Постанова 4809 № 388/1059/20

ПОСТАНОВА Іменем України 19 квітня 2021 року м. Кропивницький справа № 388/1059/20 провадження № 22-ц/4809/755/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), Чельник О. І., Черненка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2021 року у складі головуючого судді Баранського Д.М. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. 25 серпня 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 7 травня 2010 року у розмірі 134591,55 грн станом на 17 червня 2020 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.05.2010 ОСОБА_1 подала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua та цього дня між сторонами укладено кредитний договір, згідно з яким відповідачу було надано кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач не виконує зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість по кредитному договору в сумі 134 591,55 грн., що складається з: - 96052,96 грн заборгованості за тілом кредиту, в тому числі 96052,96 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 00,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; - 00,00 грн заборгованість за простроченими відсотками; - 32467,04 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 6 071,55 грн пеня за період з 7 травня 2010 року по 30 червня 2019 року. 12 січня 2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог до 128520, 00 грн. Враховуючи, що на момент подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог судом розпочато розгляд справи по суті, суд першої інстанції зазначив, що таку заяву подано з порушенням п. 2 ч. 1 ст. 49 ЦПК України, тому вищезазначена заява не може бути предметом розгляду суду у цій справі. Справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2021 року у задоволенні позову, з підстав необґрунтованості та недоведеності. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в анкеті - заяві позичальника від 07.05.2010 містяться лише персональні дані відповідача та підпис, процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не вказаний строк повернення кредиту (користування ним), не встановлено кредитний ліміт, не вказана інформація про вид кредитної картки «Універсальна», яку виявила бажання отримати відповідач, та відсутні відомості про отримання такої картки (а. с. 29). Суд також зазначав, що згідно Анкети-заяви, яка підписана відповідачем, довідка про умови кредитування не є складовою частиною укладеного між сторонами договору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. АТ КБ ПриватБанк подало апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Вказує, що виписка про рух коштів клієнта є первинним документом та підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів Банку. Зазначає, що відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Представник відповідача адвокат Проценко О.М., 05.04.2021 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що Анкета-заява про видачу кредитної карти від 07 травня 2010 року не містить узгодженого розміру кредитного ліміту та інших необхідних умов в розумінні цивільного законодавства, не зазначені процентна ставка, вид та строк дії картки, в тому числі, дані про послідуюче продовження терміну дії картки чи видачу нової карти (за наявності), не містить даних про умови кредитування, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (нені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При цьому, анкета-заява містить лише анкетні дані споживача, контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. В Анкеті-заяві відсутні відомості про те, яку кредитну картку отримала відповідач, строк дії цієї картки, який рахунок відкривається на її ім`я та дані про видачу пам`ятки клієнта. Матеріали справи також не містять доказів, яке рішення було прийнято Банком за заявою та яка картка їй була видана. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Також, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не підписані відповідачем, остання не визнає факт ознайомлення з ними. Відповідно до вищезазначеної Постанови ВП ВС, клієнта потрібно в письмовому вигляді повідомляти про усі істотні умови кредитування. Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК). У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК). Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. Згідно наданої позивачем копії анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 07.05.2010 ОСОБА_1 погодилась отримувати послуги АТ КБ «Приватбанк», зазначила про бажання оформити на своє ім`я платіжну карту "Кредитка "Універсальна", при цьому розміри відсоткової ставки, пені та комісії, штрафу у заяві не визначені, анкета-заява підписана ОСОБА_1 що ніким не оспорюється. (а. с. 29). В анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначено, що вона згодна з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг. До позовної заяви долучено Умови та правила надання банківських послуг, на яких відсутній підпис сторін договору (а.с. 31 - 56). Згідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 17.06.2020 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 134591,55 грн, що складається з: - 96 052,96 грн заборгованості за тілом кредиту, в тому числі 96 052,96 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 00,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; - 00,00 грн заборгованість за простроченими відсотками; - 32467,04 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 6 071,55 грн пеня за період з 7 травня 2010 року по 30 червня 2019 року. З розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 31 травня 2015 року слідує, що ОСОБА_1 за період з 12 липня 2012 року по 31 травня 2015 року сплачено на користь банку грошові кошти, що ним розподілено як проценти на загальну суму 11970,44 грн Заборгованість за тілом 14 820 грн, а за процентами 390,25 грн. (а. с. 8-10). Зміст розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 30 вересня 2019 року, який є продовженням попереднього, відображає графу «Відсотки погашені за рахунок кредиту». Загальний розмір цих відсотків становить 77 681,45 грн Відображено сплату пені на суму 800 грн Заборгованість за тілом кредиту 89 882,03 грн (а. с. 11-19). За період з 1 жовтня 2019 року по 17 червня 2020 року рахується заборгованість відповідача за тілом кредиту - 96 052,96 грн. З виписки по рахунку від 19 червня 2020 року видно, що банком самостійно списувались за рахунок кредитних коштів відсотки за користування кредитом, страхові платежі, пеня (а. с. 21 - 26). Згідно останнього розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 22 грудня 2020 року за рахунок внесених коштів погашено пеню на загальну суму 25483,50 грн (а. с. 140, 141). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого кредиту, стягнути заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, з розрахунку 84 % річних, пеню і штраф. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07.05.2010, позивач послався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: http://privatbank.ua/, як невід`ємні частини спірного договору, однак цими Витягами, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яких із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. В долученій до позову анкеті-заяві позичальника від 07.05.2010 розмір кредитного ліміту, процентна ставка по кредиту, розміри штрафних санкцій не зазначені. Матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці Умови та правила розуміла ОСОБА_1 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України неможливо, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. АТ КБ «ПриватБанк» у позовній заяві зазначив про відсутність у відповідача заборгованості за тілом кредиту, вказавши, що заборгованість станом на 17.06.2020 за поточним тілом кредиту становить 0,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн (а.с. 3). При цьому, позивач нарахував ОСОБА_1 заборгованість в сумі 134591,55 грн., що складається з: - 96 052,96 грн заборгованості за тілом кредиту, в тому числі 96 052,96 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту; - 32 467,04 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 6 071,55 грн пені за період з 7 травня 2010 року по 30 червня 2019 року. В обґрунтування доводів позову та апеляційної скарги щодо наявності боргу ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» позивач послався на розрахунки заборгованості: станом на 31.05.2015 (а.с. 8 - 10), станом на 30.09.2019у (а.с. 11 - 19), станом на 17.06.2020 (а.с. 20, 21) та виписку по особовому рахунку (а.с. 21 - 26). При дослідженні вказаних доказів встановлено, що вони мають суттєві розбіжності щодо отриманих ОСОБА_1 з карткового рахунку коштів і сум, які надійшли на рахунок з різних джерел, в тому числі перераховані з інших карток. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 31 травня 2015 року слідує, що ОСОБА_1 за період з 12 липня 2012 року по 31 травня 2015 року сплачено на користь банку грошові кошти, що ним розподілено як проценти на загальну суму 11970,44 грн, заборгованість за тілом 14820 грн, а за процентами 390,25 грн. (а. с. 8-10). Фактично від суми 14 820 грн - заборгованості зі тілом кредиту має бути віднято суму 11 970,44 грн, що самостійно утримані банком на поргашення процентів за відсутності домовленості сторін договору про їх розмір, різниця становить 2 849,56 грн. Зміст розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 30 вересня 2019 року, який є продовженням попереднього, відображає графу «Відсотки погашені за рахунок кредиту». Загальний розмір цих відсотків становить 77 681,45 грн, сплачено пені на суму 800 грн. Заборгованість за тілом кредиту 89 882,03 грн. (а. с. 11-19). Встановлено, що банк самостійно розмістив на кредитному рахунку клієнта суму кредиту в розмірі 77681,45 грн, утримав на свою користь як проценти за користування кредитом та таким чином сформував непогашене тіло кредиту на цю суму. Від суми 89882,03 грн заборгованості за тілом кредиту має бути віднято суму 77681,45 грн, що становить самостійно утримані банком проценти за відсутності домовленості сторін договору про таке, а також 800 грн пен, різниця становить 11400,58 грн, що є боргом за тілом кредиту. У продовженому розрахунку за кредитним договором за період з 1 жовтня 2019 року по 17 червня 2020 року заборгованість відповідачки за тілом кредиту рахується в сумі 96052,96 грн. Тобто за цей період заборгованість за тілом кредиту зросла на суму 6 170,03 грн. (96052,96 89882,03 = 6 170,93). З розрахунку заборгованості слідує, що тіло кредиту збільшено банком самостійно за будь-якої домовленості з клієнтом, а останній у свою чергу у цей період не здійснював користування кредитним лімітом, що видно зі змісту виписки за рахунком від 19 червня 2020 року (а. с. 21 - 26). Таким чином, за відсутності доказів про узгодження між сторонами істотних умов кредитного договору, зокрема щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, розрахунок кредитної заборгованості є необґрунтованим, надані позивачем розрахунки заборгованості і виписки по рахунку не свідчать про надання відповідачу кредиту та користування ним за вказаними банком умовами. Крім того, за відсутності доказів про погодження сторонами договору умов щодо розміру і порядку нарахування штрафних санкцій, банк на свій розсуд спрямував внесені ОСОБА_1 кошти в сумі 25483,50 грн на погашення пені, що підтверджується даними розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 22 грудня 2020 року (а. с. 140-141). Суд правильно вважав, що вказану суму 25483,50 грн, зараховану безпідставно на погашення пені, необхідно віднести на рахунок погашення одержаного відповідачем кредиту. Відсутність заборгованості за тілом кредиту свідчить про погашення заборгованості за кредитним договором та виключає можливість її повторного стягнення з відповідача. Враховуючи, що анкета-заява від 07.05.2010 не містить відомостей про строки кредитування, позивачем не надано доказів, що банком направлялась вимога про повернення коштів, умови договору не містять терміну «прострочене тіло кредиту», тому відсутні правові підстави вважати, що окрім тіла кредиту, яке погашене, з відповідача може бути стягнуто прострочене тіло кредиту, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 (норма, якого Закону позивач не уточнив), пеня. Належних та допустимих доказів щодо підстав для нарахування простроченої заборгованості за вказаним у позовній заяві кредитом і застосування санкцій за прострочення зобов`язань до відповідача на момент ухвалення судом першої інстанції рішення позивачем не було надано. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Враховуючи викладене, суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права повно і всебічно дослідив обставини, на які посилався позивач в обґрунтування своїх доводів, надані докази, дав їм належну правову оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і застосував норми закону, що їх регулює, правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю та безпідставністю цих вимог. Наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, за відсотками нарахованими згідно ст. 625 ЦК України, пені у зазначеному позивачем розмірі не ґрунтуються на доказах і є безпідставними з урахуванням вище наведених норм матеріального права, що були правильно застосовані судом першої інстанції. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України. Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає. Керуючись ст. ст. 7, 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді С. М. Єгорова О. І. Чельник В. В. Черненко