Постанова 4851 № 520/10856/19

Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2021 р. Справа № 520/10856/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2021, по справі № 520/10856/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 року та у зменшенні розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2018 року та лише 75 суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2019року протиправними; зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 року та з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018 року, здійснити суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року та з 01.01.2019 року однією сумою, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року, з 01.01.2019 року без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018, постанова № 804 від 14.08.2019), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % до 70 % грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті лише 75% суми підвищення пенсії ОСОБА_1 , визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 року однією сумою. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили, у справі видано виконавчі листи. Представник позивача звернувся до суду із заявою про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо виконання рішення суду та встановлення судового контролю, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у невиконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 в повному обсязі; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 та з 05.03.2019 однією сумою; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом п`ятнадцяти днів, з дня набрання ухвалою законної сили, звіт про виконання судового рішення. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 заяву представника позивача в частині вимог, заявлених в порядку ст. 383 КАС України, повернуто заявнику. Заяву представника позивача, подану в порядку ст. 382 КАС України, залишено без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити заяву. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, оскільки судове рішення по справі № 520/10856/19 до теперішнього часу не виконано відповідачем, що свідчить про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 308, ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції, повертаючи заяву про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії, виходив з невідповідності останньої вимогам п. 9 ч. 2 ст. 383 КАС України. Приймаючи рішення про залишення без задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень згідно із ч. 1 ст. 382 КАС України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Відповідно до ч. 2 ст. 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Частиною 4 ст. 383 КАС України визначено, що заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Пунктом 2 ч. 5 ст. 383 КАС України передбачено, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. Із матеріалів справи встановлено, що представником позивача до заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України, не додано документ про сплату судового збору. Також, заявником не наведено обставин, за яких у даному випадку не належить сплачувати судовий збір. Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Крім того, слід враховувати, що заява, передбачена ст. 383 КАС України, не входить до переліку заяв, визначеного ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", за подання яких судовий збір не справляється. Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що у позивача наявний обов`язок сплати судового збору за подання даної заяви до суду. Однак, позивачем вказаний обов`язок не виконаний не був, підстав звільнення від нього не наведено. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо невідповідності заяви представника позивача вимогам п. 9 ч. 2 ст. 383 КАС України, а отже необхідності повернення заяви в силу ч. 5 ст. 383 КАС України. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання представника позивача на позицію Верховного Суду у справах № 2а/0470/2563/12, № 440/207/189, оскільки наведені висновки сформовані щодо застосування положень ст. 382 КАС України, ст. 267 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року). Стосовно заяви представника позивача в частині встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві. Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду. Представник позивача в обґрунтування заяви про встановлення судового контролю зазначив, що судове рішення у даній справі набрало законної сили, проте до теперішнього часу не виконано у повному обсязі, а саме не здійснено виплату позивачу основного розміру пенсії з 01.01.2018 та з 05.03.2019 однією сумою. Колегія суддів зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений ст. 382 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно з ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Проаналізувавши наведені положення КАС України, колегія суддів вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом. Тобто зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15 зазначив, що, зокрема ст. 382КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Також, Європейський суд з прав людини у пункті 18 рішення від 12 травня 2011 року у справі «Ліпісвіцька проти України» (заява N 11944/05) звернув увагу й на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. пункт 197 рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. пункти 24- 27 рішення від 13 червня 2006 року у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), N 2132/02). У пункті 25 рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Шаренок проти України» (заява N 35087/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілейстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (див. п. 34 рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 589498/0). Таким чином, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18 та від 11.06.2020 у справі №640/13988/19. Як встановлено судовим розглядом, при зверненні до суду з заявою позивачем не було наведено переконливих аргументів, підтверджених доказами, стосовно того, що у разі невжиття судом процесуальних заходів, передбачених ст. 382 КАС України, ухвалене у цій справі судове рішення по суті спору залишиться невиконаним, або для його належного виконання слід буде докласти значних зусиль, в тому числі, шляхом ініціювання нового провадження. Разом з тим, із матеріалів справи встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не заперечує свого обов`язку виплатити суму заборгованості по перерахованій пенсії позивачу, а лише вказує на те, що вказана виплата буде здійснена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. За таких обставин колегія суддів вказує на відсутність підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду, оскільки ним вчинені залежні від нього дії по виконанню рішення суду. Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 по справі № 520/10856/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов