Постанова 4802 № 162/628/19

Справа № 162/628/19 Головуючий у 1 інстанції: Глинянчук В. Д. Провадження № 22-ц/802/319/21 Категорія: 61 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 квітня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., представника позивача ОСОБА_1 , представника особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування, за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_5 ОСОБА_2 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 25 вересня 2019 року, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_3 звернулася в суд із зазначеним позовом. Покликалась на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, земельну ділянку площею 0,0929 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом вказаного майна є вона та її брат - відповідач ОСОБА_4 . Крім того позивач зазначала, що у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини подала заяву про її прийняття до Любешівської державної нотаріальної контори та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0929 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за цією ж адресою, державним нотаріусом їй було відмовлено в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності спадкодавця ОСОБА_6 на вищевказаний будинок. За наведених обставин ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 25 вересня 2019 року позов задоволено, визнано ОСОБА_3 у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 , власником житлового будинку «А-1», прибудови «а», сараю «Б-1», вбиральні «В», колодязя «К», огорожі «№ 1» розташованого по АДРЕСА_1 . Повернуто ОСОБА_3 з державного бюджету 384 грн 20 коп. судового збору. Рішення набрало законної сили. 19 січня 2021 року, представник особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_5 ОСОБА_2 , вважаючи, що даним рішенням вирішено питання про права його довірителя, подав на вказане рішення апеляційну скаргу. В якій, пославшись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повно досліджено докази і з`ясовано обставини, що мають значення для її вирішення. Зокрема, не враховано ту обставину, що власником земельної ділянки, на якій знаходиться успадкований ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами є його довіритель ОСОБА_5 і останній не був залучений судом до участі у справі як сторона спору щодо спадкового майна. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 , вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, просила відмовити у задоволенні скарги. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю виходячи з наступних підстав. Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Статтею 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. За змістом зазначених норм процесуального законодавства право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що полягає у несприятливих для них наслідках. Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 3 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15 та від 17 лютого 2016 року у справі № 6-76цс16. Отже, суд апеляційної інстанції може захистити право особи, яка не брала участі у справі, лише у разі якщо суд першої інстанції вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб`єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог особи. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Скаржник в апеляційній скарзі посилається на той факт, що оскаржуваним рішенням було порушено права його довірителя ОСОБА_5 , як власника земельної ділянки, на якій знаходиться будинок з господарськими будівлями і спорудами, право власності на який в порядку спадкування просила суд визнати позивач ОСОБА_3 і чий позов було задоволено судом. Згідно із ч.1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Частиною першою ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового р рішення. Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Зі змісту апеляційної скарги та приєднаних до неї письмових доказів вбачається, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 серпня 2019 року, скаржник ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_3 успадковану нею після смерті батька ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0929 га кадастровий номер 0723155100:01:001:1270, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Оскаржуваним рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 25 вересня 2019 року було визнано за позивачем ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 (а.с. 21). Питання щодо вказаної вище земельної ділянки судом під час розгляду справи про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування не вирішувалось і особа, яка не брала у ній участь ОСОБА_5 не входить у коло спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване представником ОСОБА_5 рішення про задоволення позову ОСОБА_3 , не вирішував питання про права та обов`язки ОСОБА_5 , який не брав участі у цій справі. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не надано суду належних і допустимих доказів про порушення його прав. Таким чином доводи скаржника щодо наявності у нього права на апеляційне оскарження рішення суду в цивільній справі, участі у якій його довіритель ОСОБА_5 не брав, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Як роз`яснено у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», якщо після прийняття апеляційної скарги до розгляду буде встановлено, що апеляційну скаргу подано особою, яка не брала участі у справі, про права та обов`язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою. Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 362 ЦПК України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку. З огляду на обставини справи, змісту наведених норм процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана представником ОСОБА_5 тобто від імені особи, яка не брала участі у справі, розгляду по суті не підлягає, а апеляційне провадження по ній підлягає закриттю. Керуючись ст. 362, ч. 2 ст. 381, ст. 389, 390 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_5 ОСОБА_2 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 25 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування закрити. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду впродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді