Постанова 4809 № 388/736/20

ПОСТАНОВА Іменем України 01 квітня 2021 року м. Кропивницький справа № 388/736/20 провадження № 22-ц/4809/330/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді Дуковський О. Л., Письменний О. А., за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Долинська міська рада Долинського району Кіровоградської області, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2020 року (суддя Баранський Д.М.). В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, відповідно до якого просив: - визнати поновленим договір оренди землі від 15 листопада 2004 року між позивачем та Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, який зареєстровано у Державному підприємстві «Центр ДЗК при Держкомітеті по земельних ресурсах» в Долинському районі 18 травня 2005 року, книга № 4 за № 162, земельної ділянки розміром 5,6847 га, що розташована на території Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521910100:02:000:9504 на той самий п`ятнадцятирічний строк та на тих самих умовах; - визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 15 листопада 2004 року між позивачем та Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, який зареєстровано у Державному підприємстві «Центр ДЗК при Держкомітеті по земельних ресурсах» в Долинському районі 18 травня 2005 року, книга № 4 за № 162, земельної ділянки розміром 5,6847 га, що розташована на території Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521910100:02:000:9504 на той самий п`ятнадцятирічний строк та на тих самих умовах у редакції, викладеній у прохальній частині позову. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору оренди землі від 15 листопада 2004 року, укладеного між ним та Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та зареєстрованого у визначеному законом порядку 18 травня 2005 року, користується на правах оренди земельною ділянкою площею 5,6847 га, кадастровий номер 3521910100:02:000:9504, що знаходиться на території Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», з метою реалізації свого переважного права на поновлення договору, позивач у визначений договором строк звернувся до відповідача із заявою від 03 лютого 2020 року про намір продовжити дію договору на новий строк, додавши, зокрема, проект відповідної додаткової угоди до договору. При цьому вказує, що представником відповідача його було повідомлено про істотні умови, на яких може бути поновлено договір, а саме: строк договору - 7 років, орендна плата -12 процентів від нормативної грошової оцінки землі. У листі - повідомленні від 28 лютого 2020 року за № С-1461/0-58/0/17-20 Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області зазначило про заперечення в поновленні договору оренди, у зв`язку із відсутністю проекту додаткової угоди. 13 березня 2020 року позивач знову звернувся до відповідача із заявою про намір продовжити дію договору оренди на новий строк, додавши проект додаткової угоди зі змінами до договору на умовах орендодавця. Однак, від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшов лист - повідомлення від 15 квітня 2020 року № С-4349/0-112/0/17-20 про неможливість задоволення звернення, оскільки відповідач не є розпорядником землі. Стверджує, що після закінчення строку договору оренди землі продовжує користуватися земельною ділянкою. У зв`язку із відсутністю протягом місяця після закінчення строку договору заперечення відповідача щодо користування земельною ділянкою, 18 червня 2020 року позивач направив відповідачу лист та додаткову угоду про продовження договору оренди землі на тих самих умовах, що були визначені договором відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Оскільки відповідач не підписав додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на той же строк і на тих же умовах, та враховуючи, що чинним законодавством прямо передбачена обов`язковість укладення такої додаткової угоди, позивач вважає, що його порушене право підлягає захисту в судовому порядку. Відповідно до відзиву на позовну заяву Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області заперечило проти задоволення позовних вимог, вказавши, зокрема, що відповідно до вимог законодавства відповідач є розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної форми власності. У зв`язку з тим, що частина земельної ділянки, вказаної у зверненні позивача, розташована у межах населеного пункту, відповідач не є розпорядником зазначеної земельної ділянки. Відповідно до п. 21 Перехідних положень ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2019 року, землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності (а.с. 41-44). У наданій до суду відповіді на відзив позивач зауважує, що ним до позовної заяви було додано витяг з Державного земельного кадастру, у якому зазначено державну форму власності орендованої ним за договором земельної ділянки. Відповідачем доказів на підтвердження своїх доводів не надано. Таким чином, саме на відповідача покладено обов`язок належного дотримання визначеної законом процедури розгляду питання, пов`язаного з поновленням договору оренди земельної ділянки, яка відноситься до державної власності. Акцентує увагу на тому, що правовою підставою пред`явленого ним позову є ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Вказує, що ним надані належні докази виконання умов договору оренди землі та продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, тоді як відповідачем його доводи не спростовані (а.с. 47-49). