LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4873910/12893/20

від 12.04.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2021 у справі №910/12893/20 залишити без задоволення.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" квітня 2021 р. Справа№ 910/12893/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Андрієнка В.В. суддів: Ходаківської І.П. Пашкіної С.А. за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С. учасники справи згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 (повний текст підписано 26.01.2021) у справі №910/12893/20 (суддя Сташків Р.Б.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлового кооперативу "РАССВЕТ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення 92 654,18 грн УСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з указаним позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "РАССВЕТ" 70025,28 грн заборгованості за надані за період з 01.08.2017 до 31.05.2020 послуги з водопостачання, а також нарахованих за прострочення сплати указаної заборгованості 5257,59 грн інфляційних втрат, 2791,80 грн 3% річних, 574,45 грн пені та 14005,06 грн штрафу. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/12893/20 у позові відмовлено повністю. Рішення обґрунтовано тим, що позивач неправомірно нараховує ЖБК заборгованість, що виникла у спірний період, за питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання. Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до суду із апеляційною скаргою, у якій просило поновити строк на апеляційне оскарження. Відкрити апеляційне провадження у справі №910/12893/20. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/12893/20, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог. За твердженням позивача відповідачем неналежним чином виконувались зобов`язання за договором №6466/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 19.03.1999 за період з 01.08.2017 до 31.05.2020. У зв`язку із чим розмір заборгованості становить 70025,28 грн також апелянт просить суд стягнути з відповідача 5257,59 грн інфляційних втрат, 2791,80 грн 3% річних, 574,45 грн пені та 14005,06 грн штрафу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 клопотання Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/12893/20 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі №910/12893/20 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", розгляд апеляційної скарги призначено на 05.04.2021. У судовому засіданні 05.04.2021 оголошено перерву до 08.04.2021. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом установлено, що 19.03.1999 між Київводоканалом (Постачальник) та ЖБК (Абонент) було укладено Договір, відповідно до якого Постачальник зобов`язується забезпечити Абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього каналізаційні стоки, а Абонент сплатити вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65. Згідно п. 5.1 Договору його укладено на строк 10 років і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п. 5.2 Договору). Договір у встановленому порядку не припинено, не визнано недійсним, не розірвано, а отже він є чинним. Згідно з п. 3.1 Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Знаття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов`язаний у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючи ми документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п. 3.7 Договору). На підтвердження факту постачання води до Будинку у заявленому позивачем обсязі у період з 01.08.2017 по 30.05.2020 останнім долучено до матеріалів справи копії актів про зняття показань з лічильників (приладів обліку), погоджені та підписані відповідачем, та розшифровок рахунків відповідача, в яких вказані об`єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг. Із указаних актів та пояснень представників сторін слідує, що спірний обсяг води використовувався для виготовлення гарячої води за допомогою теплового пункту (обладнання), що належить КП "Київтеплоенерго". Позивач вважає, що за спірний обсяг води повинен розраховуватися відповідач, оскільки укладений між ними Договір сторонами не розривався, а отже він є чинним та права і обов`язки за ним мають виконуватися обома сторонами. Відповідач зазначив, що 17.10.2018 між ним та третьою особою було укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №15413557 за умовами цього договору третя особа є постачальником теплової енергії у вигляді гарячої води у Будинок, а відповідач споживачем, до цього відносини щодо постачання теплової енергії у гарячій воді регулювалися договором №1541357 від 27.04.1999, який було укладено з АЕК "Київенерго", правонаступником якого є третя особа. Відповідач пояснив, що після укладання вказаних договорів він сплачував кошти за постачання теплової енергії у вигляді гарячої води третій особі, на підтвердження чого надав копії облікових карток. Відповідно до угоди щодо реалізації проекту управління тареформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 укладеною між Київською міською державною адміністрацією та АЕК "Київенерго" (в подальшому перейменована на АТ "К.ЕНЕРГО") майно енергетичного комплексу міста Києва було передано у володіння та користування ПАТ "Київенерго". Згідно рішення Київської міської ради від 24.04.2018 №517/4581 зазначена Угода припиняє свою дію стосовно майна ТЕЦ №5 та ТЕЦ №6, сміттєспалювального заводу (Завод "Енергія") з 01.08.2018, а стосовно іншого майна з 01.05.2018. Указане майно у подальшому було закріплене за КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" на праві господарського відання на виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", та наказу Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.05.2018 №224. Таким чином, КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" стало виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води лише з 01.05.2018. Третя особа підтвердила, що за умовами Договору №15413557 саме нею здійснюється підігрів води та постачання гарячої води відповідачу, також згідно бухгалтерських інвентарних відомостей основних засобів на балансі третьої особи обліковується вбудоване обладнання (бойлер для підігріву води) та ділянка теплової мережі, що знаходиться у будинку №41 по вул. Сім`ї Ідзиківських. Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 передбачено, що суб`єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про житлово-комунальні послуги". Цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. У спірний період (з 01.08.2017 до 31.05.2019) діяло дві редакції Закон України "Про житлово-комунальні послуги": - до 01.05.2019 діяв Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV (після вказаної дати втратив чинність; далі - Закон № 1875); - з 01.05.2019 був уведений в дію Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ; далі - Закон № 2189). Ураховуючи положення статті 12, пункту 1 частини 1 статті 13 Закону № 1875 та положення пункту 2 частини 1 статті 5 Закону № 2189 постачання гарячої води, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення є житлово-комунальними послугами, які за функціональним призначенням відносяться (та відносилися) до комунальних послуг. Відповідно до статті 19 Закону № 1875 учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг були: власник, споживач, виконавець, виробник. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності був суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг були балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод могли бути споживачем, виконавцем або виробником. Частиною 1 статті 6 Закону № 2189 передбачено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2 частини 1 статті 1 вказаного Закону). Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону № 2189 виконавцем комунальних послуг з постачання гарячої води є суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води. Як слідує з пояснень представників відповідача та третьої особи останнє є виконавцем послуг з централізованого опалення та центрального постачання гарячої води у Будинок, зокрема шляхом підігріву питної води через індивідуальний тепловий пункт. Указані обставини, визнані учасниками справи, відповідно до положень пункту 1 статті 75 ГПК України не підлягають доказуванню. У суду не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Відповідно до пункту 4.1 Договору №1541357 від 17.10.218, останній набув чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019 з можливістю пролонгації відповідно до умов п. 4.4 цього Договору. З умов п. 4.2 цього Договору вбачається, що дія договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Предметом вищезазначеного договору визначено що, третя особа як постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію ЖБК, споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі. Таким чином, у спірний період КП "Київтеплоенерго" було виробником та виконавцем послуг, зокрема, з постачання гарячої води власникам житлових та нежитлових приміщень у Будинку. Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (далі - Порядок формування тарифів). Пунктом 64 цього Порядку формування тарифів передбачено, що тарифи на послуги з постачання гарячої води формуються виходячи з вартості теплової енергії, розрахованої відповідно до вимог цього Порядку, згідно із затвердженими тарифами для відповідної категорії споживачів у відповідній територіальній громаді, затвердженими тарифами на послуги з централізованого водопостачання, що використовуються для надання послуг з постачання гарячої води, з урахуванням втрат теплової енергії та води в мережах постачання гарячої води, визначених в установленому законодавством порядку відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших документів щодо нормування витрат та втрат ресурсів, якими передбачені особливості технологічних процесів конкретного виробництва, а також частини витрат на утримання (обслуговування) та ремонт систем автономного опалення та/або індивідуальних теплових пунктів (за їх наявності). Відповідно до пункту 71 Порядку формування тарифів виробнича собівартість послуг з постачань гарячої води формується у розрізі територіальних громад, у межах яких суб`єкт господарювання надає послугу з централізованого постачання гарячої води (є виконавцем такої послуги), та включає, зокрема, прямі матеріальні витрати на питну воду для надання послуг з постачання гарячої води відповідно до укладених договорів виходячи з необхідних планованих обсягів надання послуг з постачання гарячої води для забезпечення кількісних і якісних показників послуг з урахуванням обсягів фактично спожитої води за показаннями вузлів комерційного обліку, а в разі їх відсутності - обсягів, визначених суб`єктом господарювання. Також, у спірний період водопостачання (квітень-травень 2020 року) діяв Порядок формування тарифів та послуг з постачання гарячої води затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 №767 яким визначено, що індивідуальний тепловий пункт це тепловий пункт, який забезпечує теплопостачання та керування системою теплоспоживання окремої будівлі або її частини та у разі розташування в багатокваритирному будинку є невідємною частиною його внутрішньобудинкової системи. Відповідно до п. 4.2.1 Порядку № 767 до складу виробничої собівартості окремо для кожного багатоквартирного будинку включаються прямі матеріальні витрати, передбачені п. 3.2 глави 3 цього Порядку, а саме: - витрати на теплову енергію для надання послуги з постачання гарячої води на рівні вартості теплової енергії відповідно до встановлених НКРЕКП тарифів на теплову енергію виходячи з необхідних планованих обсягів надання послуги з постачання гарячої води для забезпечення кількісних і якісних показників послуги; - витрати на питну воду для надання послуги з постачання гарячої води, які формуються відповідно до укладених договорів виходячи з необхідних планованих обсягів надання послуги з постачання гарячої води для забезпечення кількісних і якісних показників послуги з урахуванням обсягів фактично спожитої води за показниками приладів обліку, а у разі їх відсутності - за нормами та тарифами на централізоване водопостачання, встановленими органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Отже, вартість води, яка використана для виробництва гарячої води, входить до собівартості виробництва гарячої води і, відповідно, до складу тарифу на централізоване постачання гарячої води. Таким чином у спірний період КП "Київтеплоенерго" надавало послуги з постачання гарячої води безпосередньо Відповідачу і від нього отримує плату наданих послуг згідно із затвердженими тарифами і до складу цих коштів входить вартість води, використаної для виробництва гарячої води. За таких обставин КП "Київтеплоенерго" повинно самостійно проводити розрахунки з Київводоканалом за воду, використану для виробництва гарячої води. При цьому судом береться до уваги також те, що вбудований бойлер розташований у тепловому пункті Будинку, перебуває на балансі та використовується КП "Київтеплоенерго" для виробництва гарячої води та виконання останнім послуг з централізованого постачання гарячої води мешканцям Будинку, які сплачують за отриману ними гарячу воду безпосередньо КП "Київтеплоенерго". За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач неправомірно нараховує ЖБК заборгованість, що виникла у спірний період, за питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/12893/20, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/12893/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні. Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2021 у справі №910/12893/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2021 у справі №910/12893/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 19.04.2021. Головуючий суддя В.В.Андрієнко Судді І.П. Ходаківська С.А. Пашкіна

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»