відповідних підтверджень та обґрунтувань не надає, у тому числі відповідні матеріали не представлено на повторні вимоги апеляційного суду. Виходячи із вказаних обставин справи та положень адміністративного процесуального законодавства, колегія суддів доходить висновку про те, що враховані під час накладення стягнення показники вагового обладнання не підтверджені належними доказами, а отже відповідачем не доведено своє рішення на предмет обґрунтованості застосування санкцій. Стосовно інших позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити певні дії у відшкодування моральної шкоди колегія суддів зазначає, що позивачем не обґрунтовується ступінь завданої шкоди у взаємозв`язку із характером правопорушення, душевних переживань, у тому числі вплив на ділову репутацію позивача тощо. Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №187958* від 20.08.2020 року, винесену заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області А. Романенко у відношенні ОСОБА_1 , у сумі 8 500 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено та підписано 19.04.2021 року. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло