Постанова 4851 № 520/4396/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2021 р. Справа № 520/4396/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 (суддя Заічко О.В.; м. Харків) по справі № 520/4396/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі також відповідач, ГУПФУ в Харківській області) в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення № 126631 Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 6 управління застосування пенсійного законодавства ГУФПУ в Харківській області від 19.02.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії; - зобов`язати ГУПФУ в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка діяла у вказаний період), а саме: установити державну (основну) пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплативши різницю між належною до сплати пенсією за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 в розмірі 37622,50 грн. разовою сумою та без застосування будь-яких обмежень щодо виплати заборгованості, в тому числі поетапного чи часткового. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.02.2020 року № 126631, яке винесено відносно ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) здійснити перерахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ч.4 ст. 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум. У задоволенні решти позову - відмовлено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачу призначена та виплачується пенсія у повній відповідності до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Розмір пенсії позивача та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, визначений Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011р. N 1210, а тому у спірний період відсутні правові підстави для перерахунку та виплати позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком відповідно. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався. 12.04.2021 від ГУПФУ в Харківській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в якому відповідач, з посиланням на висновки Судової палати при розгляді справи щодо захисту соціальний прав Касаційного адміністративного Верховного Суду викладені в постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії по інвалідності 2 групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідками МСЕК, посвідченням учасника ліквідації, пенсійним посвідченням. 17.02.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та виплату заборгованості з пенсії, а саме: стосовно проведення перерахунку пенсії та забезпечення виплати позивачу основної щомісячної державної пенсії відповідно до ч.4 ст.54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на момент нарахування пенсії, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року. Рішенням відповідача від 19.02.2020 року № 126631 позивачу відмовлено у зазначеному. Позивач не погодився з вищевказаним та звернувся у судовому порядку за захистом своїх прав. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати пенсію позивачу в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах строк звернення позивача до суду не є пропущеним, оскільки про порушення своїх прав, з приводу яких подано позов, позивач дізнався, отримавши рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії від 19.02.2020 року та до суду звернувся з дотриманням приписів ч.2 ст. 122 КАС України. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатися". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу з заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. При вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії, які полягають у такому: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. При цьому, суд звертає увагу, що у вказаній постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступив від попередніх висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (щодо легалізації триваючого правопорушення у випадку залишення позовної заяви без розгляду), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (щодо початку перебігу строку звернення після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду). Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з цим позовом 26.03.2020, що підтверджується датою оформлення поштового відправлення на конверті, в якому було скеровано позовну заяву, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду встановленого статтею 122 КАС України. Колегія суддів не приймає посилання позивача на ч. 3 ст. 122 КАС України та ст. 13 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.95 р., якою встановлено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров`ю особи, строком давності не обмежується. Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги, з приводу яких звернувся до суду позивач, не є відшкодуванням ядерної шкоди, завданої життю і здоров`ю особи в розумінні Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку". Правовідносини по даній категорії справ розглядаються, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій органу владних повноважень, строк оскарження яких передбачений КАС України, а тому положення ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.95 р. на дані правовідносини не розповсюджуються. Разом з цим слід зазначити, що статтею 90 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" встановлено, що його вимоги застосовуються лише щодо ядерних інцидентів, що можуть статися на території України, після набрання ним чинності, тобто після 21.03.1995 року. При цьому, отримання позивачем рішення відповідача від 19.02.2020 № 126631 прийнятого за результатами розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, та свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року. Суд наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). Варто зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Разом з цим поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, які б завадили позивачу своєчасно звернутися до суду з позовними вимогами за період з 01.01.2014 по 02.08.2014. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин його пропуску. Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Враховуючи вищенаведене, оскільки в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, встановлено пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, який передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України та підстави для поновлення такого строку позивачем не наведено, а судом не встановлено, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить залишити без розгляду. Вказана правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 122, 123 КАС України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню з залишенням адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду.

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 по справі № 520/4396/2020 - скасувати. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Я.В. П`янова В.Б. Русанова