Постанова 4819 № 664/1435/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2021 року м. Херсон єдиний унікальний номер справи: 664/1435/19 номер провадження: 22-ц/819/105/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Базіль Л.В. суддів: Бездрабко В.О. Приходько Л.А. секретар Плохотніченко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Глянь Валерія Вікторовича, який діє від імені ОСОБА_1 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Никифирова Є.О. зі складенням повного тексту рішення 20.08.2020 року у справі № 664/1435/19 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Олешківської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та визначення порядку участі у його вихованні ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовною заявою, яку в подальшому уточнили до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Олешківської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з внуком та визначення порядку участі у його вихованні. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 , син позивачів, та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 17.12.2015 року. За час перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) у шлюбі, у них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачі зазначали, що вони є бабою та дідом ОСОБА_6 , який після розірвання шлюбу між батьками проживає разом з матір"ю, батько дитини (син позивачів) приймає участь у вихованні сина у спосіб та у порядку встановленим рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 06.04.2017 року у справі 664/2142/16-ц. Зазначали, що оскільки їх син проживає разом з ними, тому їх влаштовував графік побачень та спілкувань з внуком, що визначений для батька дитини судовим рішенням. Проте відповідачка у разі відсутності батька дитини, ОСОБА_4 чинить їм перешкоди у спілкуванні та вихованні внука, посилаючись на відсутність у них відповідного судового рішення, яким визначено їх спосіб та порядок спілкування з внуком. Ураховуючи зазначене, позивачі просили суд визначити їм такі способи участі у спілкуванні та вихованні внука: систематичні побачення кожного другого та четвертого тижня кожного місяця з 17 год. 00 хв. п`ятниці до 16 год. 00 хв. неділі (без участі матері), як за місцем постійного проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , так і за його межами; визначити дні спільного відпочинку з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , без участі матері у період з червня місця по серпень місяць кожного року протягом 7 (семи) календарних днів поспіль та у святкові дні 7 січня, 9 травня, 24 серпня та 14 жовтня за місцем визначеним ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; зобов`язати ОСОБА_7 не чинити в подальшому перешкод ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у спілкуванні з їх малолітнім онуком ОСОБА_6 ; усунути перешкоди ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у спілкуванні з малолітнім онуком ОСОБА_6 , зобов`язати ОСОБА_7 передати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 їх малолітнього онука ОСОБА_6 для систематичних побачень в порядку визначеному даним рішенням суду; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 04 червня 2020 року залучено ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог. Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2020 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкод у спілкуванні з онуком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спосіб та порядок спілкування з онуком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом систематичних побачень: -кожного другого та четвертого тижня кожного місяця з 17 год. 00 хв. п`ятниці до 16 год. 00 хв. неділі (без участі матері), як за місцем постійного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , так і за його межами; -визначено дні спільного відпочинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без участі матері у період з червня місяця по серпень місяць кожного року протягом 7 (семи) календарних днів поспіль та у святкові дні 7 січня, 9 травня, 24 серпня та 14 жовтня за місцем визначеним ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 768,40 грн. витрати по сплаті судового збору. В апеляційній скарзі адвокат Глянь В.В., який діє від імені ОСОБА_8 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції грубо порушив норми матеріального та процесуального права, встановлюючи спосіб та порядок спілкування діда та баби з онуком в час та дні, які були встановлені батьку дитини, так як це призведе до невиконання одного із судових рішень, суд не врахував відсутність будь-якого спілкування позивачів з онуком протягом тривалого часу, що може призвести до порушення режиму навчання, харчування, розвитку та відпочинку онука, так як їм невідомі звички дитини, поведінка, характер та способи підходу до онука у випадку суперечок. Крім того наприкінці серпня 2020 року під час телефонної розмови з прабабою ОСОБА_6 , відповідачці стало відомо, що позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають за межами території України вже дуже тривалий проміжок часу, а саме близько одного року. Крім того з цієї ж розмови їй стало відомо, що ОСОБА_2 19 березня 2014 року було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.301 КК України, яка передбачає відповідальність за ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні. Зазначена обставина викликає у неї суттєві переживання з приводу спільного перебування дитини та дідуся поруч, оскільки це може негативно вплинути на емоційний і психологічний розвиток дитини. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Сергет В.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що відповідач не навела жодних підстав неправильності застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права. Зазначає, що факт винесення вироку Комсомольським районним судом м. Херсона від 19.03.2014 року, яким було затверджено угоду про визнання винуватості від 28.02.2014 року укладену між старшим прокурором прокуратури Комсомольського району м. Херсона Мельником Д.Г. та ОСОБА_2 , за якою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.301 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 грн ніяким чином не може впливати на встановлені судом обставини, факти у справі і відповідні їм правовідносини. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, в якому у них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 30.10.2015 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. За рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 17.12.2015 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розірвано. Після розірвання шлюбу батьки дитини проживають окремо. Дитина ОСОБА_6 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є дідом та бабою малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до акта обстеження умов проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 17.06.2020 року, родина мешкає у квартирі, яка розміщена на 2 поверсі 3 поверхового будинку та складається з 2 кімнат, кухня, санітарний вузол, лоджія. Для дитини є окреме місце для сну, стіл для занять, комп`ютер, дитячі речі. Згідно рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 06.04.2017 року у справі №664/2142/16-ц визначено спосіб участі сина позивачів, ОСОБА_4 у вихованні ОСОБА_6 . Позивачі звертаючись до суду з позовом вказували, що вони проживають разом зі своїм сином, ОСОБА_4 , тому їх усіх влаштовує графік побачень з ОСОБА_6 , який встановлений судом для батька дитини, однак відповідачка у разі його відсутності, їм онука не надає, посилаючись на те, що у них відсутнє відповідне судове рішення, яким визначено їх спосіб та порядок спілкування з внуком, внаслідок чого вони змушені звернутися до суду. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що між сторонами існує спір щодо участі позивачів у спілкуванні та вихованні онука, а доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу. Апеляційний суд не прийняв до уваги заяву ОСОБА_3 направлену 26.11.2020 року на електронну пошту апеляційного суду щодо того, що вона немає ніяких спорів з ОСОБА_8 , оскільки вказана заява не підписана заявником в установленому законом порядку. Крім того в ході апеляційного розгляду справи було встановлено та визнавалося учасниками справи, що позивач ОСОБА_3 (бабуся) та третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 (батько дитини) на даний час перебувають за межами України. Отже зважаючи, що позивачі бажають спілкуватися з внуком, приймати участь у його виховані, а відповідач перешкоджає їм в цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що порушене право позивачів підлягає судовому захисту шляхом визначення способу їх участі у вихованні та спілкуванні з внуком. Відповідач ОСОБА_1 належних та допустимих доказів, які б свідчили, що спілкування її сина з позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 негативно вплине на розвиток дитини суду не надала. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на наявність стосовно позивача ОСОБА_2 вироку Комсомольського районного суду м. Херсона від 19.03.2014 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 28.02.2014 року, укладену між старшим прокурором прокуратури Комсомольського району м. Херсона Мельником Д.Г. та ОСОБА_2 , за якою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.301 КК України, як на обґрунтування своїх заперечень щодо зустрічей її дитини з дідусем апеляційний суд до уваги не приймає з таких підстав. Відповідно до ст.89 КК України ОСОБА_2 вважається таким, що не має судимості, а припинення судимості, в свою чергу, анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Отже особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Із пояснень позивача ОСОБА_2 наданих ним в суді апеляційної інстанції слідує, що він прагне спілкування з внуком, з яким не бачиться вже більше року у зв`язку з тим, що відповідач не надає такої можливості. Згідно з висновком від 13.07.2020 року № 01-26-317/0/20/617-10 орган опіки та піклування вважав за доцільне встановити для ОСОБА_2 (дідуся) та ОСОБА_3 (бабусі) часи спілкування з онуком, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме кожного першого тижня кожного місяця з 17.00 год. п`ятниці до 16.00 год. неділі без присутності матері дитини за місцем постійного проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , так і за його межами; та для спільного відпочинку з онуком ОСОБА_6 у період з липня місяця по серпень місяць кожного року протягом 7 (семи) календарних днів поспіль без участі матері. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не погодився з висновком органу опіки та піклування в частині визначених днів спілкування та спільного відпочинку, оскільки визначені дні не співпадають з днями, призначеного часу на спілкування та спільного відпочинку батька з дитиною та вважав необхідним визначити спосіб та порядок участі позивачів у спілкуванні та виховані з внуком у порядку зазначеному у позові, що відповідає графіку побачень, встановлених судовим рішенням для батька дитини, зазначивши, що такий порядок жодним чином не порушує прав матері. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно із частиною восьмою статті 7 СК Українирегулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. У частині першій статті 257 СК Українивстановлено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Відповідно до статті 263 СК Україниспори щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу. Виходячи з положень статті 159 СК Україниусунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права. Відповідно до частини другої статті 159 СК Українисуд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що баба та дід мають право на особисте спілкування з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини, а той із батьків, з ким проживає дитина, має враховувати такі права та сприяти їх реалізації. Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються, зокрема, і на відносини між бабою, дідом та внуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Крускіч проти Хорватії`від 25 листопада 2014 року). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і внуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми внуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з внуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ «Богоносови проти Росії» від 05 березня 2019 року). На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спілкування дитини з дідом, бабою є необхідним для них і відповідає їх взаємним інтересам. В той же час апеляційний суд вважає, що ні суд першої інстанції, ні орган опіки і піклування при визначені способу участі позивачів у спілкуванні з внуком не у повній мірі врахували якнайкращі інтереси дитини, оскільки не взяли до уваги вік дитини, її потреби, не враховано режим дитини, необхідність відвідування шкільного закладу, відсутність будь-якого спілкування позивачів з внуком протягом тривалого часу. Апеляційний суд зважаючи на відсутність протягом тривалого часу спілкування позивачів зі своїм внуком та з метою успішного відновлення їх зв`язків, вважає за доцільне визначити перші чотири зустрічі в присутності матері дитини, а у разі її згоди без її присутності. Отже врахувавши інтереси та вік дитини (8,6 років), необхідність спілкування з іншими членами родини, враховуючи віддаленість місця проживання позивачів по відношенню до дитини, відсутність будь-якого спілкування позивачів з внуком протягом тривалого часу, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 і оскаржуване судове рішення змінити в частині визначення способу участі позивачів у спілкуванні та вихованні з внуком та визначити ОСОБА_3 , ОСОБА_2 спосіб їх участі у вихованні та спілкуванні з внуком у формі систематичних побачень в присутності матері або за її згоди без її присутності (перші чотири зустрічі, а в подальшому без її присутності) кожної першої та третьої суботи місяця з 10.00 год. до 18.00 год. Крім того, апеляційний суд враховуючи відсутність будь-якого спілкування позивачів з внуком протягом тривалого часу, вважає, що вимоги позивачів про встановлення їх участі у вихованні і спілкуванні з внуком шляхом визначення днів спільного відпочинку у період з червня по серпень місяць кожного року протягом семи календарних днів та у святкові дні без присутності матері - є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають. При цьому апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини у зазначеній категорії спорів, зокрема звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 7 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" та рішення від 27 листопада 1992 року у справі "Олссон проти Швеції", в яких зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Крім того колегія суддів вважає, що сторони з урахуванням вікових змін дитини, його розвитку та потреб, не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини. За наведених обставин, рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині визначення систематичних побачень підлягає зміні, а в частині визначення часу для спільного відпочинку скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволені зазначених вимог. Повний текст постанови складений 16.04.2021 р. Керуючись ст.ст.367,374,376 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Глянь Валерія Вікторовича, який діє від імені ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2020 року в частині визначення способу участі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вихованні їх онука ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом систематичних побачень змінити. Встановити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 спосіб та порядок спілкування з онуком ОСОБА_6 , шляхом систематичних побачень в присутності матері або за її згоди без її присутності (перші чотири зустрічі, а в подальшому без її присутності) кожної першої та третьої суботи місяця з 10.00 год. до 18.00 год. Це ж рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо визначення їм способу та порядку спілкування з онуком, шляхом визначення днів спільного відпочинку та у святкові дні скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом 30 днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного суду, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Л.В.Базіль Судді: В.О.Бездрабко Л.А.Приходько