Постанова 4812 № 488/3680/13-ц

13.04.21 22-ц/812/723/21 Головуючий суду першої інстанції Селіщева Л.І. Провадження № 22-ц/812/723/21 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 13 квітня 2021 року м. Миколаїв Справа № 488/3680/13-ц Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання Горенко Ю.В., за участю представників стягувача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника боржника - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2021 року, постановлену під головуванням судді Селіщевої Л.І., в приміщенні цього ж суду, за заявою ОСОБА_4 про скасування судового наказу про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» суми заборгованості за спожиті послуги теплопостачання, В С Т А Н О В И В: 25 червня 2013 року Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» (далі - ОКП «Миколаївоблтеплоенерго») звернулося до Корабельного районного суду м. Миколаєва з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 боргу за надані послуги з теплопостачання трьох процентів річних та судового збору. 01 серпня 2013 року Корабельним районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у розмірі 3 797 грн 34 коп. та трьох процентів річних у розмірі 118 грн 08 коп., а також в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» стягнуто 114 грн 70 коп. судового збору. Не погодившись з судовим рішення, 26 лютого 2021 року боржник ОСОБА_4 , в інтересах якого діяла його представник ОСОБА_3 , звернувся до суду із заявою про поновлення строку на подання заяви та про скасування судового наказу від 01 серпня 2013 року, а також стягнення з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на його користь судових витрат у розмірі 2 301 грн 50 коп., з яких: витрати на професійну правничу допомогу складають 2 188 грн, судовий збір - 113 грн 50 коп. Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2021 року заяву ОСОБА_4 задоволено частково. Поновлено пропущений строк для подання заяви про скасування судового наказу. Судовий наказ від 01 серпня 2013 року, виданий Корабельним районним судом м. Миколаєва за заявою ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за спожиті послуги з теплопостачання, скасовано. В іншій частині вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні вимог заяви ОСОБА_4 в частині стягнення на його користь витрат, пов`язаних з наданням йому професійної правничої допомоги, місцевий суд виходив із того, що не було надано належних доказів, які б свідчили про отримання гонорару адвокатом у заявленому розмірі. Щодо стягнення судового збору місцевим судом було зроблено висновок, що ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судового збору між учасниками наказного провадження. Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , оскаржив його в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги тільки в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення судових витрат, де посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив судове рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги щодо відшкодування судових витрат. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що відповідно до приписів частини 9 статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). При розгляді даної справи, суд цих положень закону не застосував, а саме правила розподілу судових витрат, встановлені частиною 2 статті 141 ЦПК України, якою передбачено, що у випадку відмови в задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 188 грн, суду надавався детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання такої допомоги. На підтвердження детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги надавались відповідні письмові докази. Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством ( постанова Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 813/481/18) Через необхідність оскаржувати в апеляційній інстанції ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2021 року в частині стягнення з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» судових витрат, він поніс також витрати на професійну правничу допомогу адвоката на загальну суму 1 094 грн. У відзиві на апеляційну скаргу ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» з доводами апеляційної скарги не погодилось та просило залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Повіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Із матеріалів справи вбачається, що в інтересах ОСОБА_4 діяла адвокат Могильда Ю.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 20 лютого 2021 року. За подання заяви про скасування судового наказу від 01 серпня 2013 року боржником сплачено судовий збір у розмірі 113 грн 50 коп. Згідно додаткової угоди № 2/21 до договору № 2/21-6 про надання правової допомоги від 20 лютого 2021 року та акту № 2/21 від 20 лютого 2021 року прийому - передачі робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом при наданні правової допомоги відповідно до договору № 2/21-6 про надання правової допомоги від 20 лютого 2021 року, виконавець надав правову допомогу клієнту щодо скасування судового наказу у справі № 488/3680/13-ц, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва 01 серпня 2013 року про стягнення боргу за спожиті послуги теплопостачання на загальну суму 2 188 грн, а саме: консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку (0,5 годин) - 547 грн; збір доказів та складання заяви ОСОБА_4 про скасування судового наказу (1 година) - 1 094 грн; подання заяви про скасування судового наказу через «Електронний суд» (0,5 годин) - 547 грн. Крім того, відповідно частини 2 зазначеного акту, клієнт зобов`язується сплатити гонорар виконавцю у розмірі 2 188 грн через 60 днів після набрання законної сили рішенням суду про скасування судового наказу у даній справі. До того ж в якості додатка до апеляційної скарги скаржником надано акт № 7/21 від 15 березня 2021 року прийому-передачі робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом при наданні правової допомоги відповідно до договору № 2/21-6 про надання правової допомоги від 20 лютого 2021 року, з якого слідує, що виконавець надав правову допомогу клієнту щодо апеляційного оскарження ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2021 року у розмірі 1094 грн, які клієнт зобов`язується сплатити через 60 днів після набрання законної сили рішенням про скасування ухвали. Згідно з частиною 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом належить право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 2 статті 160 ЦПК України). Стаття 161 ЦПК України містить вичерпний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ. Боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини 1 статті 161 цього Кодексу ( частина 1 статті 170 ЦПК України). Відповідно до частини 2 статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленого за подання позовної заяви. Отже з огляду на наведені правові норми в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом по вимогах, які прямо не зазначені в законі, видається судовий наказ без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв`язку з безспірністю вимог. Згідно з статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх віднесені витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз, витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів,витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина 1 статті 48 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір», яка розкриває поняття судового збору, судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України). Частина 4 статті 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України). Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. За приписами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зі зазначених норм матеріального права та процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3, 8 статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України. У справі наказного провадження, що розглядається, суд першої інстанції скасував судовий наказ, що свідчить про те, що боржник - особа, з якої кредитор просить вчинити стягнення, не згоден з заявленими вимогами матеріально заінтересованою особою кредитором (стягувачем) - особою, яка звернулася до суду. Отже спір між стягувачем та кредитором суд першої інстанції не вирішував, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. З огляду на приписи частини 2 статті 164 ЦПК України можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред`явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження. Крім того при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, колегія суддів виходить з того, що відповідно до положень частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Положеннями частини 2 статті 160 ЦПК України передбачено право особи звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, якщо вона вважає, що їй належить право вимоги. Таким чином, саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством. З огляду на правильний висновок суду про відмову в задоволенні вимог заяви про скасування судового наказу про розподіл судових витрат, колегія суддів не погоджується з мотивами, які слугували підставами для відмови в їх задоволенні, а тому суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, неправильно мотивував підстави відмови, оскільки застосовуючи норми процесуального права допустився помилки у їх застосуванні, що призвело до помилкового обґрунтування правових підстав для відмови в задоволенні вимог боржника про стягнення на його користь судових витрат. Між тим, помилковість в обґрунтуванні мотивів відмови не призвела до неправильного вирішення справи по суті, що відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України свідчить про необхідність зміни мотивувальної частини оскарженої ухвали в частині, що оскаржується. Відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З огляду на наведене ухвала суду першої інстанції в обґрунтування мотивів відмови в задоволенні вимог боржника ОСОБА_4 про стягнення з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» витрат по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу підлягає зміні у мотивувальній частині з викладенням її у редакції цієї постанови. Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , задовольнити частково. Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2021 року в частині мотивів відмови у задоволенні вимог боржника ОСОБА_4 про стягнення з Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» витрат по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу змінити, виклавши в цій частині мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови. В іншій частині зазначене судове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий Л.М. Царюк Судді Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 15 квітня 2021 року.