Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/5141/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/5141/20 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не перерахування з 17.07.2018 та нарахування і виплати йому додаткової пенсії у розмірі встановленому статтею 50 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зробити перерахунок додаткової пенсії позивача за шкоду спричинену здоров`ю з 17.07.2018 та нараховувати і виплачувати йому додаткову пенсію у розмірі, встановленому статтею 50 Закону України № 796-ХІІ. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у справі №240/4937/19 дійшла висновку про те, що рішення Конституційного Суду України №3- рп\2012 від 25.01.2012 р. не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій установлених Законом №796-ХІІ. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальної виплати та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та Законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). 09 березня 2021 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України № 2262-XII від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 27.03.2019 Чернігівською обласною державною адміністрацією, позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесений до 1 категорії та має III групу інвалідності (а.с. 4). Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про проведення перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, однак листом від 16.10.2020 № 3839-4051/Л-02/8-2500/20 у перерахунку та виплаті пенсії було відмовлено на тій підставі, що пенсія виплачується у відповідності до порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а.с. 6-7). Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати з 17.07.2018 додаткової пенсії у розмірі, встановленому статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що виплата позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, правомірно проводилась у розмірі, встановленому Порядком. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України № 76 VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року внесено зміни, зокрема, і до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII. Вказаний закон набрав чинності з 01.01.2015 року. Згідно зі ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пунктом 13 цього Порядку в редакції, що діяла у спірний період, встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: для осіб з інвалідністю ІІІ групи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою - 170,82 гривні. Отже, виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, проводилась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з пунктом 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог. У рішенні Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, яким було визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII Прикінцеві положення» Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року з наступними змінами, вказано, що Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Крім того, у даному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. У рішенні від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 Конституційним Судом України визначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2,3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Даним рішенням Конституційного суду дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. З системного аналізу наведених рішень слідує, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень. Крім того, як відзначив Конституційний Суд України, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2.1 рішення від 26.12.2011 року № 20-рп/2011). Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області правомірно здійснює виплати позивачу пенсії у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Дана позиція суду узгоджується також з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08.05.2018 року по справі № 385/1319/15-а (К/9901/14513/18) та від 13.02.2018 року по справі № 193/877/16-а (2-а/193/14/16) (К/9901/74784/18). Обґрунтування апелянта із посиланнями на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №240/4937/19 в частині того, що рішення Конституційного Суду України №3- рп\2012 від 25.01.2012 р. не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій установлених Законом №796-ХІІ, колегія суддів зазначає наступне. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальної виплати та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та Законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат колегія суддів не приймає до уваги, оскільки предметом розгляду у згаданій справі було визнання протиправною бездіяльності пенсійного органу щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), що не узгоджується із предметом розгляду в рамках спірних правовідносин. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т.