Постанова 4856 № 600/1192/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1192/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович Суддя-доповідач - Сушко О.О. 15 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення, В С Т А Н О В И В : позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оформлене Протоколом № 241670012544 від 03.05.2019 р. щодо відмови у призначенні їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплатити їй з 12 квітня 2019 року пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за її заявою від 12 квітня 2019 року. Відповідно до рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як вбачається із листа Головного управління Пенсійного фонду України від 30.05.2019 р. за № 841/02-14 позивач звернулась 12.04.2019 р. із заявою з наданням всіх необхідних документів щодо призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому станом на 11.04.2019 р. у 59 років досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На момент смерті чоловіка (04.11.2013 р.) не працювала. Факт припинення роботи із 05.06.1988 р. підтверджується копією трудової книжки. А також, не отримувала пенсію з причини недосягнення пенсійного віку та недостатності трудового стажу, що підтверджено відповідачем у вищезазначеному листі. Відтак зазначає, що ці обставини свідчать про одержання нею від годувальника допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до її існування. На день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у віці 55 років, її чоловік набув, що підтверджено у листі відповідача, страховий стаж 23 роки 1 місяць 1 день. Отже, на день смерті її чоловік набув, відповідно до ст. 32 Закону, страхового стажу (більш ніж 14 років), який був би необхідний йому для призначення пенсії, по III групі інвалідності. При цьому, зауважує, що відповідач не заперечує обставину перебування її, на момент смерті чоловіка, на утриманні померлого годувальника (перебування на повному утриманні померлого годувальника або одержання від нього допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до існування), а також набуття годувальником страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. Таким чином стверджує, що з 12.04.2019 р. вона набула право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 09.02.1980 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 06.11.2013 року. З матеріалів справи та аргументів сторін судом встановлено, що позивач з 05.06.1988 року не працює, про що свідчать відомості з трудової книжки НОМЕР_3 . Як зазначає позивач, власних доходів вона немає, пенсію не отримує та повністю була на утриманні свого чоловіка. 12.04.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, листом від 30.05.2019 року №841/02-14 ГУ ПФУ в Чернівецькій області позивачу повідомлено, що в призначенні пенсії по втраті годувальника відмовлено у зв`язку з недосягненням нею пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Окрім цього, зазначено, що згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 9 років 5 місяців 11 днів. Рішення про відмову в призначенні позивач пенсії у зв`язку з втратою годувальника оформлене протоколом №241670012544 від 03.05.2019 року. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Закон України від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. В силу частини 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 36 Закону №1058-IV визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Частиною 1 статті 36 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. За змістом пункту 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Частиною 3 статті 36 Закону №1058-IV визначено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. У відповідності до частини 1 статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника. За правилами частини 1 статті 38 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Згідно пункту 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»; 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих не пенсійне страхування». u`?rlx?`rlx?rxlll?u?lrr?`?l?B?Blixli?r?????u`uru?<?r?ouu?r??xul?xl?r?`?li?<?xui??xlr????il?lullrrli??xB?l??o??uxur?ucu?r?xlrxB??o?®l?lB??ucu??u?r?«uxlB???r<?lx?Brl?luB?RuxlliB<Ru?ux?xl?lR®xuiuuuxu?RaRxxxxxxxxxxxxRrBRxx<xx<xxxxRx<R?uuRrB?ur?Rr<?x?`?lxl??BFB?F?l?lBBFrF`rNo`urF`Frixliu?Fcurrlxl??ulFrB?urB?uFuFli<FxxFxluu?rF«uxlB??Fu®xu<`lclxl?uuurNo`uurlalx?lr?la?l?lB??lalixlxrrl??ouBa`uurNo`li?a?uxur?lar?xlrxB??o<®l?lB??uc При цьому встановлено, що згідно рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника, яке оформлене протоколом №241670012544 від 03.05.2019 року, підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника слугувало недосягненням нею пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», про що також зазначено у листі від 30.05.2019 року №841/02-14. У свою чергу, у відзиві на позовну заяву позивач як на підставу відмови їй в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника вказує на відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії (з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. не менше 26 років), оскільки за нормами статті 26 Закону №1058-ІУ пенсійний вік особи залежить від наявного страхового стажу. Як зазначено вище, згідно пункту 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, в якій диференційовано пенсійний вік залежно від наявного страхового стажу. Тобто, пенсійний вік особи, необхідний для призначення пенсії за віком, залежить від страхового стажу (чим менше страховий стаж, тим більший пенсійний вік). Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року. Саме на цю норму, посилається позивач обґрунтовуючи правомірність своєї позиції (оскільки вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 слідує, що в 59 років у неї виникло право на пенсію за віком). Водночас, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV право на пенсію у 59 років мають жінки які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року та мають необхідний страховий стаж. Наявність страхового стажу є обов`язковою передумовою для призначення пенсії за віком. За відсутності необхідного страхового стажу, в дію вступають положення частин 2,3,4 статті 26 Закону №1058-IV відповідно до змісту яких збільшується пенсійний вік для осіб (в тому числі для жінок). Зокрема, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, право на призначення пенсії за віком виникає після досягнення віку 63 роки (за умови наявності страхового стажу) (частина 2); у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону №1058-IV, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років (за умови наявності страхового стажу). Аналізуючи наведене, слід прийти до висновку, що чинна редакція статті 26 Закону №1058-IV не містить єдиного цифрового визначення пенсійного віку особи, оскільки останній залежиться від наявного страхового стажу. У цій справі встановлено, що згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Новоселицьким РВУ МВС України в Чернівецькій області 02.02.1998 року, позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак, станом на дату звернення до відповідача із заявою від 12.04.2019 року про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника їй виповнилося 59 років. Однак, відповідно до матеріалів справи страховий стаж позивача складав 9 років 5 місяців 11 днів, що є меншим ніж мінімально необхідний страховий стаж передбачений частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, а тому вона не може вважатись особою яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону на момент подання нею заяву про оформлення пенсії. Оскільки стаття 36 Закону №1058-IV як одну з обов`язкових умов для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначає досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, слідує, що позивач, станом на день звернення із заявою про призначення пенсії, не мала права на таку пенсію. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, як така, що розглянута за правилами спрощеного провадження, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.