Ухвала КАС ВС № 818/3229/14

УХВАЛА 15 квітня 2021 року м. Київ справа № 818/3229/14 адміністративне провадження № К/9901/10740/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі №818/3229/14 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, в якому просив суд: - визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 , державного службовця 11 рангу, з посади спеціаліста 1-ої категорії по взаємодії з ветеранськими організаціями УМВС за пунктом 7-2 (з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади") статті 36 КЗпП України; - скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 03 листопада 2014 року №327 о/с про звільнення ОСОБА_1 , державного службовця 11 рангу, з посади спеціаліста 1-ої категорії по взаємодії з ветеранськими організаціями УМВС; - поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста 1-ої категорії по взаємодії з ветеранськими організаціями УМВС; - стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день ухвалення судового рішення. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 залучено до участі в розгляді справи, як другого відповідача Міністерство внутрішніх справ України. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року, позов задоволено. 29 березня 2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі №818/3229/14. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства, закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Згідно пункту 20 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. За змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом розгляду у даній адміністративній справі є скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, тобто дана справа пов`язана з проходженням позивачем публічної служби. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на посаді спеціаліста 1-ї категорії по взаємодії з ветеранськими організаціями Управління МВС України в Сумській області, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища. Таким чином, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржниками не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційних скаргах відсутні та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційних скарг. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції. З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Разом з тим, у касаційній скарзі порушено питання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку. В обґрунтування клопотань зазначено, що копію оскаржуваної постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року отримано скаржником 02 березня 2021 року, а до Верховного Суду направлено 26 березня 2021 року. Відповідно до вимог частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення За наведених обставин, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв`язку з чим такий строк слід поновити. Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.

3. Відмовити у відкритті касаційних проваджень за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі №818/3229/14.

4. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційними скаргами та доданими до скарги матеріалами направити особам, які подали касаційні скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. .................................. .................................. .................................. А.В. Жук Л.О. Єресько Ж.М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду