Постанова 4855 № 640/6694/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6694/20 Головуючий у І інстанції - Донець В.А. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Родина ЕРС" до Антимонопольного комітету України, треті особи: Державне підприємство "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження", Товариство з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "Родина ЕРС" звернулось до адміністративного суду з адміністративним позовом про: - визнання протиправними та скасування рішення Антимонопольного комітету України в особі Постійно діючої адміністративної колегії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 3106-р/пк-пз від 18.02.2020; - зобов`язання Антимонопольного комітету України в особі Постійно діючої адміністративної колегії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель повторно розглянути скаргу Товариство в обмеженою відповідальністю "Родина ЕРС" від 31.01.2020 № UA-2019-11-12-000783-а.а3 з урахуванням висновків, викладених в судовому рішенні. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року закрито провадження у справі. Роз`яснено Позивачу право звернення до відповідного господарського суду з урахуванням правил територіальною юрисдикції (підсудності). Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, Антимонопольний комітет України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляд до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Доводи апеляційної скарги Відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а саме не було в повному обсязі та належним чином з`ясовано зміст спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників. В апеляційній скарзі вказано, що суд першої інстанції помилково застосував висновок Верховного Суду у постанові від 7 травня 2020 у справі № 826/10147/18, висновки якої ґрунтуються па позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/843/17, та зробив помилковий висновок, що цей позов спрямований на захист прав у сфері господарських правовідносин. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що цей позов спрямований на захист прав у сфері господарських правовідносин, оскільки у вказаній справі Позивачем є учасник процедури закупівлі, а Відповідачем замовник. Тобто, мова йде про спори між суб`єктам господарювання та організатором торгів (замовником), предметом яких є рішення, дії чи бездіяльність саме організатора процедури закупівлі (замовника). В розглядуваному ж випадку спір виник між суб`єкт господарювання та суб`єктом владних повноважень - Антимонопольним комітетом України з приводу рішення постійно діючої адміністративної колегії, а отже, спрямований на захист публічно-правових відносин. Відзиву Позивача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю "Родина ЕРС" не погоджуючись з рішенням постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 18.02.2020 № 3106-р/пк-пз, яким відмовлено Позивачу в задоволенні скарги щодо порушень замовником порядку проведення процедури закупівлі. Як установлено судом першої інстанції, за результатами проведеної процедури закупівлі 27.02.2020 між Державним підприємством "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" та переможцем процедури закупівлі Товариством з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" укладено договір №

124. Суд першої інстанції закриваючи провадження у справі вказав, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Відтак, оскільки Позивачу відмовлено в задоволенні скарги щодо порушень Замовником порядку проведення процедури закупівлі, переможець якої визначений, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених п. 1 ч. 1 238 КАС України обставин, з огляду на практику Великої Палати Верховного Суду, наявні підстави для висновку, що характер спірних відносин пов`язаний з реалізацією Позивачем майнових прав. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки вважає, що вони не ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права з таких підстав. Частиною другою статті 55 Конституції України зазначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вказане право є не безмежним, і надається у випадку, коли особа вважає, що рішенням суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пункти 1-3 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою визначають переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; а адміністративним судом - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (зокрема, постанова від 3 липня 2018 року в справі № 826/27224/15). Як вказано вище, підставою для закриття провадження у цій справі слугувало те, що позов у даній справі спрямований на захист прав Позивача у сфері господарських правовідносин, а не у публічно-правових відносинах і такий висновок ґрунтувався на тому, що за результатами проведеної процедури закупівлі між Замовником і Переможцем закупівель - ТОВ «Блок Майстер Україна» укладено договір закупівлі товарів, а отже цей позов спрямований саме на захист прав у сфері господарських правовідносин, а не публічно-правових відносин. При цьому, суд першої інстанції керувався правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07 травня 2020 року у справі № 826/10147/18, яка в свою чергу обґрунтована відповідністю раніше висловленій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/843/17. В той же час, зазначені твердження про необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, є необґрунтованим, з огляду на різний суб`єктний склад та характер спірних правовідносин у справі № 918/843/17 та справі, що розглядається. Так, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 918/843/17 орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та Переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між Організатором конкурсу та його Переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси Переможця торгів. У справі № 918/843/17 Позивач - ТОВ «Укрбудреммонтаж Інжиніринг» був учасником закупівлі, а Відповідач - Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації - замовником. Тобто, висновок Великої Палати Верховного Суду стосувався спорів між суб`єктами господарювання та організаторами торгів (замовниками), предметом яких є рішення, дії чи бездіяльність саме організатора процедури закупівлі (замовника). На відміну від зазначеної справи, предметом оскарження у розглядуваній справі є рішення Антимонопольного комітету України в особі Постійно діючої адміністративної колегії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 3106-р/пк-пз від 18.02.2020, а не рішення організатора процедури закупівлі прийнятого за результатами розгляду скарги Позивача в процедурі публічних закупівель. Відтак, спір у справі, що розглядається виник між суб`єктом господарювання та суб`єктом владних повноважень у сфері публічно-правових відносин. А висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14 травня 2019 року в справі № 918/843/17, у постанові від 07 травня 2020 року у справі № 826/10147/18 не підлягають застосованню до спірних правовідносин. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 18 березня 2021 року у справах № 640/17393/20, № 826/3932/17, у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 640/18475/20 за аналогічних обставин. У цих же постановах Верховний Суд висловив позицію, за якою спори, які стосуються оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства і підстави для відступлення від цієї позиції відсутні. Поряд з наведеним, колегія суддів звертає увагу на позицію Великої Палати, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 755/10947/17). Отже, висновок суду першої інстанції щодо неналежності розгляду та вирішення цього спору в порядку адміністративного судочинства є помилковим. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги Антимонопольного комітету України, колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права призвели до помилкового вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 238, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року - скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко Повний текст складено 15.04.2021 року.