Постанова 4820 № 675/1363/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 675/1363/20 Провадження № 22-ц/4820/576/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Янчук Т.О., секретар судового засідання Журбіцький В.О., з участю представника позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за аліментами, пені за прострочення сплати аліментів та аліментів на повнолітню дочку за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 січня 2021 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за аліментами, пені за прострочення сплати аліментів та аліментів на повнолітню дочку. ОСОБА_3 зазначила, що вона є дочкою ОСОБА_4 . Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2005 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь її матері, ОСОБА_5 , аліменти на утримання позивачки як дитини у розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісячно. На підставі цього рішення 22 квітня 2005 року суд видав виконавчий лист №2-501, який знаходився на примусовому виконанні в Ізяславському районному відділі державної виконавчої служби до досягнення позивачкою повноліття, тобто до 2 квітня 2019 року(виконавче провадження №6113237). ОСОБА_4 не сплачував аліменти на дитину в повному обсязі, внаслідок чого станом на березень 2019 року виникла заборгованість у розмірі 47 739 грн. Відповідно до ст. 196 СК України позивачка має право на стягнення з ОСОБА_4 неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. За період з 1 травня 2018 року до 24 червня 2020 року сума пені склала 112 885 грн 14 коп., однак ця сума не може перевищувати 100 відсотків заборгованості за аліментами (47 739 грн). З 1 вересня 2018 року позивачка навчається на платній основі в Шепетівському медичному коледжі за спеціальністю «Медсестринство» (денна форма навчання) та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги. Оскільки ОСОБА_4 працює та не має інших утриманців, то він спроможний сплачувати аліменти на повнолітню дочку у розмірі 2 000 грн на місяць. За таких обставин ОСОБА_3 просила суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за аліментами у розмірі 47 739 грн, пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 47 739 грн і аліменти на її утримання розмірі 2 000 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви та до закінчення нею навчання, тобто до 30 серпня 2022 року, або до досягнення нею 23 років. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 січня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн щомісячно на період її навчання, але не більше, ніж до досягнення двадцяти трьох років. Вирішено проводити стягнення аліментів щомісячно, починаючи з 17 липня 2020 року. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 420 грн 40 коп. судового збору. Суд виходив з того, що ОСОБА_3 навчається та потребує матеріальної допомоги, яку відповідач спроможний надавати у розмірі 1 000 грн на місяць. Право на стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів належить лише одержувачу аліментів ОСОБА_6 . Дитина, на утримання якої стягуються аліменти, зокрема ОСОБА_3 , не наділена таким правом і є неналежним позивачем у справі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Оскільки ОСОБА_4 не сплатив аліменти на дитину в повному розмірі, то після досягнення повноліття ОСОБА_3 вправі заявити до нього вимогу про стягнення заборгованості та пені. Суд першої інстанції не застосував закон, який регулює спірні правовідносини, та дійшов необґрунтованого висновку про неналежність позивача у справі. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_3 не оскаржує рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову про стягнення аліментів на повнолітню дочку, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає. Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Суд першої інстанції не застосував закон (статті 18, 179 СК України), який підлягав застосуванню, та неправильно витлумачив норми статей 195, 196 СК України. У зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів повинно бути скасовано з ухваленням нового судового рішення. Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини ОСОБА_4 і ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2005 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 6 квітня 2005 року і до повноліття дитини. На підставі цього рішення 22 квітня 2005 року Ізяславський районний суд Хмельницької області видав виконавчий лист №2-501, який знаходився на примусовому виконанні в Ізяславському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (виконавче провадження №6113237). Постановою державного виконавця від 19 квітня 2019 року виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на дитину повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VІІІ) оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Згідно відмітки у виконавчому листі від 22 квітня 2005 року №2-501 (а.с. 10) та довідки державного виконавця без дати (а.с. 9, 114) станом на 2 квітня 2019 року (час досягнення ОСОБА_3 повноліття) розмір заборгованості ОСОБА_4 за аліментами на дитину склав 47 739 грн. Застосовані норми права Статтею 7 СК України визначено загальні засади регулювання сімейних відносин. За змістом цієї норми дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частини 7, 8). Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. В силу ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно зі ст. 179 СК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання. 8 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 17 травня 2017 року №2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким текс статті 179 СК України викладено в новій редакції. За змістом цієї норми аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Як передбачено ч.ч. 1, 3, 8 ст. 71 Закону №1404-VІІІ, порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 194 СК України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, до досягнення нею двадцяти трьох років. Відповідно до ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом. Із положень ч. 1 ст. 196 СК України слідує, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Згідно з ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Одним із таких способів захисту сімейних прав та інтересів є примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку (ч. 2 ст. 18 СК України). В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що одним із основних обов`язків батьків є матеріальне утримання дитини, тобто забезпечення дитини мінімально необхідними благами, які необхідні для її життя та виховання. У разі ухилення батьків від виконання зобов`язання утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття суд може присудити з них на користь іншого з батьків або законного представника, з яким проживає дитина, кошти на її утримання (аліменти). За змістом нової редакції статті 179 СК України, що діє з 8 липня 2017 року, дитина є власником одержаних аліментів, при цьому той із батьків або законний предстаник, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається ними виключно на потреби дитини. У разі виникнення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), виконавець обчислює її розмір виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо на час виникнення заборгованості платник аліментів не працював, то її розмір визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Суд вирішує питання про заборгованість за аліментами лише у разі спору про її розмір. Заборгованість за аліментами підлягає стягненню з боржника незалежно від досягнення дитиною повноліття. Неустойка (пеня) може бути стягнута з особи, яка є винною в ухиленні (простроченні) сплати аліментів. Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов`язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов`язків щодо утримання. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, та залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Порушене право має бути захищене у спосіб, який установлений законом, при цьому судовий захист має бути ефективним, у зв`язку з чим, при вирішенні спору суд повинен застосувати дієвий спосіб захисту, який призведе до реального відновлення порушених прав та інтересів позивача. Несплата боржником аліментів за рішенням суду порушує права одержувача аліментів, а тому останній вправі заявити вимогу про примусове стягнення з боржника заборгованості за аліментами та неустойки (пені) за прострочення їх сплати. З 8 липня 2017 року таке право має неповнолітня дитина, а також дочка, син боржника після досягнення ними повноліття, як власники аліментів. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 не виконував належним чином рішення суду про стягнення аліментів і не надавав ОСОБА_6 регулярної матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дочки, внаслідок чого виникла заборгованість за аліментами. Оскільки ОСОБА_6 не вжила дієвих заходів на захист порушеного права неповнолітньої дитини як власника аліментів, а ОСОБА_4 оспорює розмір заборгованості за аліментами, то ОСОБА_3 правомірно звернулася до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості та пені. Висновок суду першої інстанції про те, що право на стягнення зазначених сум належить лише ОСОБА_6 , а ОСОБА_3 не наділена таким правом і є неналежним позивачем у справі, суперечить нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Вирішуючи питання про розмір заборгованості за аліментами та пені за прострочення їх сплати, що повинні бути стягнуті з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Із довідки-розрахунку заборгованості по аліментам, яка складена за формою додатку 15 до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (а.с. 9, 114), слідує, що за період з квітня 2018 року до березня 2019 року включно розмір заборгованості ОСОБА_4 за аліментами на дитину склав 11 463 грн ((1457,5х3)+(457,5х5)+(700,75х2)+(1700,75х2)). При цьому, апеляційний суд враховує, про протягом липня 2018 року січня 2019 року відповідач частково сплачував аліменти (по 1 000 грн на місяць). Указана довідка не містить детальний розрахунок заборгованості за аліментами, яка утворилася до 1 квітня 2018 року, в сумі 36 276 грн. Суд апеляційної інстанції ухвалою від 12 березня 2021 року роз`яснив сторонам право на вчинення процесуальних дій та подання до суду повного розрахунку заборгованості, натомість, вони не подали таких відомостей. У цій частині позов ОСОБА_3 є необґрунтованим і не підлягає задоволенню. Водночас, подані ОСОБА_4 письмові докази платіжні документи (а.с. 55-58, 60-61, 80-83) та показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 достовірно не підтверджують погашення ним боргу зі сплати аліментів. За таких обставин з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 слід стягнути 11 463 грн заборгованості за аліментами. У разі несплати аліментів у поточному місяці з 1 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць на кількість днів заборгованості та множиться на 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1%. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18). Враховуючи заявлені ОСОБА_3 період нарахування неустойки (з квітня 2018 року до березня 2019 року) та період прострочення грошового зобов`язання (з 1 травня 2018 року до 24 червня 2019 року), розмір пені склав: - за квітень 2018 року 11 455 грн 95 коп. (1457,5х1%х786); - за травень 2018 року 11 004 грн 13 коп. (1457,5х1%х755); - за червень 2018 року 10 566 грн 88 коп. (1457,5х1%х725); - за липень 2018 року 3 175 грн 05 коп. (457,5х1%х694); - за серпень 2018 року 3 033 грн 23 коп. (457,5х1%х663); - за вересень 2018 року 2 895 грн 98 коп. (457,5х1%х633); - за жовтень 2018 року 2 754 грн 15 коп. (457,5х1%х602); - за листопада 2018 року 2 616 грн 90 коп. (457,5х1%х572); - за грудень 2018 року 3 791 грн 06 коп. (700,75х1%х541); - за січень 2019 року 3 573 грн 83 коп. (700,75х1%х510); - за лютий 2019 року 8 197 грн 62 коп. (1700,75х1%х482); - за березень 2019 року 7 670 грн 38 коп. (1700,75х1%х451), - а всього 70 735 грн 16 коп. Розмір пені за прострочення сплати аліментів не повинен перевищувати 100 відсотків допущеної ОСОБА_4 заборгованості за обчислювальний період 11 463 грн.

3. Висновки суду апеляційної інстанції При вирішенні позову суд першої інстанції не дотримався вимог матеріального закону та зробив помилкові висновки про необґрунтованість позову, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за аліментами та пені, тому в цій частині ухвалене ним рішення підлягає скасуванню. З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 слід стягнути 11 463 грн заборгованості за аліментами на дитину та 11 463 грн пені за прострочення сплати аліментів. Щодо судових витрат Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових втрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» ОСОБА_3 звільнено від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів і неустойки (пені) за прострочення їх сплати. Позов ОСОБА_3 заявлений з ціною 107 478 грн (47739+47739+(2000х6)) і мав бути оплачений судовим збором у розмірі 1 074 грн 78 коп. (107478х1%). Цей позов задоволено на 28 926 грн (11463+11463+(1000х6)), а тому з ОСОБА_4 на користь держави слід присудити судовий збір: 289 грн 26 коп. за подання позову (28926х1%) та 433 грн 89 коп. за подання апеляційної скарги, а всього 723 грн 15 коп. Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 січня 2021 року в частині відмови в позові про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення, розподіл судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 11 463 гривні заборгованості за аліментами на дитину та 11 463 гривні пені за прострочення сплати аліментів, а всього 22 926 гривень. Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь держави (одержувач: Головне Управління Казначейства у місті Хмельницькому/ Хмельницький МТГ (22030101), код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, р/р UA608999980313181206080022775, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; призначення платежу: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 723 гривні 15 копійок судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 квітня 2021 року. Судді: О.І. Ярмолюк Р.С. Гринчук Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Пашкевич Р.В. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 50