Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/2957/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2957/20 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кравця О.О. судді Зуєвої Л.Є. судді Коваля М.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року по справі № 540/2957/20, прийнятого у відкритому судовому засіданні у складі судді Варняка С.О., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління охорони здоров`я Херсонської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ: 08 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління охорони здоров`я Херсонської міської ради, в якому просив: зобов`язати Управління охорони здоров`я Херсонської міської ради вчинити певні дії, а саме забезпечити надання позивачу довідки відповідно до Наказу МОЗ № 252 від 20.10.1999 р. щодо перебування його на психіатричному обліку, встановити строк виконання судового рішення у 10 днів з дня набрання рішенням чинності та встановити порядок виконання судового рішення; стягнути з Управління охорони здоров`я Херсонської міської ради грошовий еквівалент завданої моральної шкоди в розмірі 6000 гривень та судові витрати. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Не погоджуючись з рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що предметом судового оскарження є бездіяльність відповідача щодо вжиття заходів для припинення зловживань підлеглого медичного закладу при видачі довідок для дозвільної системи. Та відповідачем не було надано доказів вжиття заходів, в тому числі й для запобігання подібним зловживанням у майбутньому. Апелянт також вказує на те, що представником відповідача стверджувалось, що нібито дії КНП Херсонський міський психіатричний центр та Управління охорони здоров`я Херсонської міської ради, були цілком законними, проте позивач не погоджується с такою позицією відповідача. 09.03.2021 року до апеляційного суду надійшов відзив відповідача, в якому він просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав: IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Судом першої інстанції встановлено, що 21.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського психіатричного центру для отримання довідки щодо перебування на психіатричному обліку. Однак у реєстратурі відмовили у будь - яких діях, заявивши, що обов`язковим є пред`явлення військового квитка, якого у позивача при собі не було. 22.07.2020 року повторно звернувся до вказаного закладу з військовим квитком, де лікар ОСОБА_2 стала вимагати характеристику з місця роботи або проживання. Крім того, йому було запропоновано ще додатково надати характеристику від дільничного інспектора поліції. У видачі довідки, відповідно до Наказу МОЗ № 252 без всіх вказаних вище документів, позивачу відмовлено. 28.07.2020 року втретє звернувся до Херсонського міського психіатричного центру. У реєстратурі позивачу було запропоновано відразу звернутись до головного лікаря Логачова О.М. для вирішення питання. У видачі довідки позивачу було втретє відмовлено. Крім того, ОСОБА_3 було вказано, що вимоги Наказу МОЗ № 12 є обов`язковими для видачі сертифікату про психічний стан здоров`я. 29.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Управління охорони здоров`я Херсонської міської ради зі скаргою, у якій просив:

1. Провести службову перевірку за вказаними фактами.

2. На час перевірки відсторонити ОСОБА_3 від займаної посади головного лікаря Херсонського міського психіатричного центру.

3. За неодноразове протиправне порушення моїх законних прав та інтересів, притягнути головного лікаря Херсонського міського психіатричного центру ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності.

4. Вжити заходи для поновлення у найкоротшій строк порушеного права на отримання довідки для проходження медичної комісії. На зазначену скаргу на дії медичних працівників КНП "Херсонський міський психіатричний центр" від 29.07.2020 року, листом Управління охорони здоров`я Херсонської міської ради № Ф-536 від 12.08.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що на виконання вимог Наказу "Про затвердження Порядку видачі медичної довідки для отримання дозволу (ліцензії) на об`єкт дозвільної системи" від 20.10.1999 № 252, з метою виключити можливі медичні протипоказання для отримання дозволу (ліцензії) на об`єкт дозвільної системи, лікарю-психіатру необхідно провести профілактичний огляд, який він здійснює відповідно до Інструкції "Про проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів", затвердженої Наказом МОЗ від 17.01.2002 №

12. За інформацією директора КНП "Херсонська міський психіатричний центр", військовий квиток був відсутній, у зв`язку із чим на амбулаторному огляді в кабінеті лікаря-психіатра було відмовлено та направлено на ЛКК. Директором КНП "Херсонська міський психіатричний центр" було роз`яснено щодо змін у Наказі МОЗ № 252 "Про затвердження Порядку видачі медичної довідки для отримання дозволу (ліцензії) на об`єкт дозвільної системи" від 20.10.1999, які були внесені Наказом МОЗ України № 149 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 21.02.2013 року. V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ : Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Положеннями ч.2 ст.124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно п.8 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Згідно ч.1,2,3 ст.7 Закону України «Про психіатричну допомогу» діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я для застосування в Україні. Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних із станом її психічного здоров`я. Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, дозволені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, застосовуються лише з діагностичною та лікувальною метою відповідно до характеру психічних розладів і не можуть призначатися для покарання особи, яка страждає на психічний розлад, або в інтересах інших осіб. Забороняється визначати стан психічного здоров`я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно. Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про психіатричну допомогу» виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного розладу, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку. Процедура психіатричного огляду регламентуються «Інструкцією про проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів», затвердженою Наказом МОЗ України № 12 від 17.01.2002 року. Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Стаття 13 Конвенції визначає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року). (1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії). Апеляційний суд звертає увагу на те, що психіатричний облік громадян, страждаючих на психічні розлади, скасований Наказом МОЗ України від 13.05.2019 № 1063 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 22 січня 2007 року №20» та в Україні медичними закладами використовується видача Сертифікатів за Ф-122-2/0, які видаються після психіатричного профілактичного огляду громадян, відповідно до Наказу МОЗ України від 17.01.2002 № 12 «Про затвердження Інструкції про проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів». При цьому, з матеріалів справи вбачається, що від проходження таких оглядів позивач відмовився, що виключає можливість отримання сертифікату за Ф-122-2/0. Отже, видача саме довідки про те, що особа не перебуває на обліку чинним законодавством не передбачено. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Фурдіну О.Ф. на його вимогу було видано таку довідку, при цьому директором Херсонського міського психіатричного центру ОСОБА_3 надано пояснення, що така довідка не є легітимною згідно чинного законодавства (а/с 43). Апеляційний суд також звертає увагу на те, що підставою адміністративного позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доводить факт порушення своїх прав. При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Апеляційний суд наголошує, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову. Тобто, оскільки видача таких довідок чинним законодавством не передбачена, дії щодо відмови у її видачі не породжують для позивача правових наслідків та не є підставою для виникнення у позивача будь-яких прав та обов`язків, а отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача, у зв`язку з чим не є предметом публічно-правового спору. Більш того, на момент вирішення спору у суді першої довідку (яка не передбачена чинним законодавством) на вимогу ОСОБА_1 видано, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю. (2) Висновки апеляційного суду: Судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні. Апеляційний суд доходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позову, а у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення суду 1-ої інстанції залишити без змін та також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 6 та ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, встановлених ст.328 КАС України. Повне судове рішення складене та підписане 14 квітня 2021 року. Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.