Постанова 4873 № 910/5901/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" березня 2021 р. Справа№ 910/5901/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Дикунської С.Я. Станіка С.Р. за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В. за участю представників згідно протоколу судового засідання від 04.03.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Трансбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 (повний текст рішення підписано 19.08.2020) у справі № 910/5901/20 (суддя Данилова М.В.) за позовом Керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської міської ради до Приватного підприємства «Трансбуд» про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 849 312,38 грн В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Керівник Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Трансбуд» про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 849 312,38 грн. з травня 2017 року по лютий 2020 року. В обгрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці по вул.. Ковпака, 6 у м.Фастів, Київської області, і користувався земельною ділянкою без оформлення належних правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим бюджетом м.Фастова недоотримано безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянко у розмірі 849 312,38 грн. Короткий зміст заперечень проти позову Приватне підприємство «Трансбуд», заперечуючи проти позову,посилалось на те, що підприємство зверталось до Фастівської міської ради з проханням не продовжувати дію договору оренди землі № 59 від 25.07.2007 у зв`язку з неможливістю користуватися зруйнованою будівлею, і після закінчення строку дії договору відповідач жодних пропозицій про продовження договору від органу місцевого самоврядування - не отримував. Відповідач наголошував, що у нього відсутній обов`язок сплачувати орендну плату за земельну ділянку, якою він не користувався. Крім того, розмір доходу, який було визначено комісією Фастівської міської ради, зроблено з порушенням п. 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України, оскільки для розрахунку використано нормативну грошову оцінку земельної ділянки лише за 2018 рік, а відповідні розрахунки недоотриманого розміру орендної плати здійснені за 8 місяців 2017 року, за 2018 рік, за 2019 рік та два місяці 2020 року. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №910/5901/20 позов задоволено повністю: стягнуто з Приватного підприємства «Трансбуд» на користь Фастівської міської ради безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати з користування земельною ділянкою по вул. Ковпака, 6 у м. Фастів Київської області в сумі 849 312,38 грн., а також стягнуто з Приватного підприємства «Трансбуд» на користь Прокуратури Київської області судовий збір у сумі 12 739, 69 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що збереження відповідачем грошових коштів, які мали б бути ним сплачені позивачу в якості орендної плати, відбулось за рахунок останнього, оскільки позивач в особі територіальної громади є власником земельної ділянки, тобто мало місце безпідставне збагачення відповідача, а відтак ПП «Трансбуд» зобов`язане сплатити Фастівські міські раді грошові кошти в розмірі 849 312,38 грн., які безпідставно збережені внаслідок безоплатного користування спірною земельною ділянкою без належного оформлення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Трансбуд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №910/5901/20 та ухвалили нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що: - у прокурора відсутні підстави для звернення з відповідним позовом, оскільки Фастівська міська рада не була позбавлена можливості звернутися з відповідним позовом, а також вживала заходи претензійного характеру, а посилання на те, що Фастівська міська рада не могла оплатити судовий збір - не є виключними підставами, які надають право прокурору звернутись до суду з відповідним позовом; - земельна ділянка по вул. Ковпака, 6 у м. Фастів Київської області з кадастровим номером 3211200000:02:010:0120 - не є об`єктом цивільних прав (не є об`єктом оподаткування), і інформація щодо вказаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - відсутні, а отже, вона не сформована як об`єкт права, оскільки вона не мала ні визначених меж,ні кадастрового номера, інформація про неї не внесена до Державного земельного кадастру та не була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; - посилання позивача на необхідність використання при розрахунку орендної плати з використанням коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки земель визначену позивачем базову по місту Фастів 1м.кв. земель м. Фастів, не можна взяти до уваги, оскільки застосування відповідних коефіцієнтів має визначатись не позивачем самостійно,а лише на підставі відповідного витягу із нормативно-грошової оцінки землі, встановленого відповідним підрозділом Держгеокадастру, який в матеріалах справи, як належний та допустимий доказ відсутній; - судом першої інстанції безпідставно прийнято до уваги положення договору оренди землі №04:07:032:00059 від 25.07.2007 року в частині, що стосується визначення площі земельної ділянки, яка нібито використовується відповідачем; - судом першої інстанції безпідставно було встановлено, що в період з 2016 по 2020 саме Фастівській міській раді належала земельна ділянка по вул. Ковпака 6, м. Фастів, Київська область, площею 1, 4050 ГА. Кадастровим номером: 3211200000:02:010:0120 - відомості про неї відсутні, як в Державному земельному кадастрі так і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; - судом першої інстанції не враховано, що за адресою: вул. Ковпака 6 у м. Фастів, Київської області відповідно до даних Державного земельного кадастру та Реєстру речових прав на нерухоме майно, значиться всього дві земельні ділянки, які належать Фастівській міській раді. Також, 05.11.2020 скаржником через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, а саме: лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 23.09.2020, листа виконавчого комітету Фастівської міської ради від 17.09.2020. Крім того, 12.11.2020 скаржником через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано письмові пояснення, в яких наведено розрахунок сум, які на думку скаржника є правомірними та підлягають стягненню. Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги 29.10.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від керівника Фастівської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (надісланий засобами поштового зв`язку 26.10.2020), який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України. У відзиві на апеляційну скаргу, керівник Фастівської місцевої прокуратури просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з посиланням зокрема на наступне: - безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати - становить суспільний інтерес, оскільки ненадходження таких коштів до місцевого бюджету позбавляє Український народ та конкретну територіальну громаду надходжень грошових коштів до бюджету; - Фастівська міська рада листом від 05.12.2019 № 06-23/6306 повідомила Фастівську місцеву прокуратуру про порушення вимог законодавства про плату за користування відповідною земельною ділянкою з кадастровим номером 3211200000:02:010:0120 та про відсутність коштів для сплати судового збору за подання позову; - договір оренди земельної ділянки між Фастівською міською радою та ПП «Трансбуд» - не укладено; - нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:02:010:0120 за 2017, 2018, 2019, 2020 однакова та становить 1,0*9265226,05=9265226,05 грн., тобто розрахунок безпідставно збережених коштів, який доданий до позовної заяви, відповідає вимогам чинного законодавства; - відсутність земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - є наслідком невжиття будь-яких заходів з боку ПП «Трансбуд» щодо сплати за користування вказаною земельною ділянкою комунальної власності та ненадходження коштів до місцевого бюджету; - відповідачем не спростовано факт використання на даний час земельної ділянки, а відповідачем лише оспорювалась сума безпідставно збережених коштів; - щодо зазначення у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастрового номеру 3211200000:02:010:0120, та в подальшому у позові, а не кадастрового номеру 2111200000:02:001:0120 - то у даному випадку мала місце описка у вказаній документації, оскільки остання замовлялась Фастівською міською радою щодо земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ПП «Трансбуд» по вул.. Ковпака, 6 у м. Фастів Київської області. 06.11.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Фастівської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (надісланий засобами поштового зв`язку 03.11.2020), який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України. У відзиві на апеляційну скаргу, Фастівська міська рада просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з посиланням зокрема на наступне: - прокурор звернувся з відповідним позовом на належних правових підставах; - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2017-2020 роках була незмінною; - розмір земельної ділянки у користуванні ПП «Трансбуд» було визначено у договорі оренди землі № 59 від 25.07.2007, але закінчення строку договору 25.04.2012 не припинило використання земельної ділянки відповідачем, і ним здійснюється користування земельною ділянкою і на даний час; - документи, що підтверджують належність до земель комунальної власності спірної земельної ділянки, на якій знаходиться майновий комплекс, що належить відповідачу, наявні в матеріалах справи, зокрема, довідка Держкомзему України № 3-05/082 від 27.02.2007; - наявність інших земельних ділянок за адресою: м. Фастів, вул.. Ковпака, 6, не стосується суті спору. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/5901/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Дикунська С.Я., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Трансбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №910/5901/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків. 08.10.2020 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Трансбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020, розгляд справи призначено на 12.11.2020. У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. з 02.11.2020 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.11.2020 у справі №910/5901/20 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Трансбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Р., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 справу №910/5901/20 прийнято до провадження визначеним складом суду, справу призначено до розгляду на 10.12.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 відкладено розгляд справи №910/5901/20 на 28.01.2021. 26.01.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про затвердження мирової угоди від позивача та відповідача. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 розгляд справи відкладено до 04.03.2021. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 04.03.2021 з`явився прокурор та представник позивача. Відповідач (скаржник) в судове засідання 04.03.2021 своїх представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Крім того, 15.02.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про здійснення розгляду справи без участі його представника, а також скаржник просив затвердити мирову угоду, подану суду апеляційної інстанції, та визнати нечинним рішення суду першої інстанції. Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників відповідача. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а також враховуючи подання відзивів на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні. Також, в судовому засіданні 04.03.2021 судом апеляційної інстанції відмовлено у затвердженні мирової угоди між позивачем та відповідачем у запропонованій редакції, про що постановлено ухвалу. В судовому засіданні 04.03.2021 прокурор просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. В судовому засіданні 04.03.2021 позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з інформацією Фастівського міського бюро технічної інвентаризації від 05.12.2019 № 311 рішенням Арбітражного суду Київської області від 24.03.1999 Акціонерне товариство «Господар» визнано банкрутом. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.11.2002 у справі №2-3443/2002 визнано право колективної власності на майновий комплекс молокопереробного заводу за адресою: вул. Ковпака, 6, м. Фастів, Київська область. Згідно з договором купівлі-продажу нежитлових будівель від 14.04.2005, укладеним між AT «Господар», як продавцем, та ПП «Трансбуд», як покупцем, продавцем було відчужено на користь ПП «Трансбуд» будівлю комплексу молокопереробного заводу загальною площею 2204,6 м2, а саме: головного виробничого комплексу з приймальним відділенням, приміщенням мийки автомолочних цистерн, пекарнею, котельнею, компресорною - площею 1499,2 м2; ангару площею 294,7 м2; складу площею 86,0 м2; каналізаційно-насосної станції площею 66,5 м2; гараж площею 32,8 м2; градирні, адміністративного приміщення 178,5 м2; майстерню площею 46,9 м2, які знаходяться за адресою: вул. Ковпака, 6, м. Фастів, Київська область. Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 28.09.2005, укладеного між AT «Господар», як продавцем, та ТОВ «Електромонтажне підприємство-707», як покупцем, останньому передано у власність контору загальною площею 242,7 м2 та зимовий склад загальною площею 178,1 м2 за тією ж адресою: вул. Ковпака, 6, м. Фастів, Київська область. Як вбачається із вищевказаних договорів, при продажу об`єктів майнового комплексу молокопереробного заводу нові адреси їм не присвоювалися. Разом з тим, встановлено, що об`єкти колишнього майнового комплексу молокопереробного заводу, що належать ТОВ «Електромонтажне підприємство-707» та об`єкти, що належать ПП «Трансбуд», знаходяться на різних земельних ділянках. Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо надання земельної ділянки за адресою: вул. Ковпака, 6, м. Фастів, Київська область площею 1,4050 га в оренду під існуючими виробничими приміщеннями ПП «Трансбуд». У вказаній технічній документації, зокрема, міститься акт від 11.12.2006 року про встановлення в натурі (на місцевості) та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, та передачу на зберігання встановлених межових знаків. В акті зазначено, що жодних претензій щодо меж з боку суміжників при встановленні в натурі (на місцевості) зовнішньої межі не заявлено, межі погоджені та не викликають спірних питань. Також технічна документація містить план-схему земельної ділянки за адресою: вул. Ковпака, 6, м. Фастів, Київська область площею 1,4050 га та кадастровим номером: 3211200000:02:010:0120. Відповідно до схеми користувачем зазначеної земельної ділянки є ПП «Трансбуд», натомість ТОВ «Електромонтажне підприємство-707» є землекористувачем суміжної земельної ділянки. Окрім того, в матеріалах технічної документації міститься довідка Фастівського міського відділу земельних ресурсів від 02.2007 року про те, що згідно з державною статистичною звітністю, земельна ділянка за адресою: вул. Ковпака, 6, м. Фастів, Київська область, площею 1,4050 га, що оформлюється в оренду ПП «Трансбуд», належить до земель Фастівської міської ради (категорія земель - землі промисловості), знаходилась в постійному користуванні AT «Господар». Таким чином, судом першої інстанції встановлено, і з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, майновий комплекс по вул. Ковпака, бум. Фастів належить на праві власності ПП «Трансбуд». За відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказане підприємство зареєстроване за адресою: 04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Б, керівником є Лазоренко Олександр Віталійович. Рішенням Фастівської міської ради від 26.04.2007 № 9/19-LII-V «Про передачу земельної ділянки по вул. Ковпака, 6 під існуючими виробничими приміщеннями ПП «Трансбуд», земельну ділянку за вказаною адресою у м. Фастові надано у строкове платне користування вищезазначеному підприємству для здійснення виробничої діяльності. В подальшому, між Фастівською міською радою та Підприємством укладено договір оренди землі № 04:07:032:00059 від 25.07.2007, відповідно до якого земельну ділянку площею 1,4050 га за вищевказаною адресою, (кадастровий номер) 3211200000:02:010:0120, надано у строкове платне користування вищезазначеному товариству для здійснення виробничої діяльності строком на п`ять років до 25.04.2012. Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо оформлення права оренди земельної ділянки під існуючим нежитловим приміщенням ПП «Трансбуд» в м. Фастів по вул. Ковпака, 6, вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3211200000:02:010:0120. Згідно з інформацією зазначеною в акті комісійного обстеження земельної ділянки від 16.03.2020, звернень щодо припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди та розірвання договору оренди землі від ПП «Трансбуд» до Фастівської міської ради не надходило. Рішень щодо припинення права користування земельною ділянкою по вул. Ковпака, 6 на умовах оренди ПП «Трансбуд» Фастівською міською радою - не приймалось. Відповідач у відзиві зазначав, що неодноразово звертався до позивача з проханням не продовжувати дію Договору оренди у зв`язку з тим, що відповідач не може користуватися зруйнованою нерухомістю, яка знаходиться на земельній ділянці. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідачем в розумінні приписів ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу не подано до матеріалів справи доказів в підтвердження як фіксації факту руйнування нерухомості, так і факту неможливості користування нею у зв`язку з наведеними обставинами. При цьому, ПП «Трансбуд» не вжито жодних заходів щодо поновлення дії договору оренди землі № 04:07:032:00059 від 25.07.2007 на новий строк, а договір оренди вищевказаної земельної ділянки між Фастівською міською радою та ПП «Трансбуд» - не укладено. Відповідно до акту комісійного обстеження земельної ділянки від 16.03.2020, складеного комісією з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам виконавчого комітет Фастівської міської ради, на вказаній земельній ділянці розташовані частково зруйновані будівля молокозаводу та гаражів, двоповерхова будівля, яка не використовується, із слідами руйнування. Територія огороджена парканом, заросла бур`янами. Діяльність на цій території не ведеться. Згідно з актом від 18.03.2020 року № 13 «Про стягнення безпідставно збережених коштів (збитків) з ПП «Трансбуд» встановлено, що сума безпідставно збережених коштів (збитків) становить 849 312,38 грн. Водночас, в межах строків загальної позовної давності відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України розрахунком заборгованості перерахована сума безпідставно збережених коштів (збитків) за період з травня 2017 року по лютий 2020 року в межах строків позовної давності, а саме: - за 8 місяців 2017 року сума безпідставно збережених коштів (збитків) складає 185 304,51 грн.; - за 12 місяців 2018 року сума безпідставно збережених коштів (збитків) складає 277956,78 грн.; - за 12 місяців 2019 року сума безпідставно збережених коштів (збитків) складає 277956,78 грн.; - за 2 місяці 2020 року сума безпідставно збережених коштів (збитків) складає 108094,30 грн. Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, Фастівською міською радою з метою стягнення безпідставно збережених коштів (збитків) у розмірі несплаченої орендної плати та вжиття заходів досудового врегулювання спору зазначений акт від 18.03.2020 рекомендованим листом з повідомленням також направлено на адресу ПП «Трансбуд». Проте, останнім вказаний акт залишено без розгляду. Також, Фастівською міською радою з метою стягнення безпідставно збережених коштів (збитків) у розмірі несплаченої орендної плати та вжиття заходів досудового врегулювання спору на адресу ПП «Трансбуд» рекомендованим листом з повідомленням направлено аналогічні акти від 19.06.2019 № 16 «Про стягнення безпідставно збережених коштів (збитків) з ПП «Трансбуд» та від 26.11.2019 № 34»Про стягнення безпідставно збережених коштів (збитків) з ПП «Трансбуд», однак підприємство також залишило відповідні акти без будь-якого реагування. Крім того, Фастівською міською радою з метою стягнення безпідставно збережених коштів (збитків) у розмірі несплаченої орендної плати та вжиття заходів досудового врегулювання спору на адресу ПП «Трансбуд» неодноразово направлялися листи (від 08.08.2018 № 06-31/3513; від 01.10.2018 № 06-31/4388; від 10.10.2018 № 06-31/4628; від 19.10.2018 №06-31/4792) з пропозицією з`явитися на засідання комісії власникам землі та землекористувачам виконавчого комітету Фастівської міської ради. Виконавчим комітетом Фастівської міської ради на адресу підприємства надсилалась претензія про невиконання обов`язків по сплаті орендної плати від 16.10.2018 №06-31/4689. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що ним сплачено орендну плату. Розрахунок розміру доходу, одержаного відповідачем за користування від безпідставно набутого майна (земельної ділянки) територіальної громади м. Фастів, складається з суми орендної плати за 8 місяців 2017 року, за 12 місяців 2018 року та за 12 місяців 2019 року та 2 місяці 2020 року. Отже, заявлені до стягнення кошти відповідають розміру орендної плати та складають 849 312,38 грн. Таким чином, своїми прямими діями, які виразились у користуванні земельною ділянкою без оформлення належних правовстановлюючих документів, ПП «Трансбуд» бюджетом м. Фастова недоотримано безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 849 312,38 грн. Згідно з листом Головного управління ДФС у Київській області від 22.11.2019 № 10656/9 відомості щодо сплати ПП «Трансбуд» податку за користування вищевказаною земельною ділянкою відсутні. Свій контррозрахунок відповідач не надав, однак, проти нарахувань заперечував з огляду на те, що прокуратурою у розрахунках було застосовано не правильний коефіцієнт. Однак, при здійсненні розрахунку безпідставно збереженій коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою Фастівською міською радою був використаний витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 21.09.2018 року № 1196, оскільки, всупереч вимог п. 2 ст. 286 Податкового кодексу України при поданні першої декларації, фактичного початку діяльності як платника податків за землю разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки земель. ПП «Трансбуд» такий витяг після 25.04.2012 - не подавався, кошти за користування земельною ділянкою не сплачувались. Щодо використання згаданого витягу від 21.09.2018 № 1196 при обчисленні заборгованості за 2017 рік та першої половини 2018 року суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першо інстанції про те, що на виконання вимог ст. 289 Податкового кодексу України Держгеокадастр України повідомив, що коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель станом на 2017, 2018, 2019, 2020 роки однакові та становлять коефіцієнт розміром 1,0. А тому, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:02:010:0120 за 2017, 2018, 2019, 2020 однакова та становить 1,0*9265226,05=9265226,05 грн., тобто розрахунок безпідставно збережених коштів, який доданий до позовної заяви, відповідає вимогам чинного законодавства. Зазначене підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06.07.2020 року № 10-10-0.332-9120/2-20, у якому зазначено, що нормативна грошова оцінка грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:02:010:0120 станом на 01.01.2020 року також становить 9265226,05 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч.4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч.7). В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнено висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18. А також відступлено від висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18; постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18; постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 909/569/18; постанова Верховного Суду від 07 грудня 2018 у справі № 924/1256/17. У вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 висловлену такі правові позиції, які згідно приписів статті 236 ГПК України суди повинні враховувати. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Компетентним органом щодо захисту зазначених інтересів держави у сфері використання земель комунальної власності в контексті спірних правовідносин - є Фастівська сільська рада. Всупереч покладеним обов`язкам, Фастівською міською радою не було вжито достатніх та належних заходів до стягнення суми спірних коштів у примусовому порядку з відповідача, оскільки відповідний позов до суду пред`явлено не було. При цьому листування у претензійному порядку, стягнення спірних коштів - не гарантує та не забезпечує. При цьому, Фастівська міська рада листом від 05.12.2019 № 06-23/6306 повідомила Фастівську місцеву прокуратуру про порушення вимог законодавства про плату за користування відповідною земельною ділянкою з кадастровим номером 3211200000:02:010:0120 та про відсутність коштів для сплати судового збору за подання позову. Отже, оскільки позивач як орган, на якого покладено відповідні повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності, що являє собою державні інтереси, не належним чином здійснював свої повноваження, що проявилось у неподанні позову самостійно до відповідача, а причини такого неподання протягом розумного строку полягають у відсутності бюджетного фінансування на сплату судового збору за подання позову (об`єктивна причина, що перешкоджає такому зверненню), про що позивач повідомив прокуратуру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в особі Фастівської міської ради. Частиною першою статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Згідно з п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Відповідно до положень ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. Як вбачається, в даному випадку, матеріалами справи підтверджується факт використання ПП «Трансбуд» спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом, частинами 1, 7 статті 193 ГК України). Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення. Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що ПП «Трансбуд» збагатилося за рахунок Фастівської міської ради поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ПП «Трансбуд», не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а Фастівська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто, відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Згідно з частиною 2 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Отже, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність 5е з підставного збагачення. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що збереження відповідачем грошових коштів, які мали б бути ним сплачені позивачу в якості орендної плати, відбулось за рахунок останнього, оскільки він є власником земельної ділянки, тобто мало місце безпідставне збагачення відповідача, а відтак у ПП «Трансбуд» існує зобов`язання сплати на користь Фастівської міської ради грошові кошти, безпідставно збережені внаслідок безоплатного користування спірною земельною ділянкою без належного оформлення. Як уже зазначалось вище, істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є розмір орендної плати. Згідно з постановою Великої Палати Верховного суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату. Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що оскільки між Фастівською міською радою та ПП «Трансбуд» було укладено договір оренди землі оренди землі № 04:07:032:00059 від 25.07.2007, відповідно до якого земельну ділянку площею 1,4050 га за вищевказаною адресою, (кадастровий номер) 3211200000:02:010:0120, надано у строкове платне користування вищезазначеному товариству для здійснення виробничої діяльності строком на п`ять років, тобто до 25.04.2012, з моменту закінчення відповідного договору, відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкта нерухомого майна. Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено. З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України). Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16 ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17. У разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охоронною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства. Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних відносинах, є Фастівська міська рада Київської області. Крім цього, безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати до Фастівської міської ради за користування земельною ділянкою безумовно становить суспільний інтерес. Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 Земельного кодексу України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності. Отже, несплата ПП «Трансбуд» безпідставно збережених коштів у вигляді не сплаченої орендної плати, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду надходжень грошових коштів до бюджету. За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення керівника Фастівської місцевої прокуратури до суду з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді не сплаченої орендної плати є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - стягнення з ПП «Трансбуд» безпідставно збережених коштів у вигляді не сплаченої орендної плати за землю. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині справляння плати за землю з користувачів відповідно до вимог ст. 206 Земельного кодексу України. Відповідно до п. 4 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» справляння плати за землю належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Частиною 1 ст. 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно із ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону, а також вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Статтею 145 Конституції України гарантовано захист прав місцевого самоврядування в судовому порядку. З наведеного вбачається, що неналежне виконання ПП «Трансбуд» вимог законодавства щодо внесення плати за користування земельною ділянкою, зумовлює ненадходження коштів до бюджету Фастівської міської ради, і, відповідно, порушує права та інтереси держави в особі зазначеного органу місцевого самоврядування, у тому числі як власника спірної земельної ділянки. Отже, з огляду на викладене, Фастівська міська рада в даному випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Фастівська міська рада листом від 05.12.2019 № 06-23/6306 повідомила Фастівську місцеву прокуратуру про порушення вимог законодавства про плату за користування вказаною земельною ділянкою з кадастровим номером 3211200000:02:010:0120 та про відсутність коштів для сплати судового збору за подання позовної заяви. Таким чином, враховуючи те, що цим органом дієвих заходів претензійного характеру, зокрема, звернення до суду з позовом з вимогою стягнути безпідставно збережені коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку не вжито, можна дійти до висновку про нездійснення захисту інтересів держави цим органом, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що відсутність земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - є наслідком невжиття будь-яких заходів з боку ПП «Трансбуд» щодо сплати за користування вказаною земельною ділянкою комунальної власності та ненадходження коштів до місцевого бюджету, а відповідачем не спростовано факт використання на даний час земельної ділянки, відповідачем лише оспорювалась сума безпідставно збережених коштів. Також, суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи прокурора про те, що зазначення у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастрового номеру 3211200000:02:010:0120, та в подальшому у позові, а не кадастрового номеру 2111200000:02:001:0120 - то у даному випадку мала місце описка у вказаній документації, оскільки остання замовлялась Фастівською міською радою щодо земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ПП «Трансбуд» по вул.. Ковпака, 6 у м. Фастів Київської області. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що збереження відповідачем грошових коштів, які мали б бути ним сплачені позивачу в якості орендної плати, відбулось за рахунок останнього, оскільки позивач в особі територіальної громади є власником земельної ділянки, тобто мало місце безпідставне збагачення відповідача, а відтак ПП «Трансбуд» зобов`язане сплатити Фастівські міські раді грошові кошти в розмірі 849 312,38 грн., які безпідставно збережені внаслідок безоплатного користування спірною земельною ділянкою без належного оформлення, у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому, скаржником до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду справи було подано додаткові документи, які він просив долучити до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду справи та врахувати при розгляді справи, і які на йому думку, спростовують висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а саме: лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 23.09.2020, листа виконавчого комітету Фастівської міської ради від 17.09.2020, не приймаються судом апеляційної інстанції в якості доказів під час розгляду даної справи на стадії апеляційного розгляду на підставі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки доводи, наведені скаржником в обґрунтування підстав подання вказаних доказів - визнаються судом апеляційної інстанції такими, що не свідчать про винятковість даного випадку. Крім того, вказані документи виникли вже після ухвалення оскаржуваного рішення. З огляду на викладене, клопотання про поновлення строку на подання доказів на стадії апеляційного провадження - залишається судом апеляційної інстанції без задоволення. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Крім того, оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2020, а за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення залишено без змін, а тому його дія рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №910/5901/20 підлягає поновленню. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,- П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Трансбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі № 910/5901/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі № 910/5901/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним підприємством «Трансбуд».

4. Матеріали справи № 910/5901/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 16.04.2021. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.Я. Дикунська С.Р. Станік