Постанова 4855 № 369/5151/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 369/5151/20 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Парінов А.Б. за участі: секретар с/з Піскунова О.Ю., позивач ОСОБА_1 , пр-к 3 особи Харчинський Б.Д. розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 7 батальйону патрульної поліції № 4 полку № 1 УПП у м. Києві Поповського Сергія Валерійовича, третя особа - Департамент патрульної поліції про скасування постанови, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Інспектора роти № 7 батальйону патрульної поліції № 4 полку № 1 УПП у м.Києві Поповський Сергій Валерійович, третя особа - Департамент патрульної поліції в якому просив суд, в якому просив скасувати постанову серії ЕАК №2409228 Інспектора роти № 7 батальйону патрульної поліції № 4 полку № 1 УПП у м. Києві Поповського Сергія Валерійовича від 18.04.2020 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2020 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено захід стягнення, визначений постановою серії ЕАК №2409228 від 18.04.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП. ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності звільнено і обмежено усним зауваженням. 29 березня 2021 року до суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 у якому він просив суд стягнути із відповідача на корить його судові витрати - витрати на правову допомогу, мотивуючи тим, що адвокатом в апеляційній скарзі попередньо заявлено про стягнення з відповідача судових витрат у повному обсязі. Наразі у даному клопотанні, адвокат на підтвердження понесених позивачем витрат та витрат на майбутнє додає копію договору про надання правової допомоги, акт виконаних робіт (розрахунок гонорару адвоката), копію квитанції до прибуткового касового ордеру. В судовому засіданні позивач заяву про ухвалення додаткової постанови підтримав і просив її задовольнити. Представник третьої особи проти задоволення заяви про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат заперечував. Перевіривши матеріали справи та докази, надані позивачем щодо понесених витрат на правову допомогу, доводи клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню часткового з огляду на наступне. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАСУ). Відповідно до частин першої та другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Із матеріалів справи убачається, що постанова Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалена 24 березня 2021 року у відкритому судовому засіданні за допомогою звукозаписувального технічного запису. За змістом резолютивної частини постанови питання розподілу судових витрат не вирішено. 25 березня 2021 року на адресу сторін судом направлено копію судового рішення. 29 березня 2021 року від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу про стягнення яких було заявлено в апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Оскільки позивач заявив в апеляційній скарзі про стягнення судових витрат до складу яких входять витрати на правничу допомогу, та подано ним документи, що підтверджують такі витрати, колегія суддів вважає, що строки подання документів позивачем не порушено. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Позивачем направлено до суду договір б/н від 23.04.2020 року про надання правової , що укладений між ОСОБА_1 та Адвокатом Соляник Дмитром Петровичем. Відповідно до даного договору виконавець надає замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього, зокрема в адміністративних судах у справах про адміністративні правопорушення. За правову допомогу, передбачену п.1.1 додаткової угоди №1 до договору від 23 квітня 2020 року замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 2000 грн (з розрахунку 1000 грн за 1 годину, яка відпрацьована виконавцем на користь замовника. Згідно з п.3.2 договору по закінченню справи, за позитивний результат клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі за домовленістю сторін. В якості доказу понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано акти виконання робіт (розрахунок гонорару адвоката) від 23 квітня 2020 року та 22 січня 2021 року. До зазначених витрат входить підготовка позовної заяви та підготовка апеляційної скарги на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.12.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції Поповського С.В. про протиправність рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Всього в актах зазначено витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00коп. Так, згідно з п.4 ч.1 ст.1 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5.07.2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з п. 9 ч.1 ст.1 закону №5076-VI установлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 закону №5076-VI). Відповідно до ст.19 закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що представник позивача адвокат Поповський С.В. жодного разу в судові засідання як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції (відбулося 2 засідання) не з`являвся. Також колегія суддів враховує, що підстави для скасування судом вказано інші, ніж зазначено позивачем у поданому адміністративному позові. Колегія суддів дійшла висновку, що з боку позивача мало місце порушення Правил дорожнього руху, але накладений на нього штраф є надмірним тягарем та не виправдовує мети адміністративного стягнення . У зв`язку з чим захід стягнення змінено на усне зауваження. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268). Отже, колегія суддів враховує не лише фактичне зазначення переліку послуг у договорі про правничу допомогу, але й чи відповідають вони критерію необхідності - чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, виходячи із принципу співмірності понесених стороною витрат на адвоката з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт, а також з урахуванням часткового задоволення адміністративного позову, що витрати на правничу допомогу мають бути стягнуті за рахунок відповідача Департаменту патрульної поліції частково, а саме у розмірі 500,00 грн,. Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И В: Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково. Стягнути на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ 03048, код ЄДРПОУ 40108646) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500,00 грн (п`ятсот гривень нуль копійок). У задоволенні решти вимог відмовити. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: І.О. Грибан Судді: О.О. Беспалов А.Б. Парінов (повний текст додаткової постанови складено 14.04.2021р.)