Ухвала КЦС ВС № 344/9773/20

Ухвала 15 квітня 2021 року м. Київ справа № 344/9773/20 провадження № 61-6022ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , садового товариства «За мир» про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_1 , визнання дій неправомірними, визнання претензій неправомірними, визнання права на спадкування земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року. Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог статті 392 ЦПК України заявником не дотримано вимог щодо форми та змісту касаційної скарги. Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Частиною першою статті 411 ЦПК України визначено такі підстави для касаційного оскарження: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою оскарження є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Викладені в касаційній скарзі обставини не містять посилань на вказані випадки, а тому не є підставами касаційного оскарження в розумінні статті 389 ЦПК України, тому заявнику пропонується подати до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги, в якій зазначити, в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з вказівкою на випадки, передбачені статтею 389 ЦПК України. Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується, а також клопотання особи, яка подає скаргу. Згідно зі статтею 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті. З назви касаційної скарги вбачається, що заявником оскаржується постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, однак, виходячи зі змісту касаційної скарги, об`єктом касаційного оскарження також є рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2020 року, залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року. Окрім того, заявник не зазначає у прохальній частині касаційної скарги свої вимоги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 409 ЦПК України. Оскільки зі змісту прохальної частини касаційної скарги неможливо встановити об`єкт оскарження та вимоги, з якими звертається ОСОБА_1 , заявнику необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги, зазначивши судові рішення, що оскаржуються, виклавши вимоги щодо оскаржуваних рішень відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням статті 409 ЦПК України, та надати уточнену редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено найменування суду, до якого подається скарга. Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд; 4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд (частина друга статті 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Заявником у касаційній скарзі невірно зазначено найменування суду, до якого подається скарга, оскільки вказано Касаційний адміністративний суд, проте судом, що здійснює розгляд цивільних справ у складі Верховного Суду є Касаційний цивільний суд. Отже, ОСОБА_1 необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги, у якій зазначити правильне найменування суду, до якого подається касаційна скарга. До касаційної скарги додано клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, мотивоване понесенням заявником значних витрат у зв`язку із судовим розглядом справи. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Враховуючи, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять жодних відомостей щодо отриманого заявником доходу за 2020 рік, для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору у суду немає підстав. У зв`язку з наведеним, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не сплачено судовий збір у встановленому розмірі. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102,00 грн. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З оскаржуваного судового рішення вбачаються чотири вимоги немайнового характеру: визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання дій неправомірними, визнання претензій неправомірними, визнання права на спадкування земельної ділянки, а також вимога майнового характеру - визнання права власності на земельну ділянку. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. Оскільки позовні вимоги передбачають визнання права власності на нерухоме майно, враховуючи, що ні касаційна скарга, ні оскаржувані судові рішення не містять інформації щодо його вартості, для визначення ціни позову та, відповідно, розміру судового збору суду необхідні відомості щодо вартості спірного майна. З огляду на вказане вище, заявнику необхідно надати суду докази на підтвердження вартості земельної ділянки. За відсутності вказаних відомостей вирішення питання про відкриття касаційного провадження не вбачається можливим, оскільки суд не може встановити точну ціну позову й, відповідно, з`ясувати, чи правильно сплачений судовий збір за подачу касаційної скарги. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Враховуючи, що суд позбавлений можливості встановити ціну позову за вимогою майнового характеру, разом з тим, розмір судового збору за вимогами немайнового характеру становить 6 726,40 грн (2 102*0,4)*4*200%). Отже, заявнику необхідно надати суду докази на підтвердження вартості земельної ділянки та, виходячи із розрахованої до неї суми, сплатити судовий збір відповідно до положень Закону України «Про судовий збір». Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір»,

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подачу касаційної скарги на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 17 травня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Н. Ю. Сакара