Постанова 4821 № 704/590/17

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-з/821/18/21Головуючий по 1 інстанції Справа №704/590/17 Категорія: 302090000 Фролов О.Л. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Бондаренка С.І., Фетісової Т.Л. за участю секретаряЧуйко А.В. розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс»» про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс»» на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2020 року (повний текст складено 13 жовтня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (як правонаступника ОСОБА_7 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс»» (далі ТОВ «ВП «Імпульс Плюс»»), треті особи: приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Дарія Василівна, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Левицька Елеонора Антонівна, про визнання додаткових угод до договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації речового права, в с т а н о в и в : В травні 2017 року позивачі звернулися до суду з аналогічними позовами до відповідача, якими просили визнати додаткові угоди до договорів оренди землі недійсними, скасувати державну реєстрацію речового права. Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2020 року позов задоволено повністю. Рішення оскаржено відповідачем в апеляційному порядку. Апелянт просив скасувати рішення, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовів. Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2020 року змінено, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат. Ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс», треті особи: приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Дарія Василівна, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Левицька Елеонора Антонівна, про визнання додаткових угод до договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації речового права відмовлено. Змінено рішення в частині задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 щодо визнання недійсною додаткової угоди від 07 квітня 2015 року щодо кожного з позивачів, скасувавши його в цій частині. Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в цій частині задоволено частково. Визнано недійсним пункт другий додаткових угод від 07 квітня 2015 року, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» та з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , включаючи речення: «Ця угода складена на 1 сторінці у 3 примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу. Ця угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін». В решті рішення суду залишено без змін. ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» звернулось з заявою про ухвалення додаткового рішення, якою просить вирішити питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» витрат на проведення експертизи в розмірі 7007,00 грн. Заява обґрунтована тим, що, змінюючи рішення, апеляційний суд не вирішив питання про розподіл судових витрат, які було понесено ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» за проведення експертизи та підтвердження про що містяться в матеріалах справи. Дослідивши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» з таких підстав. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2020 року змінено, скасовано його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат. В цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. При цьому, суд апеляційної інстанції керувався висновками судової експертизи, якою встановлено, що підпис в додатковій угоді, яку ОСОБА_8 просив визнати недійсною, зроблено не ним. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки (пункт 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). Зважаючи на наведене, колегія суддів у постанові від 18 лютого 2021 року дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. При цьому, суд апеляційної інстанції не вирішив питання розподілу судових витрат за проведення експертизи. З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 21.11.2018 призначено повторну почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: «чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься у додатковій угоді від 07.04.2015 до Договору оренди землі № 94 від 18.09.2011, в графі «орендодавець» тією самою особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою». Проведення даної експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Оплату цієї експертизи доручено відповідачу. Експертна установа виставила відповідачу ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» рахунок про оплату проведення експертизи на суму 7007,00 грн. На виконання ухвали від 21.11.2018 КНДІСЕ надав висновок експертів за результатами проведення повторної почеркознавчої експертизи №28599/28601/18-32 від 06.06.2019 (т. 2 а.с. 82-88), згідно з яким підпис від імені ОСОБА_1 в графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» Додаткової угоди від 07.04.2015 до договору оренди землі № 94 від 18.09.2011 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. До заяви про ухвалення додаткового рішення долучено копію платіжного доручення № 6888 від 06 лютого 2019 року про оплату експертизи на суму 7007,00 грн. Таким чином, відповідач підтвердив проведення оплати експертизи на вказану суму, які включаються до поняття «судові витрати» та підлягають розподілу між сторонами на загальних підставах відповідно до правил ст. 141 ЦПК України. За таких обставин, у зв`язку з тим, що апеляційна скарга відповідача задоволена в частині вирішення вимог позивача ОСОБА_8 , тому витрати відповідача за проведення експертизи слід стягнути з позивача ОСОБА_8 . При винесенні постанови Черкаського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року з ОСОБА_8 не стягнуто судові витрати відповідача за проведення експертизи. А тому таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткової постанови. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Дослідивши всі обставини справи, приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_8 , згідно висновків експертизи, фактично виграв спір, враховуючи обґрунтованість таких судових витрат, їх пропорційність предмету спору, колегія суддів вважає можливим зменшити розмір судових витрат, які підлягають стягненню до 3500,00 грн. Керуючись ст.ст. 35, 258, 270, 368, 381 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс»» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Ухвалити у справі додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс»» 3500,00 грн. судових витрат за оплату експертизи. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту. Повний текст постанови складено 16 квітня 2021 року. Судді