Постанова 4855 № 750/138/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 750/138/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Кондрат Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії, заінтересована особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),- У С Т А Н О В И Л А: Відповідно до постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2010 року, залишеної без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 14 червня 2011 року, визнано неправомірними дії Головного управління ПФУ в Чернігівській області щодо виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії у розмірах менших, ніж передбачено ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління ПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 23 жовтня 2008 року у розмірах відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснити відповідні виплати за відрахуванням вже виплачених сум. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 січня 2021 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язано Головне управління ПФУ в Чернігівській області протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2010 року. 03 березня 2021 року Головним управлінням ПФУ в Чернігівській області подано до суду звіт про виконання постанови суду. ОСОБА_1 подав до суду клопотання про визнання неналежним звіту та просив його не затверджувати. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2021 року прийнято звіт Головного управління ПФУ в Чернігівській області про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2020 року. Не погодившись з зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.03.2021 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити раніше подані вимоги та клопотання від 05.03.3021 року з встановленням судового контролю за виконанням рішення, а саме: - визнати неналежним та не затверджувати звіт Головного управління ПФУ в Чернігівській області; - визнати протиправним невиконання боржником постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.01.2010 року; - надати новий термін для подання Звіту про виконання рішення суду; - накласти на керівника Головного управління ПФУ в Чернігівській області штраф за невиконання судового рішення з виплатою половиною штрафу на користь ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління ПФУ в Чернігівській області зробити перерахунок додаткової пенсії у повній відповідності до рішення суду; - зобов`язати Головне управління ПФУ в Чернігівській області здійснити розрахунок та виплату компенсації за несвоєчасну виплату додаткової пенсії у зв`язку з тим, що виплата перерахованої додаткової пенсії як поточної, так і за минулий час не здійснювалась навмисно з вини боржника протягом 11 років та зобов`язати підтвердити розрахунками та фінансовими документами, які проведені банками України; - зобов`язати боржника здійснити виплату додаткової пенсії за минулий час та компенсацію за несвоєчасну виплату додаткової пенсії відповідно до пенсійного законодавства разом з черговою поточною виплатою додаткової пенсії однією сумою. Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Із матеріалів справи вбачається, що 03 березня 2021 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано до суду звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2010 року у даній справі. Відповідно до поданої інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ОСОБА_1 було проведено перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, особі, віднесеної до 1 категорії, інваліду 3 групи, згідно з вимогами ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 23.10.2008 по 18.05.2010 в сумі 3638 грн. 24 коп. та з 19.06.2011 по 22.07.2011 в сумі 254 грн. 34 коп. Окрім того, із поданого звіту також вбачається, що з метою недопущення подвійної виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, згідно з вимогами ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області при виконанні рішення суду було надіслано запит до управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, де з 01.10.2011 по 31.10.2012 ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернігові було повідомлено, що ОСОБА_1 на підставі постанов Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.11.2010 та від 12.01.2011 у справі № 2-а-4271/10 та від 17.06.2011 у справі № 2-а/2506/8110/11 було перераховано та виплачено, зокрема, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, особі, віднесеній до 1 категорії, інваліду 2 групи, згідно з вимогами ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 19.05.2010 по 18.07.2010 - у травні 2011 року, з 19.07.2010 по 12.01.2011- у березні 2011 року, з 13.01.2011 по 18.06.2011 - у серпні 2011 року. Згідно ст. 63 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. За приписами пунктів 20 та 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних встановлених бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Бюджетною програмою за КПКВК 2506020 «Дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами», згідно з якою Пенсійному фонду України виділяються бюджетні асигнування на бюджетні 2011-2014 роки, не було передбачено бюджетних призначень на виплату сум за рішеннями судів. Відповідно до інформації, наданої Пенсійним фондом України, в рамках програми виконання рішень Європейського суду з прав людини про виплату заборгованості за рішеннями національних судів, Улибіну Державною казначейською службою України було підготовлено та направлено платіжне доручення від 20.06.2014 № 954 на суму 10212 грн. Згідно виписки Державної казначейської служби України списання коштів з рахунку Міністерства юстиції України на особових рахунок ОСОБА_1 проведено 26.06.2014. В суму платіжного доручення входили виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за період з 23.10.2008 по 18.05.2010 в сумі 3638 грн. 24 коп. та з 19.06.2011 по 22.07.2011 в сумі 254 грн. 34 коп. Про виконання рішення суду було повідомлено відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області листом від 25.06.2015 за № 3766/03 та надано підтверджуючі документи. Щодо доводів апелянта стосовно звуження його прав пенсійним органом, а тому рішення суду не можна вважати виконаним, колегія суддів зазначає наступне. Ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха. Відповідно до абз. 8 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік. 14.06.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.2011. Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745, яка набрала чинності 23.07.2011 на виконання пункту 7 Закону України від 14.06.2011 № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено розміри виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до ч. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», встановлено, що у 2013 році положення ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014, який набрав чинності 03.08.2014, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Отже, з 23.07.2011 норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розміри виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету. Розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було встановлено в п.13 зазначеної постанови для осіб які належать до 2 категорії з 01.01.2012 р. - 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.07.2012 р. - 18% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 24.04.2014 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 в розмірі 170,82 гривні. У справі «Великода проти України» (заява № 43331/12, від 03 червня 2014 року) Європейський суд з прав людини заяву про порушення статей 6 і 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції на тій підставі, що внаслідок внесення у 2011 році змін до законодавчих актів розмір пенсії заявниці було зменшено і вона більше не отримувала пенсії в розмірах, встановлених 19 січня 2010 року. Суд зазначив, що у цій справі немає доказів того, що відповідні зміни до Закону України про державний бюджет України не були внесені відповідно до законної процедури, а за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними, Суд доходить висновку, що вони відповідали вимозі щодо законності за статтею 1 Першого протоколу. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції. Суд також зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю (див. ухвалу щодо прийнятності від 8 жовтня 2013 року у справі «Да Консесау Матеуш та Сантуш Жануаріо проти Португалії» (Da Conceiзгo Mateus and Santos Januario v. Portugal), заяви № 62235/12 та № 57725/12). Заяву було визнано неприйнятною як явно необґрунтована відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції (п. 27 - 29). З урахуванням наведеного, в умовах фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава, саме лише зменшення розміру додаткової пенсії не є порушенням вимог ст. 22 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції, якщо при цьому забезпечується загальний розмір виплат, що є не меншими прожиткового мінімуму (відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України). Водночас, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, пунктом 63 якого, зокрема розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення зокрема ст. 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із новою редакцією ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Як вже зазначено колегією суддів, постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, проводилась у розмірі, встановленому Постановою КМУ № 1210. Як вірно зазначив суд першої інстанції, із змісту рішення суду першої інстанції, на виконання якого судом видано позивачу виконавчий лист, убачається, що суд не визначався із кінцевою датою проведення відповідного нарахування і виплат. Разом з тим, матеріалами справи та виконавчим провадженням підтверджується, що згадане судове рішення виконане боржником по 22.07.2011 року. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на наступне. Частина 2 статті 382 КАС України передбачає, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина до Державного Бюджету України (ч.3 ст. 382 КАС). У клопотанні про визнання доказів недопустими, ОСОБА_1 також просив суд визнати неналежним та не затверджувати Звіт, визнати протиправним невиконання постанови суду, надати новий термін для подання звіту та накласти штраф на керівника Головного управління ПФУ в Чернігівській області за невиконання рішення суду. За наслідками поданого Звіту та доводів ОСОБА_1 , викладених у зазначеному клопотанні, судом першої інстанції було прийнято відповідне судове рішення, яке ОСОБА_1 оскаржив до суду шляхом подання апеляційної скарги. Проте, у поданій апеляційній скарзі, заявник викладає свої вимоги, у т. ч і ті, які не були предметом розгляду в ході розгляду питання про затвердження звіту та, які фактично є новими вимогами, що суперечить вимогам ст. 296 КАС України, яка визначає форму та зміст апеляційної скарги. Тому, в цій частині доводи апеляційної скарги та вимоги, судова колегія не приймає до уваги та вважає їх безпідставними. Отже, колегія суддів вважає, що ухвала Деснянського районного суду м. Чернігів від 12 березня 2021 року про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії є законною та обґрунтованою. З цих підстав, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала є законною, так як ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підстав для її скасування не має. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали від 12 березня 2021 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І. Постанову виготовлено: 13 квітня 2021 року.