Постанова 4872 № 916/1594/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1594/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г. при секретарі - Лук`ященко В.Ю. за участю представників: від прокурора: Тунік В.М. від позивача: Стапінський В.О. від відповідача: Гуляєв П.К. від третьої особи: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та фізичної особи-підприємця Гуляєва Павла Костянтиновича на рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2020, суддя в І інстанції Бездоля Д.О., повний текст якого складено 13.11.2020 в м. Одесі у справі № 916/1594/20 за позовом: заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до відповідача: фізичної особи-підприємця Гуляєва Павла Костянтиновича за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Концерну "Військторгсервіс" про розірвання договору оренди та зобов`язання вчинити певні ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВ ФДМ) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця Гуляєва Павла Костянтиновича (далі - Підприємець, ФОП Гуляєв П.К.) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 21 337,72 грн. та пені в сумі 2 432,37 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна від 16.03.2016, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ФОП Гуляєвим П.К. та зобов`язання відповідача повернути концерну "Військторгсервіс" частину нежитлового приміщення №4 та нежитлові приміщення №5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 (складу запчастин, літ "К") інв. №166, реєстровий № 33689922.32.ААААЕЕ576/, загальною площею 185,30 кв.м., вартістю 868 326 грн, за адресою: м. Одеса, 4-й Житомирський провулок, 21А. В обґрунтування пред`явлених вимог прокурор посилався на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору оренди від 16.03.2016. систематично сплачував орендну плату несвоєчасно і в неповному обсязі і станом на 28.04.2020 заборгованість з орендної плати за період з квітня 2019 по березень 2020 включно складає 21 337,72 грн., яку прокурор просив стягнути з відповідача, а також пеню у розмірі 2 432,37 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання. Прокурор зазначав, що неповна та несвоєчасна сплата відповідачем орендної плати призводить до того, що до державного бюджету не надходять належні кошти, чим порушуються інтереси держави та значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору оренди. Враховуючи, що таке порушення договору з боку відповідача є істотним, прокурор вважав наявними підстави для розірвання договору та зобов`язання відповідача повернути балансоутримувачу займані нежитлові приміщення. Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.10.2020 провадження у справі №916/1594/20 в частині позовної вимоги заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гуляєва Павла Костянтиновича коштів в сумі 23770,09 грн - закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки як було встановлено судом, після відкриття провадження у справі відповідач сплатив позивачу спірні у цій справі кошти в розмірі 23770,09 грн, з яких: 21337,72 грн заборгованості по орендній платі та 2432,37 грн пені. Приймаючи до уваги, що предмет спору в цій частині перестав існувати, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача коштів в сумі 23770,09 грн. Рішенням господарського суду Одеської області від 03.11.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з ФОП Гуляєва Павла Костянтиновича на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір в сумі 15126 грн. 89 коп. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Прокурор вважає оскаржуване рішення ухваленим при невірному застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 610, 611, 651 ЦК України, ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 86, 236 ГПК України, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в порушення наведених норм закону та умов договору оренди від 16.03.2016 протягом періоду з травня по жовтень 2019 року неналежним чином виконувались зобов`язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення платежів за користування державним майном, а в період з листопада 2019 року по березень 2020 року (п`ять місяців) взагалі не вносились орендні платежі, в результаті чого станом на момент звернення до суду з позовом за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 21 337,72 грн. та нараховано пеню в розмірі 2432,37 грн. Приймаючи до уваги, що таке порушення відповідачем умов договору є істотним та систематичним, наявні всі законні підстави для розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку та зобов`язання відповідача повернути орендоване майно. Однак, суд першої інстанції не надавши належної, об`єктивної оцінки обставинам, наведеним в якості правової підстави для розірвання договору оренди, ґрунтуючись лише на тому, що відповідачем погашено виниклу заборгованість, дійшов помилкового висновку про відсутність встановленої обставини порушення інтересів держави. У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Гуляєв К.П. заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Відповідач зазначає, що йому незрозуміло в чому на даний час полягає порушення прав РВ ФДМУ, оскільки заборгованість за договором ним погашена, пеня за прострочення термінів оплати сплачена, державне майно перебуває у належному технічному стані, до державного бюджету надходять кошти за його використання. Однак, у випадку розірвання договору оренди, державні права та інтереси дійсно будуть порушені, оскільки майно занепадатиме, кошти до бюджету надходити не будуть, тому що вказане майно ніким не буде використовуватись. Відповідач вважає, що вказана обставина є суттєвою при прийнятті рішення щодо можливого розірвання договору оренди, адже свідчить про те, що він є добросовісним орендарем та жодним чином не завдає шкоди державі, а навпаки намагається в межах власних можливостей покращувати державне майно. Також, ФОП Гуляєв П.К. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2020 по справі №916/1594/20, а саме: "Стягнути з фізичної особи-підприємця Гуляєва П.К. на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір в сумі 15 126 грн. 89 коп.". Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою відповідач вказує те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом у задоволенні позову відмовлено повністю. Прокурором неправильно розраховано та сплачено судовий збір за позовною вимогою про зобов`язання відповідача повернути концерну "Військторгсервіс" займані нежитлові приміщення, як за майновою вимогою, однак судовий збір за вказану позовну вимогу мав бути сплачений прокурором як за немайнову, тобто у розмірі 2102 грн., оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці. Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте третя особа не скористалася наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. Водночас, 14.04.2021 на електронну адресу апеляційного суду від представника концерну "Військторгсервіс" адвоката Татарчук Р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш віддалений час з посиланням на те, що концерн "Військторгсервіс" не зможе направити повноважного представника у дане судове засідання через несприятливу епідеміологічну ситуацію. Апеляційним судом відхилено зазначене клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що явка представників не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а також з тих мотивів, що чинний ГПК України (ст. ст. 56, 58) не обмежує кількість представників учасника справи, які можуть брати участь у засіданні господарського суду. Статтею 197 ГПК України передбачено право учасників справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та у приміщенні суду (за клопотанням учасника, поданим не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання), проте таким правом третя особа не скористалася. Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника третьої особи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню, з наступних підстав. Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16.03.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та ФОП Гуляєвим П.К. (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення №4 та нежитлові приміщення №№ 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 будівлі (складу запчастин, літ. «К»), інв. № 166, реєстровий № 33689922.32.ААААЕЕ576, загальною площею 185,30 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Амурська, 5 (далі - майно), яке обліковується на балансі концерну «Військторгсервіс» (філія «Одеське управління військової торгівлі» концерну «Військторгсервіс») (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «Одеська регіональна експертна компанія», станом на 30.11.2015 та становить 606 694 грн. Відповідно до п.п. 2.1., 2.3., 2.5. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку. Орендоване нерухоме майно залишається на балансі балансоутримувача із зазначенням того, що цей об`єкт є орендованим. Згідно з п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.5. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (грудень 2015) - 2976,95 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата визначається згідно вимог чинного законодавства. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається орендарем орендодавцеві. Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації (згідно вимог чинного законодавства) і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. За ініціативою орендаря стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку. Згідно з п.3.7. договору за ініціативою орендаря стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку. Відповідно до п.3.11. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу. За умовами п.п. 5.3., 5.9. договору орендар зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату; щомісяця до 12 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння. У відповідності до п. 5.10. договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкту оренди з вини орендаря. Пунктом 9.4 договору передбачено, що орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди у разі, зокрема, якщо орендар не сплачує або не своєчасно сплачує орендну плату. Відповідно до п. 10.1. договору його укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, який діє з моменту підписання його сторонами. Згідно з п.п. 10.2., 10.3. договору, зміни умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надходження до розгляду іншою стороною, укладаються у вигляді договору про внесення змін. За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством, та у разі якщо орендар не погоджується підписувати новий розрахунок орендної плати та відповідні зміни до договору при зміні Методики розрахунку орендної плати. За умовами п. 10.5. договору реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників). Згідно з п. 10.6 договору, чинність цього договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду. Пунктами 10.9., 10.10. договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця. Вказаний договір підписано його сторонами та балансоутримувачем. Зазначене у даному договорі державне нерухоме майно було передано орендареві від орендодавця за актом приймання-передачі від 16.03.2016р. 05.11.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець) та ФОП Гуляєвим П.К. (орендар) було укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.03.2016, згідно з яким деякі пункти викладено в новій редакції, зокрема: п.1.1. договору - орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення №4 та нежитлові приміщення №№ 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 будівлі (складу запчастин, літ. "К"), інв. № 166, реєстровий № 33689922.32.ААААЕЕ576, загальною площею 185,30 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. 4-й Житомирський провулок, 21-А, що перебуває на балансі концерну "Військторгсервіс" (філія "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс") (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП "Радикал", станом на 31.05.2019 і становить 868326,00 грн. п.3.1. - орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №961), і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2019: 4201,35 грн. Орендна плата за місяць оренди - жовтень 2019 визначається шляхом коригування орендної плати за місяць вересень на індекс інфляції жовтня 2019. п.10.1.договору доповнено реченням такого змісту: продовжити термін дії цього договору до 16.01.2022 включно. Вказаний договір про внесення змін підписано його сторонами та балансоутримувачем. Зазначене у даному договорі про внесення змін державне нерухоме майно було передано орендареві від орендодавця за актом приймання-передачі від 05.11.2019р. Як вбачається зі звіту про стан надходження коштів до бюджету в період з 12.11.2018 по 12.02.2020 за об`єкт оренди, що орендується відповідачем, станом на 12.02.2020 у нього існувала заборгованість з орендної плати в розмірі 15402,88 грн. 17.02.2020 позивач направив відповідачеві претензію №18-06-00680, в якій виклав вимогу негайно сплатити до державного бюджету заборгованість з орендної плати у розмірі 15402,88 грн та нараховану пеню в сумі 1758,38 грн. та попередив, що у разі невиконання цієї вимоги буде вимушений звернутись до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди та стягнення збитків у вигляді заборгованості з орендної плати і пені, станом на день подання відповідного позову. Проте, вказану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення. 23.04.2020 в.о. керівника Одеської місцевої прокуратури №2 звернувся із запитом до позивача за №3377вих-20, в якому просив повідомити, чи мають будь-які суб`єкти господарювання заборгованість перед Фондом за користування державним майном, яке розташоване на території Малиновського району в м. Одесі. Крім цього, у разі позитивної відповіді, прокурор просив повідомити перелік осіб, які мають заборгованість та суми заборгованості, а також повідомити, які дії вживаються Фондом для погашення заборгованості або про причини невжиття заходів реагування. У відповідь на звернення прокурора №3377вих-20 від 23.04.2020, РВ ФДМУ листом від 28.04.2020 за №10-06-01783 повідомило, що наявна заборгованість з орендної плати до державного бюджету, що перевищує три місяці, по 4-х договорах оренди нерухомого майна, які належать до державної власності та розташовані на території Малиновського району м. Одеси, зокрема за договором від 16.03.2016, регіональним відділенням розпочато претензійно правову роботу щодо стягнення заборгованості та розірвання договорів, однак, враховуючи відсутність коштів на рахунках для сплати судового збору, позивач звернувся до прокурора з проханням подати позовні заяви до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях щодо стягнення заборгованості з орендної плати та пені, розірвання договорів оренди державного нерухомого майна та повернення державного майна. Також в матеріалах справи міститься довідка РВ ФДМУ про те, що станом на 29.04.2020 залишок коштів на рахунку НОМЕР_1 за програмою КПККВК 6611010 "Керівництво та управління у сфері державного майна" за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" складає 2932,79 грн. 23.04.2020 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області за програмою КПККВК 6611010 "Керівництво та управління у сфері державного майна" за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" зареєстровані бюджетні зобов`язання та подане платіжне доручення на суму 1076,00 грн, яке станом на 29.04.2020 не проведено. На підтвердження зазначеного позивачем до матеріалів справи долучено виписку по рахунку НОМЕР_1 станом на 29.04.2020. 02.06.2020 прокурор надіслав РВ ФДМУ повідомлення за №4636вих-20 в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" про встановлення підстав для представництва інтересів держави в особі Фонду до ФОП Гуляєва П.К. щодо стягнення заборгованості, розірвання договору та витребування майна та скерування у наступному до господарського суду відповідної позовної заяви. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора про розірвання договору оренди нерухомого майна від 16.03.2016, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ФОП Гуляєвим П.К. та зобов`язання відповідача повернути концерну "Військторгсервіс" частину нежитлового приміщення №4 та нежитлові приміщення №5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 (складу запчастин, літ "К") інв. №166, реєстровий № 33689922.32.ААААЕЕ576/, загальною площею 185,30 кв.м., вартістю 868 326 грн, за адресою: м. Одеса, 4-й Житомирський провулок, 21А., обґрунтована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасного і у повному обсязі внесення орендної плати за користування приміщеннями за період з квітня 2019 по березень 2020 включно, наявністю простроченої заборгованості з орендної плати у розмірі 21 337,72 грн. станом на момент звернення до суду з цим позовом, що є істотним порушенням умов договору оренди та підставою для розірвання даного договору. Отже, причиною спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди, укладеного між сторонами, та зобов`язання відповідача повернути займані нежитлові приміщення, що орендувалися ним за цим договором. Звертаючись до господарського суду з даним позовом прокурор посилався на те, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору оренди відповідач систематично сплачував орендну плату несвоєчасно і в неповному обсязі, станом на 28.04.2020 заборгованість з орендної плати за період з квітня 2019 по березень 2020 включно, складає 21 337,72 грн., що призводить до недоотримання державним бюджетом належних коштів, чим порушуються права держави та значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладанні договору, що є підставою для розірвання договору та зобов`язання відповідача повернути займані нежитлові приміщення. Предметом доказування у даному спорі є наявність чи відсутність передбачених законодавством підстав для розірвання договору оренди нежитлових приміщень. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання договору, має довести, а суд встановити, наявність таких порушень договору, з якими сам договір або чинне законодавство пов`язує можливість його розірвання в судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд першої інстанції здійснивши оцінку доводів прокурора щодо наявності підстав для розірвання договору оренди державного майна з підстав істотного порушення його умов відповідачем, врахувавши всі обставини справи, а також позиції сторін договору, які виявили намір продовжувати правовідносини після погашення заборгованості відповідачем, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання спірного договору, оскільки заборгованість, наявність якої стало підставою для подання позову, відповідачем повністю погашена, та як наслідок орендар за спірним договором отримав в повній мірі очікуване при укладенні договору, а також сплату пені. Крім цього, враховуючи те, що після погашення заборгованості за спірним договором сторони виявили намір продовжувати орендні правовідносини, суд вважав, що задоволення позову прокурора призведе до порушення принципу свободи договору, за відсутності встановленої обставини порушення інтересів держави. За вищевказаних обставин, оцінивши співвідношення шкоди від допущеного відповідачем порушення з тим, на що розраховував позивач від виконання договору, а також негативні наслідки припинення договірних відносин для всіх сторін, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову прокурора про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 16.03.2016 слід відмовити. Крім цього, не підлягає задоволенню і позовна вимога прокурора про зобов`язання відповідача повернути орендовані приміщення балансоутримувачу, оскільки вона є похідною від вимоги про розірвання спірного договору. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони зроблені без аналізу та врахування всіх наявних в матеріалах справи доказів та вимог закону, що регулює спірні правовідносини. У справі, що розглядається, орендоване майно є державним, а тому на правовідносини сторін розповсюджуються норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, а також положення Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України. В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 759 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 283 ГК України, визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до частини 3 статті 291 ГК договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Зокрема, у статті 783 ЦК України, визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Поряд із цим повинно бути враховано положення частини 2 статті 651 ЦК, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Статтею 782 ЦК передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Визначена наведеною статтею можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною 1 статті 782 ЦК, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору. За змістом статей 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним встановлено в пунктах 3.5, 5.3, 5.9 договору оренди. Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов`язань. За встановлених у справі обставин, аналогічні за змістом умови наведено і у пункті 9.4 договору оренди нерухомого майна від 16.03.2016, укладеного між сторонами. Зокрема, пунктом 9.4 договору передбачено, що орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди у разі, зокрема, якщо орендар не сплачує або не своєчасно сплачує орендну плату. При цьому порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна щодо своєчасного і в повному обсязі внесення платежів за користування орендованим нерухомим майном, є істотним, оскільки значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема надходження відповідних коштів з орендної плати до державного бюджету із подальшим їх розподіленням відповідно до законодавства. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за змістом статті 3 ЦК належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Отже, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як невнесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку. У разі звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем орендної плати своєчасно і у повному обсязі позивачу необхідно довести факт такої несплати та її триваючий характер. Обов`язок доказування і подання доказів встановлено статтею 74 ГПК України, за змістом частин 1, 3 якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 3 статті 760 ЦК України). Сферу орендних відносин, предметом яких є державне майно, врегульовує Закон України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною 3 статті 26 якого на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Конституційний Суд України виходить з того, що співвідношення між нормами Кодексу і законів, які регулюють особливості найму (оренди) окремих видів майна, полягає в тому, що норми цих законів тією чи іншою мірою встановлюють правовий механізм реалізації відповідної норми Кодексу або передбачають додаткові умови її реалізації, або виключають застосування норм Кодексу, якщо це прямо передбачено ними чи випливає з їхнього змісту (абзац четвертий мотивувальної частини рішення від 10 грудня 2009 року у справі N 1-46/2009). Підсумовуючи викладене, колегія суддів зауважує, що таке істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного нерухомого майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або сплата не в повному обсязі, а також невиконання сторонами інших своїх зобов`язань, в тому числі несплата інших обов`язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю) згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". При цьому, сплата заборгованості з орендної плати та інших обов`язків платежів як після відкриття провадження у справі, так і напередодні подання позову не може виправдовувати бездіяльність відповідача, як господарюючого суб`єкта, якщо має місце неодноразове прострочення сплати цих платежів по договору, та бути підставою для висновку про відсутність істотного порушення умови договору оренди, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору оренди є його оплатний характер, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. У даному випадку за умовами договору у орендаря був прямий обов`язок перераховувати щомісячно 100% орендної плати не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним до державного бюджету. З матеріалів справи вбачається, що підставою для розірвання договору прокурор визначив несплату орендної плати за користування приміщеннями протягом 5-ти місяців підряд у період з листопада 2019 по березень 2020 включно, а також несплату своєчасно і у повному обсязі орендної плати у період з квітня по жовтень 2019 включно, наявністю простроченої заборгованості з орендної плати у розмірі 21 337,72 грн. станом на момент звернення до суду з цим позовом, що є істотним порушенням умов договору оренди та підставою для розірвання даного договору. Судом встановлено, що вищевказана заборгованість погашена відповідачем після звернення прокурора до господарського суду з даним позовом, що й стало підставою для винесення господарським судом першої інстанції ухвали від 06.10.2020 про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та пені у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині. Така обставина - несплата орендної плати, нарахованої з листопада 2019 по березень 2020 включно, а також систематична несплата у повному обсязі орендної плати у встановлений строк і погашення цієї заборгованості лише 30.06.2020 є достатньою підставою для дострокового розірвання договору оренди державного майна. Суд першої інстанції помилково вважає, що несплата орендної плати своєчасно і у повному обсязі протягом 5-ти місяців поспіль, не є істотним порушенням договору, а нестабільна оплата за наявності погашеної заборгованості на час ухвалення судом рішення, не тягне за собою завдання істотної шкоди орендодавцю. Суд помилково залишив поза увагою ту обставину, що це майно є державним, орендна плата сплачується до державного бюджету, тому систематичне (два і більше разів) несвоєчасне невнесення орендної плати завдає істотної шкоди державному бюджету, і в такому разі має місце неефективне використання державного майна. Поза увагою суду залишилося те, що згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для розірвання договору оренди державного майна є невиконання сторонами своїх зобов`язань за договором, в тому числі щодо своєчасного і у повному обсязі внесення орендної плати за користування державним майном. Оскільки встановлені судом обставини щодо не виконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати орендної плати за користування приміщеннями протягом 5-ти місяців підряд у період з листопада 2019 по березень 2020 включно, а також несплати своєчасно і у повному обсязі орендної плати у період з квітня по жовтень 2019 включно, наявності простроченої заборгованості з орендної плати у розмірі 21 337,72 грн. станом на момент звернення до суду з цим позовом, достатньо для висновку щодо дострокового розірвання договору оренди державного майна, колегія суддів вважає, що немає необхідності розглядати інші доводи відповідача в обґрунтування своїх заперечень. Наведений правовий висновок щодо застосування норм права до спірних правовідносин викладено в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 917/28/19, від 13.11.2019 у справі № 908/399/17, від 11.03.2020 у справі № 914/4101/15. За таких обставин, суд попередньої інстанції надавши невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосувавши норми матеріального права, дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди нерухомого майна. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини. Відповідно до п. 5.10. договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкту оренди з вини орендаря. Пунктами 10.9., 10.10. договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця. Отже, встановлені апеляційним судом обставини, з урахуванням положень ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та п. п. 5.10, 10.9, 10.10 договору оренди свідчать, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути концерну "Військторгсервіс" частину нежитлового приміщення №4 та нежитлові приміщення №5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 (складу запчастин, літ "К") інв. №166, реєстровий № 33689922.32.ААААЕЕ576/, загальною площею 185,30 кв.м., вартістю 868 326 грн, за адресою: м. Одеса, 4-й Житомирський провулок, 21А, спрямоване на остаточне відновлення прав позивача, у зв`язку з чим, позовні вимоги прокурора у цій частині підлягають задоволенню. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, припустився невідповідності викладених у рішенні висновків фактичним обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Стосовно апеляційної скарги ФОП Гуляєва П.К. колегія суддів зазначає таке. Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначаються ст. 162 ГПК України. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. За ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. Частиною 1 ст. 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Водночас, у п.57 зазначеної вище постанови Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок, згідно якого до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці. Як вбачається з матеріалів справи, яка розглядається, правовідносини між РВ ФДМУ та ФОП Гуляєвим П.К. були врегульовані договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.03.2016 і даний спір випливає з орендних правовідносин. Предметом позову у даній справі є вимога заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 про розірвання договору оренди нерухомого майна від 16.03.2016, укладеного між РВФДМУ та ФОП Гуляєвим П.К. та похідна від неї вимога про зобов`язання відповідача повернути балансоутримувачу концерну "Військторгсервіс" займані нежитлові приміщення, що орендувалися ним за цим договором. При цьому, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, право власності держави на нерухоме майно, яке було предметом договору оренди, не оспорюється, і даний спір не пов`язаний з підтвердженням права на нерухоме майно. Позовна заява прокурора обґрунтована тим, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору оренди від 16.03.2016. систематично сплачував орендну плату несвоєчасно і в неповному обсязі і станом на 28.04.2020 заборгованість з орендної плати за період з квітня 2019 по березень 2020 включно складає 21 337,72 грн. Прокурор зазначав, що неповна та несвоєчасна сплата відповідачем орендної плати призводить до того, що до державного бюджету не надходять належні кошти, чим порушуються інтереси держави та значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору оренди. Враховуючи, що таке порушення договору з боку відповідача є істотним, прокурор вважав наявними підстави для розірвання договору та зобов`язання відповідача повернути балансоутримувачу займані нежитлові приміщення. Отже, проаналізувавши предмет та підстави позову у даній справі № 916/1594/20 колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога прокурора про зобов`язання повернути орендовані нежитлові приміщення у даному випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належного орендодавцеві нерухомого майна), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна. Подібна правова позиція є усталеною практикою Верховного Суду, яка сформована в тому числі, але не виключно у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 915/742/17, від 02.12.2020 у справі №905/105/20, від 18.01.2021 у справі №905/561/20, від 09.04.2021 у справі № 923/938/20, тощо. Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір". У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). У справі, що розглядається, прокурор звернувся до суду у червні 2020 року, тому сума судового збору справляється у розмірі з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року. Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102 грн. Відтак, виходячи з положень наведених норм Закону України "Про судовий збір", за подання позову у даній справі про зобов`язання повернути займані нежитлові приміщення до сплати підлягає судовий збір у розмірі 2102 грн. Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви прокурором було додано платіжне доручення № 677 від 22.05.2020 про сплату судового збору у розмірі 15 483,45 грн., з урахуванням загальної вартості орендованого об`єкта, що витребовувався на користь держави, у розмірі 868 326 грн., тобто у розмірі більшому, ніж встановлено законом. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що прокурор не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням. При вирішенні спірного питання суд першої інстанції наведеного вище не врахував та неправильно застосував п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", а тому його висновки щодо розподілу судових витрат не можна визнати законними та обґрунтованими. Згідно з ст. ст. 123, 129 ГПК України за рахунок відповідача прокурору підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 4204 грн. та за подання і розгляд апеляційної скарги в сумі 6306 грн., а всього в сумі 10 510 грн. Керуючись ст.ст. 253, 254, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гуляєва Павла Костянтиновича задовольнити частково. Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити. Рішення господарського суду Одеської області від 03 листопада 2020 у справі № 916/1594/20 скасувати. Позов задовольнити. Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.03.2016, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та фізичною особою-підприємцем Гуляєвим Павлом Костянтиновичем. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Гуляєва Павла Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) повернути концерну «Військторгсервіс» /філія «Одеське управління військової торгівлі» концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28А, код ЄДРПОУ 33689922) частину нежитлового приміщення № 4 та нежитлові приміщення № 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 (складу запчастин, літ"К") інв. №166, реєстровий № 33689922.32.ААААЕЕ576/, загальною площею 185,30 кв.м., вартістю 868 326 грн., за адресою: м. Одеса, 4-й Житомирський провулок, 21А. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гуляєва Павла Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552, рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172, код класифікації доходів бюджету: 22030101) судові витрати в сумі 10 510 грн. Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 19.04.2021. Головуючий суддя: Бєляновський В.В. Судді: Богатир К.В. Філінюк І.Г.