Постанова 4850 № 200/11972/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2021 року справа №200/11972/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гайдара А.В., Ястребової Л.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі №200/11972/20-а (головуючий І інстанції Хохленков О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив: -визнати протиправним та скасувати рішення Селидівського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області № 2233 від 30 вересня 2020 року про відмову позивачу в призначенні пенсії згідно ч. 1 п.3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV. -зобов`язати Селидівське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 05.12.2005 по 12.01.2006 на підприємстві ВАТ "Шахтобудмонтажне управління №1" та військову службу з 13.12.1995 року по 24.06.1997 року, а до страхового стажу період роботи на підприємстві ДП "Селидіввугілля" ВП шахта "Курахівська" з 01.06.2010 по 31.12.2010, з 01.06.2018 по 31.08.2020 та призначити пенсію на пільгових умовах відповідно до ч. 1 п.3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням відповідача від 30 вересня 2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку за нормами ч.3 ст. 114 Закону № 1058 в зв`язку з відсутністю пільгового стажу 25 років на підземних роботах та до пільгового стажу не зараховано період з 05.12.2005 по 12.01.2006 на підприємстві ВАТ "Шахтобудмонтажне управління №1", так як згідно даних підсистеми ІКІС ПФУ: "Відомості з реєстру страхувальників" підприємство перереєстроване на підконтрольній українській владі території та відсутні документи, які підтверджують пільговий характер роботи; до страхового стажу не зараховано період роботи на підприємстві ДП "Селидіввугілля" ВП шахта "Курахівська" з 01.06.2010 по 31.12.2010, з 01.06.2018 по 31.08.2020, оскільки відсутні відомості про сплату шомісячних внесків за цей період до МДЗ України (ОК-5 від 29.09.2020). Час військової служби з 13.12.1995 року по 24.06.1997 року не зараховано до страхового стажу. Рішення відповідача є протиправним, оскільки невиконання підприємством обов`язку по сплаті страхових внесків не є підставою для позбавлення позивача конституційного права на пенсію. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2233 від 30 вересня 2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно ч. 1 п.3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Зобов`язано відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.12.2005 року по 12.01.2006 року на підприємстві ВАТ "Шахтобудмонтажне управління №1" та період роботи на підприємстві ДП "Селидіввугілля" ВП шахта "Курахівська" з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.06.2018 року по 31.08.2020 року, а до страхового стажу - військову службу з 13.12.1995 року по 24.06.1997 року. Зобов`язано Селидівське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача від 29.09.2020 року про призначенні пенсії на пільгових умовах з урахуванням правових висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат по справі. Не погодившись з рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Суд першої інстанції неправильно зобов`язав відповідача зарахувати періоди роботи на ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Курахівська» лише до пільгового, а військову службі тільки до страхового. Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення його права на призначення пенсії. Тому період роботи позивача на ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Курахівська» підлягає зарахуванню як до пільгового, так і до страхового стажу позивача. Відповідач не врахував до стажу позивача період проходження строкової військеової служби, оскільки до служби позивач не працював за процесіями та в умовах, що надають право на пільгову професію за списком №1, після військової служби минуло більш трьох місяців до працевлаштування на роботах за Списком №1. Між тим, Законами «Про пенсійне забезпечення» та №1058 не визначено строк 3 місяці для обов`язкового працевлаштування після військової служби. Не містить жодних строків працевлаштування після військової служби і Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» Тому позивач просив задовольнити апеляційну скаргу та зобов`язати відповідача період роботи на ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Курахівська» та військову службу зарахувати до пільгового та до страхового стажу позивача. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги позивача, не надаючи оцінку судовому рішенню в частині задоволених позовних вимог та в задоволенні яких було відмовлено, які сторонами не оскаржуються. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 звернувся 29.09.2020 року по вебпорталу до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. №1058-ІV Рішенням відповідача від 30 вересня 2020 року № 2233, позивачу відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку за нормами ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю пільгового стажу 25 років в підземних роботах. Відповідно до наданих документів страховий стаж позивача склав 21 рік 9 місяців 21 день, в тому числі стаж підземної роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах складає 23 роки 04 місяці 20 днів, з них за ст. 14-20 - шахтарі складає 14 років 02 місяці 13 днів, за ст. 14-25 - шахтарі складає 05 років 08 місяців 07 днів, за кожний повний рік роботи додатково зараховано З місяці, а за 14 років додатково зараховано 3 роки 6 місяців. До пільгового стажу не зараховано періоди: - з 05.12.2005 по 12.06.2006 на підприємстві ВАТ «Шахтобудмонтажне управління № 1, так як згідно даних підсистеми ІКІС ПФУ «Відомості з реєстру страхувальників», підприємство перереєстроване на підконтрольній українській владі території, але відсутні необхідні документи, що підтверджують пільговий характер роботи. До страхового стажу не зараховано періоди: -з 01.06.2010 по 31.12.2010 та з 01.06.2018 по 31.08.2020 на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків до МДЗ України. -період військової служби не зараховано до страхового стажу, так як до військової служби позивач не працював за професіями та в умовах, що надають право на пільгову пенсію за Списком № 1, після військової служби минуло більше трьох місяців до працевлаштування на підземні роботи за Списком №

1. Як свідчать записи в трудовій книжці ОСОБА_1 він працював: з 24.09.1993 року по 09.11.1995 року учень гірничого поверхні; з 13.12.1995 року по 24.06.1997 року служба в армії; з 27.04.1998 року по 12.12.1998 року гірничий підземний; з05.12.2005по12.01.2006гірничомонтажникнапідприємствіВАТ"Шахтобудмонтажне управління №1"; з 30.01.2006 по теперішній час на підприємстві шахта "Курахівська"(а.с. 18-22). Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.08.2020 року № 500 ОСОБА_1 за період з 27.04.1998 року по 03.05.1998 року працював повний робочий день на підземних роботах шахта «Курахівська». (а.с.34). Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.08.2020 року № 294 ОСОБА_1 за період за період з 06.01.2000 по 07.11.2000 року працював повний робочий день на підземних роботах ПРАТ «Шахтауправління «Покровське» (а.с.37). Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 29.09.2020 року № 45 ОСОБА_1 за період за період з 03.08.2016 по теперішній час працював повний робочий день на підземних роботах ВП «шахта «Курахівська». Згідно військового квитка УН № 1127590, проходив строкову службу з 13.12.1995 року по 24.06.1997 (а.с.24-25). Суд першої інстанції, зобов`язуючи відповідача зарахувати період роботи позивача на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» до пільгового, а не страхового, стажу вийшов за межі позовних вимог, а визначаючи обов`язок відповідачу військову службу зарахувати до страхового стажу, а не до пільгового, суд першої інстанції виходив з того, що до призову позивач не навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, не працював за процесією або займав посаду, що передбачали право на пенсію на пільгових умовах. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. На підставі частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно частини третьої статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Щодо періоду проходження ОСОБА_1 військової служби з 13.12.1995 року по 24.06.1997 року в армії , суд зазначає наступне. Позивач у вказаний період проходив службу в армії, що підтверджується записами в трудовій книжці та військовим квитком. На підставі частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. (,,,) Із записів трудових книжок позивача вбачається, що він: з 24.09.1993 року по 09.11.1995 року працював учнем гірничого поверхні, з 13.12.1995 року по 24.06.1997 року проходив службу в армії, з 27.04.1998 року по 12.12.1998 року працював гірничим підземний. Тобто, як свідчать записи в трудовій книжці позивача, він на час призову на військову службу не навчався за фахом, не працював за професією, не займав посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах, тому відповідачем правильно не включено до пільгового стажу позивача час його служби в армії. На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу період служби позивача в армії задоволенню не підлягають. Є неприйнятними доводи апелянта, що після служби в армії позивач працевлаштувався на шахту гірничим підземним, тому період служби повинен бути врахований до пільгового стажу, оскільки законом визначена підстава зарахування служби в армії до пільгового стажу навчання за фахом, праця за професією, займання посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умов на час призову на службу. Щодо не зарахування періодів роботи позивача на підприємстві ДП "Селидіввугілля" ВП шахта "Курахівська" з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.06.2018 року по 31.08.2020 року до страхового стажу позивача через відсутність відомостей про сплату щомісячних внесків суд зазначає наступне. Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами. Статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат. На підставі частини 1 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо. З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частина 2 статті 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 20 Закону). Несвоєчасне виконання підприємством обов`язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду 'України фактично позбавило Позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків. За таких обставин, суд вважає, що певний період стажу позивача не може бути не зарахований через не сплату підприємством страхових внесків, оскільки несвоєчасне перерахування страхових внесків підприємством не може впливати на право заявника на перерахунок пенсії. Отже, позовні вимоги про зарахування періоду роботи позивача на підприємстві ДП "Селидіввугілля" ВП шахта "Курахівська" з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.06.2018 року по 31.08.2020 року до його страхового стажу підлягають задоволенню. В іншій частині оцінка рішенню суду першої інстанції не надається, оскільки в іншій частині судове рішення не оскаржується. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пунктів 3,4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права в частині не зарахування періоду роботи позивача на підприємстві ДП "Селидіввугілля" ВП шахта "Курахівська" з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.06.2018 року по 31.08.2020 року до його страхового стажу, тому в цій частині рішення підлягає зміні з визначенням обов`язку відповідачу зарахувати зазначені спірні періоди до страхового стажу позивача, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В іншій частині, в межах доводів апеляційної скарги судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині, тому підстав для його скасування не вбачається. Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі №200/11972/20-а задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі №200/11972/20-а змінити. Після абзацу третього резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі №200/11972/20-а додати абзац наступного змісту: «Зобов`язати Селидівське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на підприємстві ДП "Селидіввугілля" ВП шахта "Курахівська" з 01.06.2010 по 31.12.2010, з 01.06.2018 по 31.08.2020». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі №200/11972/20-а залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 19 квітня 2021 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 19 квітня 2021 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Л.В. Ястребова