Постанова Київський апеляційний суд № 758/3993/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 758/3993/18 Головуючий у 1-й інст. - Захарчук С.С. Апеляційне провадження 22-ц/824/5655/2021 Доповідач - Рубан С.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Рубан С.М. суддів Заришняк Г.М., Мараєва Н.Є. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Махнівського Миколи Олексійовича на рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь на утримання дитини аліменти у розмірі 2 059 грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача на її користь на утримання доньки аліменти за період з травня 2016 року по серпень 2017 року у розмірі 10 516 грн. 50 коп. та за період з вересня 2017 року по березень 2018 року у розмірі 3 385 грн. Посилається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 вересня 2005 року , який було розірвано відповідно рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 червня 2017 року . Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду з вказаним позовом. РішеннямПодільського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти , у розмірі 2059 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять) грн. щомісячно, починаючи з 02.04.18 до досягнення дитиною повноліття. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - Махнівський М.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та змінити рішення Подільського районного суду м.Києва від 03 листопада 2020 року в частині часткового задоволення позову , а саме позов задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , за минулий час, починаючи з часу окремого проживання дитини ОСОБА_4 до досягнення 6 річного віку у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років з розрахунку на місяць в загальній сумі 10 516 грн.50 коп; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , за минулий час починаючи з досягнення 6 річного віку до моменту подання позовної заяви у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років з розрахунку на місяць в загальній сумі 3 385, 50 грн та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 000 грн судових витрат на правовому допомогу адвоката понесених під час розгляду справи у суді першої інстанції. Посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права при відмові у стягненні аліментів за минулий період в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також відмовляючи позивачу у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу (судових витрат) суд порушив норми процесуального права. Крім того, позивач вважає, що є всі підстави стягнути аліменти з ОСОБА_3 за час, що передував пред`явленню позову, адже до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались. ОСОБА_1 здійснювала заходи щодо одержання аліментів, а саме: зверталась до батьків відповідача з проханням вплинути на нього, зверталась безпосередньо до відповідача з проханням виплати аліментів на дитину. Також ОСОБА_3 постійно обіцяв ОСОБА_1 , що почне виплачувати аліменти на дитину , але так цього і не зробив . Позивач стверджує, що не зверталась до відповідача письмово, бо вважала , що він порядна людина , але помилялась. Відповідач з травня 2016 року не бере участі в матеріальному утриманні своєї доньки ОСОБА_4 , вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти у розмірі 50% прожиткового мінуму для дитини відповідного віку за минулий час, починаючи з моменту окремого проживання та до часу подання даної заяви до суду, тобто з травня 2016 року по березень 2018 року. 29 жовтня 2018 року через канцелярію Подільського районного суду м. Києва було подано клопотання про залучення в якості письмового доказу завірену копію квитанції до прибуткового касового ордеру, яка підтверджує, що 18 вересня 2018 року ОСОБА_1 сплатила адвокату Махнівському М.О. 5 000 грн. , а у квитанції зазначено, що підставою прийняття адвокатом Махнівським М.О. від ОСОБА_1 5 000, 00 грн. є догорів № 06/2018 від 14.03.2018 року та розрахунок. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що з квітня 2018 року по жовтень 2020 року ОСОБА_3 сплачено позивачу аліментів на утримання дитини на суму 68 000, 00 гривень. Позивачкою не надано жодних доказів того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів, але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням відповідача від їх сплати, тому такі вимоги суд відхилив як повністю безпідставні, не доведені та не обґрунтовані. Позивачкою та представником не надано договору про надання правничої допомоги, за умовами якого можна було б визначити гонорар адвоката та інші витрати, відсутні докази щодо понесення позивачем таких витрат. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості керуючись вимогами цивільно - процесуального закону. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч.1,3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. За приписами ч. 1 та ч.2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 78-ХІІ, держави - учасниці визначають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року передбачено, що згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку(доходу) її матері, батька ( ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі ( ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Судом встановлено , що відповідач допомогу на утримання дитини надає не регулярно. Беручи до уваги обов`язок батьків утримувати неповнолітню дитину, враховуючи положення статей 182, 183 СК України суд дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів у розмірі 2059 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять) грн. щомісячно, починаючи з 02.04.18 року до досягнення дитиною повноліття. Згідно ч. 8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись із максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Ураховуючи те, що обов`язок по утриманню дитини покладено на обох батьків, однак відповідач допомогу на утримання дитини надає не регулярно, ураховуючи матеріальний стан відповідача, наявність у відповідача на утриманні малолітньої дитини та цивільної дружини, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову про стягнення з відповідача на корить позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 2059 грн. щомісячно, оскільки саме такий розмір аліментів буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Частиною 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Відповідно до вимог СК України стягнення аліментів необхідно здійснювати, починаючи з дня пред`явлення позову до суду - 02.04.18 року і до досягненню дитиною повноліття. Судом правильно встановлено, що доказів того, що позивачка вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати, суду не надано, правових підстав для задоволення позову в частині стягнення аліментів за період з травня 2016 року по серпень 2017 року у розмірі 10 516 грн. 50 коп. та за період з вересня 2017 року по березень 2018 року у розмірі 3 385 грн. 50 коп. немає. Частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану ізсправою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Абзацом 1 ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно ч. ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги представника позивача не містять жодного належного доказу на те, що стягнутий розмір аліментів є несправедливим. Визначений судом розмір аліментів відповідає найкращим інтересам дитини , а також засадам розумності та справедливості. Посилання позивача щодо стягнення з відповідача на її користь 5 000 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не додано договору про надання правничої допомоги, а також доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт з зазначенням їх вартості, правових підстав для задоволення заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, на законність оскаржуваного рішення не впливають. Тому апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, а тому відсутні підстави для скасування рішення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Махнівського Миколи Олексійовича - залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Рубан С.М. Судді Заришняк Г.М. Мараєва Н.Є.