Постанова 4855 № 640/14578/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14578/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Патратій О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2019 року, Приватне акціонерне товариство «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна» (далі - позивач, ПАТ «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач-2) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві, що виявилася у не підготуванні та не направленні до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві висновку про повернення суми коштів з податку на додану вартість у розмірі 977 767,00 грн з бюджету на рахунок електронного адміністрування ПДВ AT «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна» та зобов`язати Головне управління державної фіскальної служби у м. Києві підготувати та направити до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок про повернення надміру сплачених коштів з податку на додану вартість у розмірі 977 767,00 грн з бюджету на рахунок електронного адміністрування ПДВ AT «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна»; - стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь Приватного акціонерного товариства «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна» заборгованість бюджету із сум надміру сплаченого податку на додану вартість в розмірі 977 767,00 грн на рахунок електронного адміністрування ПДВ АТ «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна»; - стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь Приватного акціонерного товариства «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна» пеню в розмірі 5 062,96 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету із сум надміру сплаченого податку на додану вартість в розмірі 977 767,00 грн. за період з 10.07.2019 року по 14.08.2019 рік; - відшкодувати ПрАТ «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна» суму судових витрат, що складається із суми судового збору 16 663,45 грн. та суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України. Так, позивач зазначив, що 19.12.2017 ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» подано декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року. У відповідності до рядка № 18 даної Декларації сума податку на додану вартість (позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації») (позитивне значення) склало 977 767,00 грн. Дана сума податку була списана з рахунку ПДВ у системи автоматичного адміністрування податку на додану вартість. 23.01.2019 року ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9003260734 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року. У відповідності до вищевказаного уточнюючого розрахунку Позивачем відкоригований рядок 18 декларації - «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації») (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету - зменшено суму позитивного значення податку на додану вартість у сумі 977 767,00 грн. Таким чином, з дати реєстрації вищевказаного уточнюючого розрахунку, в інтегрованій картці платника податку ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» обліковується переплата з податку на додану вартість в сумі 977 767,00 грн. Також позивач зазначає, що листами від 15.03.2019р., від 04.04.2019р. та від 07.06.2019р. він звертався до відповідача-1 із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість на рахунок в системі електронного адміністрування. Проте листом від 24.06.2019 Відповідач-1 повідомив Позивача про те, що повернення переплати з ПДВ у розмірі 977 767,00 грн. можливе лише після проведення контрольно-перевірочних заходів та після проведення відповідних розрахунків в ІКП. Отже, на думку позивача, такі дії Відповідача-1 суперечать пп.14.1.115 п.14.1 ст. 14, п.43.4-43.6 ст. 43 та п. 200-1,5 ст. 200-1 ПК України. Крім того, позивач у даному випадку, за аналогією закону, на підставі ст. 200 ПК України просить стягнути пеню у розмірі 5 062,96 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язань. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, що виявилася у не підготуванні та не направленні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення з бюджету суми надмірно сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 977 767,00 грн. на рахунок Приватного акціонерного товариства «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Стягнено з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Приватного акціонерного товариства «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; код ЄДРПОУ 00310539) суму надмірно сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 977 767,00 грн. (дев`ятсот сімдесят сім тисяч сімсот шістдесят сім гривень 00 коп.). У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем 1 у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що 19.12.2017 ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» подано декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року. У відповідності до рядка № 18 даної Декларації сума податку на додану вартість (позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації») (позитивне значення)) склало 977 767,00 грн. Дана сума податку була списана з рахунку ПДВ у системи автоматичного адміністрування податку на додану вартість. 23.01.2019 року ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9003260734 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року. У відповідності до вищевказаного уточнюючого розрахунку Позивачем відкоригований рядок 18 декларації - «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації») (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету - зменшено суму позитивного значення податку на додану вартість у сумі 977 767,00 грн. Таким чином, з дати реєстрації вищевказаного уточнюючого розрахунку, в інтегрованій картці платника податку ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» обліковується переплата з податку на додану вартість в сумі 977 767,00 грн. 15.03.2019 ГУ ДФС у м. Києві отримало від ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» заяву №14/03-1 від 14.03.2019 (вх. №59554/10) про відсутність ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» податкового боргу та повернення зайво сплачених коштів з податку на додану вартість у розмірі 977 767,00 грн. Також 04.04.2019 ГУ ДФС у м. Києві отримало від ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» заяву №15 від 04.04.2019 (вх. №75528/10) про відсутність ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» податкового боргу та повернення зайво сплачених коштів з податку на додану вартість у розмірі 977 767,00 грн. Листами вих. №67092/10/26-15-12-01-18 від 09.04.2019 та вих. №68781/10/26-15-12-01-18 від 11.04.2019 ГУ ДФС у м. Києві повідомило ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» про те, що повернення на розрахунковий рахунок переплати з ПДВ у розмірі 977 767,00 грн., що виникла внаслідок зменшення задекларованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість можливе лише після проведення контрольно-перевірочних заходів та після проведення відповідних розрахунків в ІКП. 07.06.2019р. ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» втретє звернулось до ГУ ДФС у м. Києві із заявою вих.№0706/01 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 19.06.2019 №120787/10) про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість на рахунок в системі електронного адміністрування. У даній заяві позивач просив ГУ ДФС у м. Києві проінформувати ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» про дату направлення до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві висновку про повернення ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» суми коштів з податку на додану вартість з бюджету у розмірі 977 767,00 грн., а у разі не вчинення вищевказаних дій не пізніше 21.06.2019р. скласти та направити до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві вищевказаний висновок для повернення ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» суми коштів з податку на додану вартість з бюджету у розмірі 977 767,00 грн. Листом від 24.06.2019р. ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача про те, що повернення переплати з ПДВ у розмірі 977 767,00 грн. можливе лише після проведення контрольно-перевірочних заходів та після проведення відповідних розрахунків в ІКП. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини щодо повернення помилково та надміру сплачених платежів урегульовані Податковим кодексом України, Порядком повернення коштів, помилково та /або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787. Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Відповідно до п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів в порядку, встановленому ним Кодексом. Статтею 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, та крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані. Щодо посилання відповідача на те, що подання 22.01.2019 уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за рахунок чого збільшено суму переплати ти посилання на те, що повернення на розрахунковий рахунок банку даної переплати можливе лише після проведення контрольно - перевірочних заходів та проведення відповідних розрахунків в ІКП, колегія суддів зазначає наступне. Так, на переконання суду, з січня 2019 року і по листопад 2020 року у ГУ ДПС в м. Києві було достатньо часу для проведення контрольно-перевірочних заходів щодо наявності переплати у ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» з податку на додану вартість в сумі 977 767,00 грн. Також, суд апеляційної інстанції вказує, що на час звернення позивача до контролюючого органу із заявами про повернення надміру сплаченого ПДВ на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість із бюджету у позивача податковий борг відсутній. Даний факт не заперечується листами ГУ ДФС у м. Києві. Отже, з огляду на те, що контролюючий орган в отримало останню заяву (вих. №0706/01 від 07.06.2019) про повернення зайво сплачених коштів з податку на додану вартість у розмірі 977 767,00 грн. 19.06.2019, кінцевим двадцяти денним строком повернення надміру сплачених грошових зобов`язань органом, що здійснює казначейське обслуговування, є - 10.07.2019. Таким чином, 05.07.2019 ГУ ДФС у м. Києві повинно було підготувати та направити до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Окрім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що на даний час інформацію про підготування та направлення до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві висновку про повернення надміру сплачених коштів з податку на додану вартість у розмірі 977 767,00 грн з бюджету на рахунок електронного адміністрування ПДВ AT «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна» відповідач не надав, надміру сплачені кошти з ПДВ позивачу не повернуто. Відповідно до п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013р. № 787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 р. № 1650/24182. (в подальшому - Порядок). Згідно із п. 3 та п. 5 Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Пунктом 10 Порядку передбачено, що органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. Відповідно до п. 12 Порядку, органи Казначейства здійснюють процедури із забезпечення виконання документів, зазначених у пунктах 5 - 8 цього розділу, в такому порядку: 1) за наявності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями орган Казначейства протягом п`яти робочих днів після дня отримання подання (заяви та подання) перераховує кошти на рахунок одержувача одноразово на загальну суму або частковими сумами; 2) у разі недостатності або відсутності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями для здійснення повернення відповідний орган Казначейства не пізніше ніж через п`ять робочих днів після дня отримання подання (заяви та подання) надсилає звернення для підкріплення коштами цих рахунків: за платежами, що належать державному бюджету, - до Казначейства України. Згідно пунктів 4, 5, 7, 8, 9 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 15.12.2015 р. № 1146, повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, до якого такі кошти були зараховані. Повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення. Після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань (крім грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку. Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку. У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Орган ДФС не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом або відповідним органом, визначеним відповідно до частини першої статті 67- 2 глави 11 розділу III Бюджетного кодексу України, передає його згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства. Орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання. Аналіз зазначених норм податкового законодавства вказує, що повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ здійснюється за таких умов: в разі відсутності у платника податків податкової заборгованості, подання ним заяви про повернення надмірно перерахованих коштів, подання органом державної податкової служби висновку про повернення відповідних сум коштів до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Пунктом 5 Порядку, передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Окрім зазначеного, матеріалами справи вста6новлено, що 25.09.2018 р. набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2018 р. в адміністративній справі №826/3407/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. У відповідності до вказаного судового рішення у справі №826/3407/18 визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби, що полягає в не реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних Розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 29 від 17.11.2017р. Приватного акціонерного товариства «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 15, код ЄДРПОУ 00310539) до податкової накладної № 9 від 26.04.2017р., поданого Приватним акціонерним товариством «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна» за датою його подання. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 29 від 17.11.2017р. Приватного акціонерного товариства «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна» до податкової накладної № 9 від 26.04.2017р., поданого Приватним акціонерним товариством «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна» за датою його подання. У січні 2019 року податкову накладну № 9 від 26.04.2017р. було розблоковано та у Позивача виникло від`ємне значення зі сплати податку на додану вартість до державного бюджету у розмірі 977 767,00 грн. Колегія суддів звертає увагу на те, що 23.01.2019 року ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9003260734 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року. Отримання та реєстрація ДФС України вказаного уточнюючого розрахунку підтверджується Квитанцією № 2 від 23.01.2019 р. Отже, наявна переплата у позивача утворилась в 2019 році при поданні уточнюючих декларацій з податку на додану вартість за попередні періоди, за які зменшувались позитивні нарахування в межах залишку узгоджених податкових зобов`язань. У відповідності до вищевказаного уточнюючого розрахунку Позивачем відкоригований рядок 18 декларації - «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації») (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету - зменшено суму позитивного значення податку на додану вартість у сумі 977 767,00 грн. Таким чином, з дати реєстрації вищевказаного уточнюючого розрахунку, в інтегрованій картці платника податку ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» обліковується переплата з податку на додану вартість в сумі 977 767,00 грн. Вказана переплата з податку на додану вартість в сумі 977 767,00 грн. підтверджується також інтегрованою карткою платника податку з податку на додану вартість за 2017-2019 роки та фактично визнається і ГУ ДПС в м. Києві у відзиві і поясненні. Щодо посилання відповідача-1 у письмових запереченнях на позов на те, що контролюючим органом наразі не підтверджено правомірність декларування зменшення податкових зобов`язань в ході проведення контрольно-перевірочних заходів, колегія суддів зазначає наступне. По-перше, під час розгляду справи суб`єктом владних повноважень не спростовано факт надмірної сплати позивачем грошових зобов`язань з податку на додану вартість у вказаному розмірі. По-друге, на переконання суду, з січня 2019 року і по листопад 2020 року у ГУ ДПС в м. Києві було достатньо часу для проведення контрольно-перевірочних заходів щодо наявності переплати у ПрАТ «КМЗІ ім. М.Ф. Ватутіна» з податку на додану вартість в сумі 977 767,00 грн. З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно не було підготовлено висновок про повернення сум грошових зобов`язань в розмірі 977 767,00 грн. та не подано вказаний висновок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Отже, враховуючи наведений порядок повернення платнику надміру сплачених податкових зобов`язань, встановивши факт надмірної сплати позивачем податку на додану вартість, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не повернення надмірно сплачених коштів з податку на додану вартість в сумі 977 767,00 грн. підлягають задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини наголошує, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100). За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)). Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02). Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником, а сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право у повному обсязі. До того ж наявність рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суми надмірно сплачених авансових внесків у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку. З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення належного захисту прав позивача, колегія суддів вказує про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених сум грошових зобов`язань. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 814/3691/15 (провадження № К/9901/28157/18, № К/9901/28158/18), від 12.02.2019 року у справі №826/7380/15, від 28.05.2020 року у справі №816/2206/17, від 09.06.2020 р. у справі №805/3048/15-а. Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні вказала, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Виходячи з аналізу наведених правових норм та матеріалів справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Приватного акціонерного товариства «Київський механічний завод іграшок ім. М.Ф. Ватутіна» заборгованості бюджету із сум надміру сплаченого податку на додану вартість в розмірі 977 767,00 грн. Щодо позовної вимоги в частині стягнення пені в розмірі 5 062,96 грн., нарахованої на суму заборгованості бюджету із сум надміру сплаченого податку на додану вартість в розмірі 977 767,00 грн., за період з 10.07.2019 року по 14.08.2019 рік, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Отже, відповідно до змісту наведеної норми у випадку нездійснення платнику податку бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом визначеного цією статтею строку, на суму заборгованості безумовно нараховується пеня - 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені. Аналіз вказаних положень дозволяє суду зробити висновок про те, що нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктом владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки. Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення повернення бюджетного відшкодування до тих пір поки не буде відшкодовано кошти. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №824/2452/15-а. В свою чергу, положеннями пункту 43.3 статті 43 ПК України регулюються питання помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань. Нормами даної статті, рівно як і Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, не передбачається право платника податків на нарахування пені у випадку несвоєчасного повернення помилково та/або надміру сплачених коштів. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першо інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги в даній частині необґрунтованими. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль