Постанова 4820 № 686/28574/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/28574/20 Провадження № 22-ц/4820/571/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І. секретар судового засідання Філіпчук О.В. за участю: представника учасника справи розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/28574/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2021 року (суддя Мазурок О.В.). Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення Верховного суду України та Верховного Суду в справі № 2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень, відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 01 листопада 2020 року по 18 листопада 2020 року. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що завдана йому моральна шкода полягає у моральних стражданнях та переживаннях, які він переніс під час тривалого очікування на виконання рішення суду, розчарування в системі органів державної влади Держави Україна, які зобов`язані здійснювати контроль за виконанням судового рішення. Вказує, що змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а необхідність поновлення прав змусила його вживати додаткових заходів для їх захисту в суді. А тому, звертаючись до суду, просив стягнути з Держави Україна тринадцять мільярдів гривень моральної шкоди, завданої невиконанням рішенням ВСУ та ВС в справі № 2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 01 листопада 2020 року по 18 листопада 2020 року включно. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому, посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Зазначає, що рішення суду у справі № 2270/14181/11 набрало законної сили і воно підлягає обов`язковому виконанню в силу принципу обов`язковості судового рішення. Вказує, що в суду відсутні повноваження на відмову в такого роду позовах, оскільки це стосується Держави Україна відповідати за свої обов`язки, в тому числі за винесені її іменем рішення. Вважає, що правопорушник не надав жодного належного, допустимого, достовірного чи достатнього доказу про те, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду в справі № 2270/14181/11 виконане, а суд, виступивши на стороні відповідача, не з`ясував, чи спростував відповідач факт завдання позивачеві моральної шкоди. Міністерство юстиції України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 . Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що Міністерство юстиції України не є належним представником держави у вказаній справі, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України. В судовому засіданні представник Міністерства юстиції України Демчук Н.В. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Позивач в судове засідання не з`явився, про день, місце і час слухання справи повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2011 у справі № 2270/14181/11, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012, зобов`язано Хмельницький відділ УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки, та відмовлено в задоволенні позову в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди (а.с. 39-40). Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького міського відділу УМВСУ в Хмельницькій області, Управління державного казначейства України у м. Хмельницькому заяву ОСОБА_1 від 13.11.2020 відповідно до ст. 382 КАС України, про зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області подати звіт про виконання судового рішення, повернуто заявнику без розгляду. Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених процесуальним законодавством. Чинним законодавством надано можливість громадянинові повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді під час здійснення правосуддя. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Позивач, вважаючи, що невиконанням рішення суду у формі активної незаконної бездіяльності, незаконними діями та рішеннями, і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 01 листопада 2020 року по 18 листопада 2020 року включно йому завдано моральної шкоди, звернувся до суду з відповідним позовом в даній справі. При цьому, відповідачем вказав Державу Україна в особі Міністерства юстиції України. Однак, обґрунтовуючи свої доводи, ОСОБА_1 не зазначив які дії відповідно до закону Міністерство юстиції України мало вчинити, проте не вчинило чи яке рішення повинно було прийняти, але не прийняло, не навів конкретні норми закону, які, на його переконання, порушив орган державної влади у правовідносинах щодо яких виник спір. Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної правової політики. Мін`юст керується у своїй діяльності Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та Положенням про Міністерство юстиції України, затверджене постановою КМУ від 02.07.2014 з відповідними змінами. Так, п. 4 зазначеної постанови, Міністерство юстиції України бере участь у справі, в судах України від імені держави у випадках, передбачених законом. Положення статтей 126, 129 Основного Закону України, якими унормовано гарантії незалежності суддів, Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою КМУ від 02.07.2014 з відповідними змінами, дає підстави для висновку про те, що Міністерство юстиції України не наділене повноваженнями здійснювати нагляд за діяльністю судді під час відправлення ним правосуддя, у тому числі контролювати вчинення судом процесуальних дій чи певних процесуальних питань та надавати вказівки із цього приводу. В іншому випадку це мало б наслідком порушення передбаченої Конституцією України заборони будь-якого впливу на суддю під час відправлення правосуддя. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Під компетенцією розуміють сукупність предметів віддання, завдань, повноважень, прав та обов`язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України). Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161 гс 18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (постанова № 14-316 цс 19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447 цс 19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що Міністерство юстиції України не є належним органом, який наділений повноваженнями представляти Державу Україна в спірних правовідносинах. Крім того, розглядаючи позовні вимоги до відповідача держави, суд першої інстанції мотивував відмову у позові недоведеністю позовних вимог. Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Частинами другою, п`ятою і шостою статті 1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Положеннями ст. 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. В силу положень ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Аналізуючи зазначені норми права, наявні підстави для висновку, що в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. І до його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв`язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди. При цьому, саме на потерпілого покладається обов`язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинного зв`язку між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. Відповідач же повинен довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ст.76 ЦПК України). Відповідно до частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В свою чергу, позивач не довів факт заподіяння йому моральної шкоди незаконністю дій чи бездіяльністю Хмельницького окружного адміністративного суду, що не пов`язані із здійсненням правосуддя, наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю та наслідками, зазначеними ним у позові. Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що справу розглянуто неповноважним і несправедливим судом не ґрунтується на законі. Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки апеляційний суд не наділений повноваженнями, відповідно до приписів цивільного процесуального законодавства, на вирішення питання щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, оскільки вони фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо вирішення спору. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 квітня 2021 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай