Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 462/8401/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 462/8401/20 пров. № А/857/1479/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, інспектора 4 батальйону 2 роти УПП у Львівській області Мусатова Максима Євгеновича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, - суддя (судді) в суді першої інстанції Боровков Д.О., час ухвалення рішення: 14:55, місце ухвалення рішення м. Львів дата складання повного тексту рішення не вказана, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просив суд про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3592747 від 24.12.2020 та провадження по справі закрити. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14.01.2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено Рішення мотивоване тим, що в діяннях позивача, зазначених в постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН № 3592747 від 24.12.2020, вбачається порушення вимог пункту 2.1.б ПДР України та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), за що до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що будь - яких доказів не виконання вимоги дорожньої розмітки 1.3. (подвійна суцільна) та не пред`явлення свідоцтва реєстрації на транспортний засіб в оскаржуваній постанові не міститься, а відеозапис не може бути належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення та братися до уваги. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.12.2020 інспектором 4 батальйону 2 роти УПП у Львівській області Мусатовим М.Є. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3592747, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Зі змісту вказаної постанови слідує, що позивач керуючи автомобілем «Ауді А3», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Львові по вул. Цярівна, 2, керуючи транспортним засобом не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.3. подвійна суцільна, перетнувши її та не пред`явив свідоцтво реєстрації на транспортний засіб, чим порушив п.2.1.б Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особою без реєстраційних документів на транспортний засіб. Позивач вважаючи, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а вказана постанова винесена без будь яких доказів, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з пунктом 2.1.б ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон). Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, диспозиція наведеної правової норми передбачає притягнення до відповідальності водіїв транспортних засобів, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки реєстраційного документа на транспортний засіб. Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і ст. 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Згідно ч. 1 3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. Крім цього, суд першої інстанції в ухвалі про прийняття до розгляду позовної заяви та відкриття провадження у адміністративній справі, зокрема, встановив відповідачеві, враховуючи строк розгляду справи, визначений ст. 286 КАС України, п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Також роз`яснив відповідачеві, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України). Роз`яснено відповідачеві, що відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Однак зі змісту рішення суду першої інстанції слідує, що ні доказів не дотримання правил дорожнього руху, ні відзиву відповідачами до суду не подано, як не було додано і до суду апеляційної інстанції. Відтак колегія суддів вважає, що не виконання вимоги дорожньої розмітки 1.3. (подвійна суцільна) та не пред`явлення свідоцтва реєстрації на транспортний засіб жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху. Більше того, Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17 дійшов висновку, що навіть сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. Однак в розглядуваній справі позивач не визнає своєї вини у порушенні ПДР, а суб`єктом владних повноважень не надано будь яких доказів протилежного. Апеляційний суд також вважає, що інспектор у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо). У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Щодо доводів відповідача, що під час складення постанови був продемонстрований відеозапис, то такий до суду першої чи апеляційної інстанції не було представлено. Більше того, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення. Водночас, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства статті 73 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Додатково суд вказує на те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. Таким чином, в порушення ч. 3. ст. 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не надано інших доказів вчинення правопорушення. Крім того, вірно зазначено позивачем, що причиною перевірки наявності чи відсутності свідоцтва реєстрації на транспортний засіб стало, як вказував інспектор, не виконання вимог дорожньої розмітки 1.3. (подвійна суцільна). Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 36 КУпАП встановлені правила накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень. Так, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Однак, як слідує з оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності лише за ч. 1 ст. 126 КУпАП, тобто відсутній факт недотримання вимог дорожньої розмітки 1.3. (подвійна суцільна) та накладення штрафу згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП, що стало причиною перевірки наявності чи відсутності свідоцтва реєстрації на транспортний засіб. Відтак суд вважає, що оскільки відсутній факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за недотримання вимог дорожньої розмітки 1.3. (подвійна суцільна), як причини зупинки транспортного засобу та здійснення перевірки, всі подальші дії та рішення суб`єкта владних повноважень є безпідставними та такими, що не мають мати наслідків. Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 ПДР, а саме не виконання вимог дорожньої розмітки 1.3. (подвійна суцільна) та не пред`явлення свідоцтва реєстрації на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1. «б» ПДР керування транспортним засобом особою без реєстраційних документів на транспортний засіб, а тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. З огляду на зазначене вище, є підстави вважати, що посадовою особою Управління патрульної поліції у Львівській області було порушено гарантоване статтями 280, 251 КпАП України право позивача на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також підтвердження або спростування таких обставин належними доказами, за захистом яких останній звернувся до адміністративного суду. А тому вказані обставини безумовно свідчать про порушення відповідачем норм чинного законодавства та ставить під сумнів правомірність оспорюваної постанови. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17, від 27.02.2020 у справі № 344/4629/16-а, від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17, від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог п. 2.1. «б» ПДР, а тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Таким чином, з урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування і закриття справи про адміністративне правопорушення. Колегія суддів, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи вказане вище, витрати понесені позивачем під час розгляду справи, а саме судовий збір сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як слідує з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 420 грн 40 коп. (квитанція № 3 від 30.12.2020) та за подання апеляційної скарги 630 грн 60 коп. (квитанція № 0.0.2015134458.1 від 15.02.2021). З урахуванням тієї обставини, що судом апеляційної інстанції було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято постанову про задоволення адміністративного позову, колегія суддів дійшла висновку, що судові витрати необхідно присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, сплачені за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1051 грн 00 коп. Керуючись статтями 139, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 січня 2021 року у справі № 462/8401/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3592747 від 24.12.2020 та справу про адміністративне правопорушення - закрити Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19, код ЄДРПОУ - 38003294) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаціний код НОМЕР_2 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 15.04.2021 р., у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Гудима Л.Я.