Ухвала КАС ВС № 420/8099/19

УХВАЛА 16 квітня 2021 року м. Київ справа № 420/8099/19 адміністративне провадження № К/9901/10912/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши матеріали касаційної скарги Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року та додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №420/8099/19 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві від 05 грудня 2019 року № 123-ос «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» у 2019 році»; - визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві № 125-ос від 10 грудня 2019 року, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві; - стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу; - стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року - скасовано, ухвалено у справі №420/8099/19 нову постанову, якою частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві від 05 грудня 2019 року № 123-ос «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» у 2019 році». Визнано протиправним та скасовано наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві № 125-ос від 10 грудня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві. Стягнуто з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по час ухвалення судового рішення у даній справі в загальному розмірі 557 860 гривень 68 копійок. Стягнуто з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень. Стягнуто з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 600 гривень. В решті позовних вимог відмовлено. Додатковою постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року зобов`язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, або на рівнозначній посаді з 27 грудня 2019 року. 29 березня 2021 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року та додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №420/8099/19. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Касаційна скарга підлягає поверненню з таких підстав. Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Під час перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, однак скаржником не зазначено норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а лише процитовано норми законодавства, які на думку скаржника застосовано судом апеляційної інстанції неправильно. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Також скаржник посилається на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Однак, з огляду на те, що пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України є відсильною нормою, то обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України. Ураховуючи викладене, Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із оскаржуваним судовим рішенням та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Варто зазначити, що ухвалами Верховного Суду від 18 січня 2021 року та від 22 лютого 2021 касаційні скарги Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року та додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 420/8099/19 вже було повернуто, оскільки такі не містили підстав касаційного оскарження, відповідно до положень частини четвертої статті

328. Зміст втретє поданої касаційної скарги дублює зміст попередньо поданих касаційних скарг, які було повернуто судом як такі, що не містили підстав касаційного оскарження судових рішень, тобто втретє подана касаційна скарга так і не містить передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга піддягає поверненню особі, що її подала. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року та додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 420/8099/19 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддяВ.М. Соколов