Постанова 4873 № 910/12875/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" квітня 2021 р. Справа№ 910/12875/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Козир Т.П. Чорногуза М.Г. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", м. Енергодар, Запорізька обл. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/12875/20 (суддя Балац С.В.) за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", м. Енергодар, Запорізька обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг", м. Київ про стягнення 4 628,25 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог. У серпні 2020 року Державне підприємств "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" (далі - ТОВ "АВ Трейдінг", відповідач) про стягнення 4 628,25грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не здійснено реєстрації податкової накладної по факту здійснення господарської операції з поставки товару на користь позивача за видатковою накладною від 30.11.2017 № 2218, що позбавило позивача права на віднесення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) до складу податкового кредиту та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/12875/20 у задоволенні позову відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки об`єкт дослідження не знаходиться в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин, враховуючи те, що порядок формування/віднесення та використання платником податків сум податкового кредиту встановлений Податковим кодексом України, як спеціальним кодифікованим законом, який регламентує такі правовідносини. Обґрунтовуючи таку позицію, суд першої інстанції послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.03.2018 у справі № 918/216/17. Приймаючи до уваги порядок, встановлений Податковим кодексом України, суд першої інстанції констатував, що порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних жодним чином не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а отже виключає можливість віднесення такої суми до збитків. Крім того, вказані обставини свідчать про відсутність причинного зв`язку між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача, як важливого елементу доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди). Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/12875/20 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду суперечать нормам ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Так, за твердженням позивача, судом першої інстанції не враховано, що у зв`язку з невиконанням ТОВ "АВ Трейдінг" вимог Податкового кодексу України щодо складання податкових накладних та здійснення їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач не має можливості віднести суму ПДВ в розмірі 4 628,25грн до складу податкового кредиту, що є збитками для нього. До того ж, аналізуючи положення абз. 3 п. 198.6 ст. 198, абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивач зазначає, що цими нормами визначено причинно-наслідковий зв`язок між фактом реєстрації податкової накладної та виникненням права у платника податку нараховувати певні суми, як такі, що відносяться до податкового кредиту. Тому, на думку апелянта, наданими до матеріалів справи доказами ним доведено наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між відсутністю реєстрації податкових накладних на суму 4 628,50грн і неможливістю включення даної суми до податкового кредиту, та, відповідно зменшення податкового зобов`язання позивача. Крім того, за твердженням позивача, судом першої інстанції проігноровано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17, відповідно до якої, відступаючи від висновку, здійсненого у п. 28 постанови Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №918/216/17 (на яку суд першої інстанції посилався в оскаржуваному рішенні), зазначено, що положення п. 201.10 ст. 210 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачають можливості включення покупцем товарів /послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складання та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи), при цьому покупець зазначених товарів /послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту. Беручи до уваги висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, апелянт наполягає на тому, що належним способом захисту для нього в цьому випадку є звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення цим контрагентом за договором обов`язку складання та реєстрації податкових накладних. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2020, справа № 910/12875/20 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Чорногуза М.Г. та Козир Т.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12875/20 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України. 01.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 910/12875/20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 поновлено ДП "НАЕК "Енергоатом" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/12875/20, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив. Позиції учасників справи. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Як убачається із матеріалів справи, 13.11.2017 позивачем платіжним дорученням № 3595 у відповідності до рахунку №3944 від 05.10.2017 перераховано кошти в сумі 28 512,00грн, у тому числі ПДВ 4 752,00грн, на користь ТОВ "АВ Трейдінг" в оплату за поставку листа оцинкованого 2мм 1250х2000мм в кількості 0,935 т. 04.12.2017 позивач отримав від ТОВ "АВ Трейдінг" відповідно до видаткової накладної від 30.11.2017 № 2218 товар (Оцинк лист б=2,0 1250 Х 2000) на загальну суму 27 769,50 грн, в тому числі ПДВ 4 628,25 грн. Платіжним дорученням від 27.02.2018 № 9982 решта суми авансового платежу, в розмірі 742,50грн, в тому числі ПДВ 123,75грн, повернута відповідачем на користь позивача. Як стверджує позивач в позовній заяві, ТОВ "АВ Трейдінг" на надав позивачу на суму здійсненого авансового платежу податкову накладну, зареєстровану відповідно до чинного законодавства. Посилаюсь на норми ст. 201 ПК України, позивач вказує, що відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної у податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання зазначених вимог ним подано до податкової декларації заяву із скаргою на ТОВ "АВ Трейдінг" у червні 2018 року. Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних обставин. Водночас, звернення покупця товарів/послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом. У зв`язку з невиконанням ТОВ "АВ Трейдінг" вимог Податкового кодексу України щодо складення податкових накладних та здійснення їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних позивач не може віднести суму ПДВ до складу податкового кредиту в сумі 4 628,25грн, що є збитком для останнього. 09.07.2019 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №3085/15 від 08.07.2019 з вимогою сплатити збитки, що становлять загальну суму невідшкодованого ПДВ в розмірі 4 628,25грн. Проте, поштове відправлення із зазначеною претензією повернуто відправнику у зв`язку із закінченням терміну його зберігання. Зважаючи на вказані обставини позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, господарський суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Положеннями ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 ГК України). Статтею 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Судом першої інстанції правомірно встановлено, що факт поставки відповідачем та отримання позивачем товару за вказаною вище видатковою накладною свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару, відтак, в силу ст. 712 ЦК України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у зазначених документах. Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України(тут і надалі-у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. В силу приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (абз. 1). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз.2). Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 3). У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з п. 201.16 ст. 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з пп. 101.14.4 п. 201.16 ст. 201 цього Кодексу (абз. 4). Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з п. 201.16 ст. 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з пп. 101.14.4 п. 201.16 ст. 201 цього Кодексу (абз. 5). За змістом п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абз. 1). Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз 2). Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абз.3). Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (абз. 19). Таким чином, положення п. 201.10 ст. 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи), при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту. Аналогічний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17. До речі, у цій постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного у п. 28 постанови Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №918/216/17, згідно з яким передбачалось, що відповідно до положень абз. 15 п. 201.10 ст. 201 ПК України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів. Колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує, що згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Проте звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає висновки суду першої інстанції про те, що порушення відповідачем порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних жодним чином не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, приймаючи до уваги порядок, встановлений Податковим кодексом України, не ґрунтується на нормах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства. Поряд з цим, апеляційний господарський суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про обрання позивачем у даній справі неефективного способу захисту порушених прав з посиланням на те, що об`єкт дослідження не знаходиться в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин, оскільки порядок формування/віднесення та використання платником податків сум податкового кредиту встановлений Податковим кодексом України як спеціальним кодифікованим законом, який регламентує такі правовідносини. Помилковість такого висновку суду першої інстанції підтверджується правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, відповідно до якої при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За змістом ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими. Отже, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу. Як встановлено судом апеляційної інстанції спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації електронних податкових накладних по факту отриманого ним авансового платежу за товар, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ. Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Як вже зазначалося,за приписами п. п. 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Положення ст. 201 ПК України, до яких відсилає п. 198.6 ст. 198 ПК України, регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних. Згідно з п. п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3. статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому, згідно з абзацами 14, 15 п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням встановлених граничних строків. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/ розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з п. 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією (абз. 21, 22 п. 201.10 ст. 201 ПК України). Підпунктом 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначені обов1язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1. ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання письмового запиту контролюючого органу, в якому зазначається інформація із скарги, пояснеь та документального підтвердження на цей запит. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення. Отже, враховуючи положення податкового законодавства, якими урегульовані питання адміністрування податку на додану вартість, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у даній справі необхідним елементом для стягнення збитків є - доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути заява із скаргою на відповідача, подана позивачем з податковою декларацією до контролюючого органу, акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, при цьому, таких доказів позивачем до матеріалів справи не надано. Зважаючи на викладене, проаналізувавши зазначені положення чинного законодавства з урахуванням встановлених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення з боку ТОВ "АВ Трейдінг" для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Отже, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Відповідно відсутні підстави і для задоволення апеляційної скарги позивача. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. За приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У відповідності до змісту п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення. За змістом ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно положень ч.4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Оскільки встановлена під час апеляційного провадження невідповідність висновків суду першої інстанції не призвела до прийняття невірного по суті рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити мотивувальну частину оскаржуваного у даній справі рішення суду першої інстанції, виклавши її в редакції цієї постанови. Судові витрати. З огляду на те, що судом апеляційної інстанції не змінено рішення суду першої інстанції в частині остаточного його висновку по суті позовних вимог, тому розподіл судових витрат за розгляд позову відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України не підлягає зміні, а витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної інстанції покладаються на апелянта (позивача). Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/12875/20 залишити без задоволення. 2.Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/12875/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/12875/20 залишити без змін.

4. Матеріали справи №910/12875/20 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді Т.П. Козир М.Г. Чорногуз