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що саме Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є розпорядником земельної ділянки площею 5,6847 га, кадастровий номер 3521910100:02:000:9504, яка перебувала в оренді позивача на підставі договору оренди. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач до закінчення строку договору шляхом направлення листа - повідомлення заперечив позивачу у поновленні договору оренди землі, а тому суд вважає відсутніми підстави для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той же строк і на тих же умовах відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, згідно з якою просить рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2020 року у даній справі скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.Стверджує, що висновки суду, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором оренди землі, дотримався визначеної законом процедури для поновлення договору, після закінчення строку дії договору продовжив користуватися земельною ділянкою, тоді як відповідач у вирішенні питання поновлення дії договору діяв недобросовісно, несправедливо, з порушенням принципів пропорційності та належного урядування, вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду скасуванню. Рух справи в суді апеляційної інстанції 07 грудня 2020 року зареєстровано надходження матеріалів справи від Долинського районного суду Кіровоградської області на адресу суду апеляційної інстанції. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року з підстав, що в ній зазначені, матеріали справи повернуто до суду першої інстанції для усунення недоліків у їх оформленні. Після повторного надходження справи до апеляційного суду 28 грудня 2020 року, ухвалою від 04 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху; встановлено строк для усунення скаржником недоліків апеляційної скарги. Оскільки недоліки апеляційної скарги скаржником усунуто у повному обсязі та у встановлений судом строк, відповідно до ухвали від 25 січня 2021 року апеляційним судом відкрито апеляційне провадження у справі. До апеляційного суду надійшов візив Долинської міської ради на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого третя особа зазначає, що підстави для задоволення скарги відсутні. Вважає правильним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що у процедурі укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди землі) Головним управлінням Держгеокадастру в Кіровоградській області до закінчення строку дії договору оренди землі відмовлено у його поновленні, відповідно відсутні підстави для визнання укладеною додаткової угоди до договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (а.с. 107-109). 10 лютого 2021 року закінчено підготовчі дії; справу призначено до розгляду у суді апеляційної інстанції 16 березня 2021 року, про що постановлено відповідну ухвалу. У судовому засіданні 16 березня 2021 року оголошено перерву до 01 квітня 2021 року. У відповідності до вимог процесуального закону учасники справи повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 115-118, 120-123). Відповідач та третя особа у справі своїм процесуальним правом на участь у засіданні суду апеляційної інстанції не скористались. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Позивачем до апеляційного суду подано додаткові пояснення, у яких скаржник просить врахувати правові позиції Великої Палати Верховного Суду, сформовані у подібних правовідносинах та викладені, зокрема, у постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18, від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16-ц, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (а.с. 129-132). Відповідно до ухвали від 01 квітня 2021 року строк розгляду справи за апеляційною скаргою продовжено на п`ятнадцять днів. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення скаржника та його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступного. Обставини справи, встановлені судами 15 листопада 2004 року між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області як Орендодавцем та ОСОБА_1 як Орендарем укладено договір оренди землі (далі Договір оренди, а.с. 6-7), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі розпорядження № 802-р від 25 жовтня 2004 року надав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 5,68 га, яка знаходиться на території Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області (п.п. 1, 2 Договору оренди). Сторонами погоджено істотні умови договору оренди землі, зокрема, строк дії договору. Так, за змістом п. 8 Договору оренди його укладено на п`ятнадцять років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Договір оренди набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договору оренди). Договір оренди підписаний Орендодавцем та Орендарем, зареєстрований у Державному підприємстві «Центр ДЗК при Держкомітеті по земельних ресурсах» в Долинському районі, про що вчинено запис у книзі № 4 за № 162 від 18 травня 2005 року. 17 травня 2005 року сторонами Договору оренди підписано акт про передачу та прийом земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка надається в оренду (а.с. 12). З наявних у справі матеріалів вбачається, що начальником Долинського районного відділу земельних ресурсів було погоджено план меж землекористування та опис меж земельної ділянки загальною площею 5,68 га земель загального користування на території Долинської міської ради, яка розташована на землях резервного фонду; зафіксовано якісний склад грунту земельної ділянки та інформацію про те, що передана позивачу за Договором оренди земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 5,68 га із земель резервного фонду не наданих у власність та користування на території Долинської міської ради, знаходиться в оперативному управлінні Долинської районної державної адміністрації (а.с.10-11). 14 серпня 2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та позивачем укладено додаткову угоду до Договору оренди, за умовами якої внесено зміни до п. 9, другого абзацу п. 21, п. 28 та п. 31 Договору оренди та замінено у всіх частинах і пунктах Договору оренди означення органу державної влади, який виступає Орендодавцем, з Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (а. с. 13). Додаткова угода до Договору оренди зареєстрована у встановленому законодавством порядку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що 15 серпня 2018 року вчинено запис про інше речове право номер 27553157 (а.с. 14). З метою реалізації свого переважного права на поновлення Договору оренди, позивач звернувся до відповідача із відповідною письмовою заявою, яка зареєстрована Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області 03 лютого 2020 року за № С-1461/0/16-20 (а.с. 15). Як вбачається зі змісту заяви, додатком до неї Орендарем зазначено, зокрема, проект додаткової угоди до Договору оренди. Однак, з матеріалів справи вбачається, що документ, доданий в одному екземплярі до заяви Орендаря як проект додаткової угоди до Договору оренди, фактично є ксерокопією підписаної сторонами 14 серпня 2018 року додаткової угоди до Договору оренди, у текст якої позивачем шляхом рукописного запису внесено пропозицію про продовження терміну оренди земельної ділянки на сім років та зміни в частині розміру орендної плати за Договором оренди (а.с. 16). У адресованому Орендарю листі - повідомленні від 28 лютого 2020 року № С-1461/0-58/0/17-20 відповідач заперечив щодо поновлення Договору оренди у звя`зку з відсутністю проекту відповідної додаткової угоди до договору (а. с. 17). 13 березня 2020 року позивач в межах встановленого у Договорі оренди строку знову звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом про поновлення договору (вх. № С-4349/0/16-20). У доданому до листа від 13 березня 2020 року проекті додаткової угоди до Договору оренди викладено пропозицію про внесення змін до п. 9 Договору оренди та про поновлення терміну дії Договору оренди на новий семирічний строк (а.с. 18-19). Шляхом направлення позивачу листа - повідомлення від 15 квітня 2020 року № С-4349/0-112/0/17-20 відповідач повідомив Орендаря, що частина вказаної у зверненні земельної ділянки розташована в межах населеного пункту, тому відповідно до ст. 122 ЗК України, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не є розпорядником даної земельної ділянки, а тому відсутні підстави для задоволення звернення Орендаря (а.с. 20). Позивач стверджує, що він належним чином виконував умови Договору оренди, що підтверджується довідкою Кропивницького управління ГУ ДПС у Кіровоградській області від 11 березня 2020 року № 334/С/11-28-52-05 про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи; агрохімічним паспортом поля, земельної ділянки № 122480 з показниками середньозважених величин стану грунту орендованої земельної ділянки у 2019 році; листом виконавчого комітету Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області від 26 травня 2020 року № 01-10/253/3 про відсутність порушень Орендарем земельного законодавства (а.с. 25-27). Враховуючи викладене, а також те, що Орендар продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору оренди, позивач вважає, що у нього виникло право на поновлення Договору оренди на такий самий строк та на таких самих умовах на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». 18 червня 2020 року позивач засобами поштового зв`язку надіслав до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області лист - повідомлення про поновлення договору оренди землі відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», зазначаючи, що належно виконував обов`язки за Договором оренди та продовжує користуватися земельною ділянкою. До листа повідомлення Орендарем додано проект відповідної додаткової угоди до Договору оренди (а. с. 28-30). Оскільки укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі є обов`язковим в силу прямої вказівки закону, а відповідач підписаний зі свого боку примірник додаткової угоди до Договору оренди Орендарю не повернув, позивач для захисту порушеного права звернувся до суду з позовом у даній справі. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Відповідно до положень ч. 2 ст. 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми ЗК Українита Закону України «Про оренду землі». За змістом ч.1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі»право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі. Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї з сторін може бути посвідчений нотаріально (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі»). Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом. Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. За змістом п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Відповідно до ч. 3, п. 13 ч. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 29 вересня 2016 року № 333, завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України. Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, територіальним органом Держгеокадастру, що вирішує питання передачі у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, яке реалізує зазначені повноваження починаючи з 01 січня 2013 року. Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлені у Законі України «Про державний земельний кадастр», у ст.ст. 1, 2 якого, зокрема, визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю. Як визначено у ст.ст. 11, 20 зазначеного Закону, відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3511396272020 від 22 червня 2020 року, земельна ділянка кадастровий номер 3521910100:02:000:9504, площею 5,6847 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державної форми власності, розпорядником якої є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с. 31-33). Стверджуючи, що частина земельної ділянки кадастровий номер 3521910100:02:000:9504 розташована у межах населеного пункту, відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав до суду належних доказів на підтвердження таких своїх доводів. Надана до суду апеляційної інстанції копія листа начальника відділу у Долинському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 01 липня 2020 року № 694/411-20 ( а.с. 126) не може бути визнана судом належним та допустим доказом на підтвердження доводів відповідача, оскільки зазначена у вказаному листі інформація не спростовує офіційну інформацію щодо земельної ділянки, яка міститься у Державному земельному кадастрі. За викладених обставин, суд першої інстанції здійснив належну оцінку наявних у справі доказів та дійшов правильного висновку, що саме відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на час виникнення спірних правовідносин є тією особою, яка у відповідності до вимог закону наділена повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 3521910100:02:000:9504. Колегією суддів апеляційного суду взято до уваги, що правове регулювання поновлення договору оренди землі закріплене у ст. 33 Закону України «Про оренду землі»(тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Так, за ч. 1 зазначеної правової норми по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. (ч.ч. 2 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»). Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»). Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»). У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»). Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку. Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що на звернення Орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини (листи від 03 лютого 2020 року та від 13 березня 2020 року) Орендодавець в межах визначеного законом строку не надав згоду на пропозицію орендаря, а відтак повідомив про відмову у поновленні Договору оренди (листи-повідомлення від 28 лютого 2020 року № С-1461/0-58/0/17-20 та від 15 квітня 2020 року № С-4349/0-112/0/17-20), дійшов правильного висновку про відсутність визначених законом підстав для визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому, апеляційним судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах, зокрема, викладені у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18. Матеріалами справи підтверджується, що до закінчення строку дії Договору оренди позивача було повідомлено про те, що договір з ним продовжено не буде, а тому Орендар не мав визначених законом підстав розраховувати на можливість такого поновлення в силу закону. Таким чином, посилання у апеляційній скарзі на практику Європейського суду з прав людини не має матеріально-правого підґрунтя. У частині позовної вимоги про визнання поновленим Договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. За ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі укладається в письмовій формі, а ст. 18 цього Законупередбачено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Відповідно до ч. 1 ст.182 ЦК Україниправо власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(тут і надалі - в редакції станом на час вирішення спору судами) державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки. Отже, орендар набуває речове право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права. Як уже вказувалось вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк. Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК Українищодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди. Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК Україниспособу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за ст. 11 цього Кодексу. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди. Саме додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З огляду на викладене, тобто в разі задоволення судом позовних вимог у частині визнання договору оренди поновленим фактично є констатацією судом обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення судом та поновленням договору в судовому порядку в розумінні ст. 16та ст. 651 ЦК України, а тому не поновлює порушеного права позивача. До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц. І хоча зазначеного судом першої інстанції враховано не було, апеляційний суд не вбачає визначених процесуальним законом підстав для скасування по суті правильного судового рішення у даній справі. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на їх законність та обґрунтованість не впливають, колегія суддів дйшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без задоволення. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах. За вимогами ст. 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За встановлених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2020 року, - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О. Л. Дуковський О. А. Письменний