Ухвала КЦС ВС № 148/534/20

Ухвала 15 квітня 2021 року м. Київ справа № 148/534/20 провадження № 61-5790ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 липня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики, ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти за договором позики в сумі 5 000 доларів США та судові витрати. Заочним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 липня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики в розмірі 5 000 (п`ять) тисяч доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 134 667 (сто тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят сім) гривням 50 копійкам. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 387,69 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн. Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2021 року заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 липня 2020 року змінено, виключено з його резолютивної частини слова: «що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 134 667 (сто тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят сім ) гривням 50 копійкам». У решті заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін. 03 квітня 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 липня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2021 року. У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову в даній справі становить 134 667,50 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*100=227 000 грн). Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Разом із тим, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 липня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Коротенко В. С. Жданова А. Ю. Зайцев