Постанова 4851 № 623/2002/16-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 р.Справа № 623/2002/16-а Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.02.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Одарюк М.П., м. Ізюм, повний текст складено 18.02.21 року у справі № 623/2002/16-а за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського міського голови Марченка Валерія Віталійовича, Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, поновлення права на отримання належної пенсії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Ізюмського міськрайонного суду в Харківській області з позовом до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, Ізюмського міського голови Марченка В.В. про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, поновлення права на отримання належної пенсії. Рішенням Ізюмського міськрайонного суду в Харківській області від 14.06.2018 року у справі №623/2002/16-а, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у поновленні, на виконання вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», його пенсійних прав, порушених внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури і суду, щодо проведення призначення та перерахунку призначеної з жовтня 2011 року пенсії за віком, у відповідності до вимог ст. 37 Закону України «Про державну службу». Визнано неправомірними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області в особі його керівника Ізюмського міського голови Марченко В.В., які полягають у несвоєчасній виплаті заробітної плати; неналежної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; ненаданні належних довідок про заробітну плату, що призвело до порушення права на своєчасне призначення та отримання пенсії належного рівня. Зобов`язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області видати ОСОБА_1 для подання до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки: - про складові заробітної плати ( за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до закону України «Про державну службу», затверджену постановою Пенсійного фонду України № 5-1 від 14.02.2011 року за період з жовтня 2009 року по вересень 2011 року включно, з врахуванням ОСОБА_1 заробітної плати за цей період та сплачених у відповідності до законодавства обов`язкових платежів та зборів; - про складові заробітної плати ( посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», затверджену постановою Пенсійного фонду України № 5-1 від 14.02.2011 року, станом на дату виникнення права на призначення пенсії державного службовця 17.10.2011 року, з врахуванням всіх сум заробітної плати, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, включаючи індексацію заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків її виплати. Зобов`язано Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з жовтня 2011 року перерахунок та виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 80% середньомісячної заробітної плати за останні 24 календарні місяці, перед зверненням за пенсією, а саме з жовтня 2009 року по вересень 2011 року, з яких сплачено єдиний соціальний внесок, включаючи індексацію виплаченої заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків її виплати, з урахуванням вже проведених виплат пенсії за віком. Зобов`язано Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області проводити щомісячні виплати перерахованої пенсії державного службовця, з виплатою заборгованості, що утворилась внаслідок проведення перерахунку пенсії. Стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1762,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області судовий збір на користь держави в сумі 295,02 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір на користь держави в сумі 275,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 25.01.2021 р. до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених Головним Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року у справі №520/7061/19, в якій просив суд: - встановити судовий контроль за виконанням рішення від 14 червня 2018 року Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі № 623/2002/16-а, шляхом зобов`язання боржників (відповідачів) Виконавчий комітету Ізюмської міської ради Харківської області та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішення законної сили, звіт про виконання рішення суду (ст. 382 КАС України); - прийняти відповідну ухвалу про встановлення судового контролю у справі № 623/2002/16-а за виконанням рішення від 14.06.2018 року Ізюмського міськрайонного суду Харківської області та направити її для виконання суб`єктам владних повноважень (боржникам) - Виконавчому комітету Ізюмської міської ради Харківської області та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області. Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.02.2021 року у справі № 623/2002/16-а заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 623/2002/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, Ізюмського міського голови Марченка Валерія Віталійовича про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, поновлення права на отримання належної пенсії залишено без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оспорювану ухвалу, та прийняти нове судове рішення про встановлення судового контролю у справі №623/2002/16-а, зобов`язавши Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області не внесено до довідок №141 та №142 від 10.01.2019 року про складові заробітної плати, виданих на виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2018 року, всієї суми раніше виплаченої за період з жовтня 2009 року по вересень 2011 року, заробітної плати, що підтверджується довідкою №111-465/586 від 07.04.2017 року, тому суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що станом на дату звернення до суду із заявою на підставі вимог ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Ізюмського міськрайонного суду в Харківській області від 14.06.2018 року у справі №623/2002/16-а вже виконане, незважаючи на фіктивність виданих відповідачем довідок №141 та №142 від 10.01.2019 року. Вважає, що суд першої інстанції ухилився від справедливого розгляду даної адміністративної справи, не в повній мірі дослідив надані докази, що призвело до прийняття незаконного та несправедливого судового рішення, внаслідок чого позивач до цього час не отримую пенсію за віком у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу», право на отримання якої підтверджено судовим рішенням. Позивач в судому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції. Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Залишаючи без задоволення заяву про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив із того, що питання щодо встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду. Крім того, суд зазначив, що оскільки позивач не довів протиправність рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачами на виконання рішення суду, а його посилання на документи, які містяться в інших адміністративних та кримінальних провадженнях та не розглядалися в рамках адміністративної справи № 623/2002/16-а, фактично є новими доказами. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень, є всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. В той же час, такі повноваження суду мають бути реалізовані з урахуванням ст.129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві. Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду. Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012). Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені положеннями ст. 382 КАС України, частиною 1 якої визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно з ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З аналізу норм статті 382 КАС України слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд. Таким чином, процесуальні дії, визначені ст. 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Використання у приписах вказаної статті словосполучення «суд, який ухвалив» дає підстави для висновку, що для встановлення судового контролю після ухвалення судового рішення у справі повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення. Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 по справі № 286/766/17, які суд, з урахуванням вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин. Вирішуючи питання про наявність підстав для встановлення судового контролю в рамках виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду в Харківській області від 14.06.2018 року у справі №623/2002/16-а, суд першої інстанції обмежився лише посиланням на те, що зазначене питання є диспозитивним правом суду, а також, що обставинами, які є підставою для встановлення судового контролю, були предметом розгляду аналогічної заяви стягувача, на що в ухвалі Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.06.2020 року у справі № 623/2002/16-а, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020р., наведено правове обґрунтування. Водночас, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не досліджено, що відповідачем у довідках №141 та №142 від 10.01.2019 року про складові заробітної плати, виданих на виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2018 року, не внесено всіх складових, які були враховані при обчисленні виплаченої середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (премії та індексації заробітної плати). Враховуючи, що судом першої інстанції не з`ясовано обставин щодо фактичного виконання рішення суду, та, відповідно, наявності чи відсутності підстав для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про передчасність залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст.382 КАС України. В силу ч.1 ст.382 КАС України зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення повноважний лише суд, який ухвалив це судове рішення. Отже, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.02.2021 року у справі № 623/2002/16-а. Відповідно до ст.320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи викладене, ухвала Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.02.2021 року у справі № 623/2002/16-а підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, поданої в порядку ст. 382 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.02.2021 року у справі № 623/2002/16-а скасувати. Адміністративну справу №623/2002/16-а за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського міського голови Марченка Валерія Віталійовича, Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, поновлення права на отримання належної пенсії направити до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 16.04.2021 року