Постанова 4857 № 260/138/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/138/21 пров. № А/857/4002/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року про повернення позовної заяви (суддя - Луцович М.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Ужгород, дата складання повного тексту - не зазначена), в адміністративній справі №260/138/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії, про визнання незаконним і скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, встановив: У січні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Управління МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії, в якому просила: 1) поновити строк звернення до суду; 2) визнати незаконним і скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 06.11.2015 за №257о/с; 3) зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії в день набрання рішенням суду законної сили поновити порушені права позивача відповідно до норм чинного законодавства. Одночасно з позовною заявою позивач подала суду заяву про визнання причин пропущення строку звернення до суду поважними та поновлення такого. Заяву мотивувала тим, що 10.11.2015 в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області вона отримала витяг з наказу УМВС від 06.11.2015 за №257 о/с «По особовому складу», згідно якого позивача було звільнено з роботи, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників, з 06 листопада 2015 року. Про те, що наказ від 06.11.2015 за №257 о/с «По особовому складу» підписаний особою, яка 06.11.2015 не перебувала на посаді начальника УМВС області, а перебувала на посаді радника Голови Національної поліції України управління забезпечення діяльності Голови Національної поліції України позивачу стало відомо лише 25.12.2020 року від адвоката Романенко О.І. після отримання відповіді на адвокатський запит. Позивач зазначає, що вона не знала і не здогадувався, що наказ УМВС у Закарпатській області від 06.11.2015 за №257о/с підписаний особою, яка не обіймала посаду зазначену у наказі і у зв`язку з чим останній не являється законним. Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк, для усунення її недоліків (із зазначенням способу їх усунення) до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали. Цією ухвалою суду від 15.01.2021 року було визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду та надано позивачеві строк для зазначення інших підстав пропуску строку звернення до суду до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали. На виконання вимог вказаної ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, на адресу суду першої інстанції надійшла 25.01.2021 року заява позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення такого строку. У заяві позивач зазначав, що при наданні правової допомоги позивачу адвокатом Романенко О.І. (справа №260/3220/20) по договору від 07.10.2020 на адвокатські запити витребуванні та отриманні витяг з наказу МВС України по особовому складу від 06.11.2015 №2377о/с та витяг з наказу по особовому складу від 06.11.2015 №5о/с. Ознайомившись із відомостями, які містяться у вищевказаних наказах їй стало достовірно відомо, що 06.11.2015 ОСОБА_3 на посаді начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області не перебував та повноважень на підписання наказу УМВС від 06.11.2015 за №257о/с про звільнення позивача зі служби - не мав, а обіймав посаду - радника Голови Національної поліції України управління забезпечення діяльності Голови Національної поліції України та проходив вже службу у поліції. За відсутності публічної інформації в засобах масової інформації про перебування публічної особи - ОСОБА_3 06.11.2015 на посаді радника Голови Національної поліції України управління забезпечення діяльності Голови Національної поліції України, не притягнення його до кримінальної відповідальності, позивач була позбавлена можливості оцінки законності наказу УМВС України в Закарпатській області від 06.11.2015 за № 257о/с про її звільнення та оскарження дій службової особи і наказу до відповідних установ та суду. Позивач наголошувала, що до 25.12.2020 вона не знала і не могла навіть припустити, що наказ про її звільнення підписаний службовою особою Національної поліції України, яка не має жодного відношення до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області у зв`язку з чим позивач не мала жодної підстави для подачі позову до Закарпатського окружного адміністративного суду раніше. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до адміністративного суду - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - повернуто позивачу, на підставі п.9 ч.4 ст.169, ч.2 ст.123 КАС України, у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду та відсутністю підстав для визнання поважними причин пропуску такого строку. З ухвалою суду першої інстанції від 29.01.2021 року про повернення позовної заяви не погодилась позивач ОСОБА_1 та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду є незаконною і необґрунтованою, перешкоджає доступу до правосуддя, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає те, що перебіг строку звернення до адміністративного суду із даним позовом слід обраховувати із 25.12.2020 року, коли позивач дізналась про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Вказує апелянт, що лише 25.12.2020 року вона дізналась про те, що спірний наказ від 06.11.2015 за №257 о/с «По особовому складу» підписаний особою поза межами її повноважень, оскільки ОСОБА_3 06.11.2015 не перебував на посаді начальника УМВС області, а перебував на посаді радника Голови Національної поліції України управління забезпечення діяльності Голови Національної поліції України. Про це позивач взнала після ознайомлення із наказом МВС України по особовому складу від 06.11.2015 №2377о/с та витягом з наказу по особовому складу від 06.11.2015 №5о/с, які були надані на запит адвоката Романенка О.І .. До 25.12.2020 року апелянт (позивач) не знала, що наказ про її звільнення підписаний не уповноваженою особою, і тому позивач не мала жодної підстави для подачі позову до Закарпатського окружного адміністративного суду раніше. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 29.01.2021 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідач Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 29.01.2021 року залишити без змін. Позивач (апелянт) ОСОБА_1 подала суду апеляційної інстанції відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що строк звернення до суду із даним позовом позивачем пропущено з поважних причин, а тому судом першої інстанції безпідставно відмовлено у поновленні такого строку. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного. Судом встановлено, що предметом спору у розглядуваній адміністративній справі являється правомірність наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 06.11.2015 за №257о/с «По особовому складу» щодо звільнення позивача з роботи, з 06.11.2015 року, та зобов`язання відповідача поновити права позивача у зв`язку із таким звільненням. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 на підставі п.9 ч.4 ст.169, ч.2 ст.123 КАС України, у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду та відсутністю підстав для визнання поважними причин пропуску такого строку, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні докази про наявність обставин, які б об`єктивно перешкоджали позивачу звернутися з цим адміністративним позовом у строк, встановлений КАС України. Так, позивачеві достовірно було відомо про її звільнення з Управління МВС України в Закарпатській області згідно наказу від 06.11.2015 року №257о/с, а отримавши 10.11.2015 року вказаний наказ від 06.11.2015 року №257 о/с позивач достовірно знала, що такий підписав полковник міліції ОСОБА_3 .. Отже, з листопада 2015 року позивач не була обмежена у праві та можливості судового оскарження наказу про звільнення, однак, вказаних дій на захист порушеного права не вчиняла до 13.01.2021 року. Такі висновки суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи. Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Так, відповідно до статті 122 частин 1, 2, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Апеляційний суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України). Пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, зокрема, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частини 6, 8 статті 169 КАС України). Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Із змісту матеріалів адміністративного позову та змісту апеляційної скарги видно, що позивач (апелянт) ОСОБА_1 свої доводи про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним позовом обґрунтовує тим, що лише 25.12.2020 року вона дізналась про порушення своїх прав, оскільки лише 25.12.2020 року вона дізналась про те, що спірний наказ від 06.11.2015 за №257 о/с «По особовому складу» підписаний особою поза межами її повноважень, оскільки ОСОБА_3 06.11.2015 не перебував на посаді начальника УМВС області. До 25.12.2020 року апелянт (позивач) не знала, що наказ про її звільнення підписаний не уповноваженою особою, і тому позивач не мала жодної підстави для подачі позову до суду, що на думку позивача є поважними причинами пропуску такого строку. З цього приводу колегія суддів апеляційного суду вважає вірними обгрунтування суду першої інстанції про те, що позивачеві достовірно було відомо про її звільнення з Управління МВС України в Закарпатській області згідно наказу від 06.11.2015 року №257 о/с, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штабу працівників з 06.11.2015 року. Так, отримавши 10.11.2015 року вказаний наказ від 06.11.2015 року №257 о/с позивач достовірно знала, що такий підписав полковник міліції ОСОБА_3 .. Отже, з листопада 2015 року позивач не була обмежена у праві та можливості судового оскарження наказу про звільнення, однак, вказаних дій на захист порушеного права не вчиняла до 13.01.2021 року. При цьому, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Жодних доказів, на підтвердження того, що позивач не мала об`єктивної можливості звернутись до суду раніше, позивачем не було надано. Тому, відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення пропущеного строку. Отже, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта (позивача) про те, що про порушення своїх прав та інтересів вона дізналась лише 25 грудня 2020 року і що є наявними поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду. Доводи апелянта на правомірність прийнятої ухвали суду від 29.01.2021 року не впливають та висновків суду не спростовують. Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до ч.3 ст.3 КАС України (в чинній редакції), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі №260/138/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії про визнання незаконним і скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль