Постанова 4806 № 303/443/20

Справа № 303/443/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 14 квітня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: судді-доповідачки Готри Т. Ю., суддів Собослоя Г. Г., Мацунича В. М., за участі секретарки судового засідання Міци О.-Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщара Михайла Васильовича про визнання протиправним і скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі її представниці - адвокатеси Глаголи Галини Петрівни, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2020 року, ухвалене суддею Куцкіром Ю. Ю., повний тест якого складено 26.11.2020, в с т а н о в и в: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі по тексту - АТ «Альфа-Банк), державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщара М.В. (надалі - державний реєстратор) про визнання протиправним і скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Позов обґрунтувала тим, що 30 липня 2008 року вона уклала з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ Альфа-Банк) договір кредиту № 305/92-Ж-08, за умовами якого отримала кредит у розмірі 12 000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 29.07.2018. Цього ж дня в якості забезпечення виконання своїх зобов`язань за цим кредитним договором між сторонами також було укладено договір іпотеки № 305/92-Ж-08, відповідно до якого вона передала в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 71,8 кв. м та житловою площею 39,1 кв. м. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2014, яке набрало законної сили, позов ПАТ «Укрсоцбанк» до неї було задоволено та стягнуто з неї на користь банку за цим кредитним договором заборгованість у розмірі 14 246,45 доларів США, що згідно з курсом НБУ еквівалентно 159 890,72 гривень. Як наслідок, було відкрито виконавче провадження з примусового виконання даного судового рішення, а отже, банк самостійно визначив спосіб і розмір задоволення своїх вимог шляхом стягнення з нею боргу в судовому порядку. 10 вересня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» було реорганізовано та приєднано до АТ «Альфа-Банк», який і став правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк». 11 листопада 2019 року АТ «Альфа-банк» листом за № 104362-23.1 повідомив її, що немає до неї жодних претензій із приводу виконання за вказаним кредитним договором від 30.07.2008, оскільки погашення відповідної заборгованості відбулося за рахунок предмета іпотеки, а тому банк, на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом і задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. 14 листопада 2019 року вона отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 188709668, де власником будинку АДРЕСА_1 , АТ «Укрсоцбанк» не значився. 14 січня 2020 року нею отримано від АТ «Альфа-банк» листа від 08/20/2019 за № К/И/АБ/Б «Про добровільне виселення», в якому зокрема було вказано, що ще 29.05.2019 банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки і, як наслідок, АТ «Альфа-Банк» набув право власності на цей спірний іпотечний будинок. 21 січня 2020 року вона повторно отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 197034656, де їй і стало відомо, що 03.06.2019 Велятинською сільською радою Хустського району Закарпатської області в особі державного реєстратора Горщара М.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47165263 від 03.06.2019 та зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк» право власності на даний житловий будинок. Уважала, що реєстрація за банком права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку відбулася з порушеннями конвенційних норм про захист прав людини і основоположних свобод, конституційних норм, норм матеріального права, зокрема законів України «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також умов укладеного іпотечного договору. Звертала увагу і на те, що вона не отримувала від банку письмову вимогу про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, не отримувала вона і письмових вимог про передачу права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, а також інформації про вартість іпотечного майна, за якою відбулося зарахування вимог, та між нею і банком існує спір про розмір заборгованості. За наведених обставини просила визнати протиправним та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про право власності № 31826985 від 29.05.2019 на нерухоме майно за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», а саме житловий будинок, загальною площею 71,8 кв. м, житловою площею 39,1 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі представниці - адвокатки Глаголи Г.П. стверджувала про незаконність та необґрунтованість рішення суду внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, та недоведеності обставин, які суд визнав установленими. Посилаючись на аналогічні доводи, що наведені в позовній заяві, вказувала на безпідставне не застосування місцевим судом Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вона дотепер постійно разом зі своїм чоловіком проживають саме у спірному іпотечному будинку загальною площею 71.8 кв. м, іншого житла не має, що підтверджується доданими до матеріалів справи відповідними доказами. Зазначала і про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки, а саме: вимозі банку адресованій їй про усунення порушення, попередженню про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.03.2019 щодо повідомлення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки (датоване ще 14.12.2018), не містить підпису про його отримання; існуванню спору про розмір заборгованості; неправомірності дій державного реєстратора, а також судом, відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, не враховано при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права. З огляду на це просила оскаржене рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким її позов про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності задовольнити. Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідачі АТ «Альфа-Банк» та державний реєстратор Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В. не скористалися. У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представниця - адвокатеса Глагола Г.П. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав наведених у ній. Представниця відповідача АТ «Альфа-Банк» - адвокатка Дорош І.І. у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечила та просила оскаржене рішення суду залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідачки, пояснення позивачки ОСОБА_1 , представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що нею не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів про її постійне проживання в будинку АДРЕСА_1 , про відсутність у неї іншого житла, а також не спростовано доводи представника банку про її повідомлення, отримання нею рекомендованого листа про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зобов`язання. Проте колегія суддів із таким висновком місцевого суду в повній мірі погодитися не може, оскільки такого суд дійшов із порушенням норм матеріального і процесуального права з огляду на таке. Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Страбичівської сільської ради 19.12.2007, одноосібним власником домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 71,8 кв. м, житловою площею 39,1 кв. м, є ОСОБА_1 , що підтверджується і витягом про реєстрацію за нею цього права власності на нерухоме майно № 17119585 від 19.12.2007 за реєстровим № 21494398, виданим Мукачівським районним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (а. с. 20, 21). 30 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір № 305/92-Ж-08, відповідно до умов якого, в забезпечення виконання своїх зобов`язань за споживчим кредитним договором № 305/92-Ж-08 від 30.07.2008 на суму 12 000 доларів США, останньою було передано цьому банку належне на праві приватної власності домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 71,8 кв. м, житловою площею 39,1 кв. м., заставною вартістю предмету іпотеки 130 680 грн, що еквівалентно 26 973,25 доларам США (а. с. 16-19). Розділ (стаття) 4 зазначеного іпотечного договору передбачає право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки та його реалізації у випадку невиконання іпотекодавцем забезпеченого цим договором основного зобов`язання та визначає відповідний порядок. Так, відповідно до пункту 4.5. іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя в один із таких способів: на підставі рішення суду (п. 4.5.1.); на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 4.5.2.); шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (п. 4.5.3); шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (п. 4.5.4.); шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем у порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (п. 4.5.5.). Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2014, яке набрало законної сили, позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з неї на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 305/92-Ж-08 від 30.07.2008 у розмірі 14 246,45 доларів США, що становить відповідно до курсу НБУ 159 890,72 гривень (а. с. 30). 10 вересня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» було реорганізовано та приєднано до АТ «Альфа-Банк», який і став правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» (а.с.19 на звороті). Із листа АТ «Альфа-Банк» № 104362-23.1 від 11.11.2019 адресованого ОСОБА_1 вбачається, що банк до неї немає претензій із приводу виконання зобов`язань за кредитним договором № 305/92-Ж-08 від 30.07.2008 у зв`язку з тим, що заборгованість за цим договором погашена за рахунок предмета іпотеки (а. с. 19). Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 197034656 від 21.01.2020 вбачається, що 29 травня 2019 року державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району Горщарем М.В. було внесено запис про право власності за № 31826985 будинку АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк» (а. с. 27-29). Висновком про вартість майна проведеного ТОВ «Бізнес Ассіст» констатовано, що станом на 18.02.2019 ринкова вартість будинку, який є предметом іпотеки, становить 448 608 гривень (а. с. 75). Із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.03.2019 слідує, що АТ «Укрсоцбанк» повідомляв ОСОБА_1 про необхідність сплати нею заборгованості за кредитним договором, оскільки у протилежному випадку банк у позасудовому порядку звернене стягнення на предмет іпотеки (а. с. 72-74). Згідно з листом АТ «Альфа-Банк» № К/И/АБ/Б від 08/20/2019 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було повідомлено про добровільне виселення з будинку АДРЕСА_1 (а. с. 23). Відповідно до довідки, виданої виконкомом Страбичівської сільської ради № 2051/02-27 від 14.12.2017, до складу сім`ї ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_1 ) входить її чоловік ОСОБА_2 (а. с. 22). Як убачається з листа Страбичівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 20.08.2019 № 350, адресованого представнику АТ «Укрсоцбанк», то у домоволодінні АДРЕСА_1 зареєстровані і проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.226). Підставою звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 та її доводами апеляційної скарги є те, що банк не повідомляв її про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, вимоги про виконання порушеного зобов`язання вона не отримувала, існує спір щодо розміру заборгованості, державний реєстратор здійснив реєстрацію права власності за банком, не перевіривши наявність письмової вимоги про усунення нею порушень умов кредитного договору, її отримання, та державний реєстратор не мав прав учиняти оспорюваний запис у силу вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Так, підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (в редакції на час звернення стягнення на предмет іпотеки) передбачалось, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Приписами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» регламентовано, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно зі застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься, зокрема в іпотечному договорі. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також уважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частини 1, 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»). Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій (заборону) на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. За положенням ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Наведені висновки щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 (у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19); від 19.05.2020 (у справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20), а також у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду, зокрема, від 06.11.2020 у справі № 524/10011/17, від 02.12.2020 у справі № 127/31897/18, від 24.03.2021 у справі № 337/5054/19 тощо. Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що укладений 30.07.2008 між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 кредитний договір, який було цього ж дня забезпечено іпотечним договором, є споживчим. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Страбичівської сільської ради 19.12.2007, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17119585 від 19.12.2007 за реєстровим № 21494398, виданим Мукачівським районним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно загальна площа спірного будинку становить 71,8 кв. м. Також матеріалами справи підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована і проживає саме в будинку АДРЕСА_1 , іншого житла не має, а протилежне матеріали справи не містять. За таких обставин, з урахуванням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у державного реєстратора Горщара М.В. були відсутні підстави для проведення державної реєстрації права власності на вказаний будинок за АТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є відповідач АТ «Альфа-Банк». З огляду на це, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність та недоведеність підстав для поширення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на спірні правовідносини. На переконання колегії суддів, є слушними доводи апеляційної скарги та позовна вимога про наявність обґрунтованих підстав для скасування запису про право власності на спірний будинок за банком, оскільки на нього в даному випадку не могло бути звернуто стягнення. Окрім того, на думку апеляційного суду, позивачка ОСОБА_1 помилково визначила співвідповідачем у цій справі державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщара М.В., на що не звернув уваги суд першої інстанції з таких міркувань. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17, провадження № 14-397цс19 /пункти 74, 75/ зроблено висновок, що «позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано» /пункт 58/. За цих обставин, колегія суддів уважає, що у цій справі державний реєстратор Горщар М.В. не є належним співвідповідачем. Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, апеляційний суд доходить висновку, що позивачка довела належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами свою вимогу до відповідача АТ «Альфа-Банк», яка знайшла своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Ця вимога ґрунтується на положеннях закону і фактичних обставинах справи та спростовує висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. За наведених обставин рішення суду не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . На підставі ст. 141 ЦПК України підлягають пропорційному розподілу між сторонами понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 471,40 гривень (а.с.34, 210). Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі її представниці - адвокатеси Глаголи Галини Петрівни, задовольнити частково. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2020 року скасувати. Позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити. Визнати протиправним та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про право власності № 31826985 від 29.05.2019 на нерухоме майно за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», а саме житловий будинок, загальною площею 71,8 кв. м, житловою площею 39,1 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні вимог до державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщара Михайла Васильовича відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 1 471,40 гривень судових витрат по сплаті судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повне судове рішення складено 19 квітня 2021 року. Суддя-доповідачка Судді