LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4822725/1359/20

від 05.04.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , залишити без задоволення. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2021 року м. Чернівці Справа № 725/1359/20 провадження № 822/217/21-ц Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю., учасники справи: секретар Вовкун Н.Ю., позивач: ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , відповідачі: Управління Держпраці у Чернівецькій області, АТ «Чернівціобленерго», Управління виконавчої дирекції фонду в Чернівецькій області Фонду соціального страхування України, ОСОБА_3 , апеляційна скарга ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2020 року, головуючий у суді першої інстанції суддя Федіна А.В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2020 року позивач ОСОБА_1 , діючи в своїх інтересах, а також в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області, АТ «Чернівціобленерго», Управління виконавчої дирекції фонду в Чернівецькій області Фонду соціального страхування України, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання членами сім`ї потерпілого від нещасного випадку на виробництві, визнання права на отримання одноразової страхової допомоги у зв`язку із смертю потерпілого від нещасного випадку на виробництві, зобов`язання внести зміни до акту про нещасний випадок на виробництві, зобов`язання виплатити одноразову страхову допомогу, визнання права на отримання щомісячної страхової виплати, визнання права на одержання заробітної плати померлого. Посилалася на те, що з вересня 2005 року вона проживала однією сім`єю та вела спільне господарство з ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2 . Починаючи з вересня 2010 року вони разом проживали в квартирі АДРЕСА_1 на підставі відповідного договору найму житлового приміщення. 23 жовтня 2019 року ОСОБА_6 загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався при виконані ним своїх трудових обов`язків як майстра виробничої дільниці 1-ї групи в службі підстанцій 35 КВ і вище в АТ «Чернівціобленерго». Причиною смерті останнього стало ураження технічним електричним струмом в с. Тереблече, Глиоцького р-ну, Чернівецької області на території ПС 110/10 КВ Порубне. У зв`язку із смертю батька її сину було призначено пенсію у зв`язку із втратою годувальника, яка виплачується на її рахунок для утримання дитини. По факту смерті її чоловіка, ОСОБА_6 , Управлінням Держпраці у Чернівецькій області було створено комісію щодо розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком та її було запрошено на засідання вказаної комісії, роз`яснивши право знайомитися з матеріалами розслідування, а також надано проект протоколу №1 засідання спеціальної комісії. Натомість в подальшому з нею було припинено будь-яку роботу по факту розслідування нещасного випадку. З цього приводу представник АТ «Чернівціобленерго» зазначив, що вона не може бути визнана потерпілою, оскільки не перебувала в зареєстрованому шлюбі з останнім. Після вказаних обставин їй стало відомо, що потерпілою визнано матір покійного ОСОБА_3 , яка підписала усі необхідні для розслідування документи. В ході тривалої переписки з представниками Управління Держпраці у Чернівецькій області та АТ «Чернівціобленерго», вона отримувала відповіді в яких зазначалось, що вказані особи не уповноважені допускати її як законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 , а вона не може бути визнаною потерпілою та членом сім`ї загиблого, оскільки не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі. Натомість, відповідачами не прийнято до уваги той факт, що мати покійного - ОСОБА_3 не була членом його сім`ї, оскільки з ним не проживала, не вела спільного господарства, а ОСОБА_6 лише значився зареєстрованим з нею за однією адресою та періодично приїжджав до матері, піклуючись про неї та допомагаючи по господарству. Вказувала на те, що факт її спільного проживання з покійним як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу підтверджується тим, що у них народився спільний син, вони разом проживали та вели спільне господарство з вересня 2005 року по січень 2007 року в гуртожитку індустріального техніку по АДРЕСА_2 , а в подальшому, з вересня 2013 року по 23 жовтня 2019 року в АДРЕСА_3 . Крім того, певний період часу у вересні 2010 року вона разом з чоловіком та сином проживала у матері покійного, а також з січня 2007 року по вересень 2009 року вона з сином проживала у Вінницькій області, а ОСОБА_6 до них приїжджав. Вважає, що комісією з розслідування нещасного випадку на виробництві безпідставно визнано потерпілою матір покійного ОСОБА_6 , та проігноровано подані нею документи, які засвідчували, що членами сім`ї загиблого була вона та її син, тим самим позбавлено її та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 права на соціальний захист внаслідок смерті ОСОБА_6 від нещасного випадку на виробництві. На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просила: - встановити факт проживання однією сім`єю з 01 вересня 2005 року по 23 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 , 1977 року народження, ОСОБА_2 , 2007 року народження та ОСОБА_6 , 1975 року народження. - визнати ОСОБА_2 , 2007 року народження, ОСОБА_1 , 1977 року народження членами сім`ї потерпілого від нещасного випадку ОСОБА_6 , 1975 року народження, який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві 23 жовтня 2019 року; - визнати за ОСОБА_1 , 1977 року народження та ОСОБА_2 , 2007 року народження, як членами сім`ї потерпілого, право на отримання одноразової страхової виплати у зв`язку із смертю потерпілого ОСОБА_6 1975 року народження, який загинув в наслідок нещасного випадку на виробництві 23 жовтня 2019 року; - визнати за ОСОБА_2 , 2007 року народження право на одержання щомісячної страхової виплати у зв`язку із смертю члена сім`ї - батька ОСОБА_6 , 1975 року народження; - визнати протиправним рішення спеціальної комісії при розслідуванні нещасного випадку на виробництві в наслідок якого загинув ОСОБА_6 ,1975 року народження про визнання представником потерпілого матір загиблого ОСОБА_3 , як члена його сім`ї; - зобов`язати відповідача Управління Держпраці у Чернівецькій області внести зміни до акту Н-1 про нещасний випадок виключивши дані про ОСОБА_3 як потерпілу в наслідок нещасного випадку на виробництві із ОСОБА_6 та внести в даний акт дані про потерпілих членів сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; - зобов`язати управління виконавчої дирекції фонду в Чернівецькій області Фонду соціального страхування України виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову страхову виплату у зв`язку із смертю члена їх сім`ї ОСОБА_6 від нещасного випадку на виробництві 23 жовтня 2019 року; - визнати право на отримання заробітної плати ОСОБА_6 , яка підлягала виплаті на день смерті, за ОСОБА_1 , як члену його сім`ї та зобов`язати AT «Чернівціобленерго» здійснити виплату заробітної плати ОСОБА_6 , яка підлягала виплаті станом на 23 жовтня 2019 року. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 07 лютого 2020 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період часу з 01 вересня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення факту проживання позивачки однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 у періоду часу з 01 вересня 2005 року по 23 жовтня 2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що факт спільного проживання вказаних осіб без реєстрації шлюбу підтверджується належними доказами на підставі яких судом встановлено, що відносини сторін носили усталений характер, що притаманний подружжю. Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення вимог позивачки в частині визнання протиправним рішення спеціальної комісії при розслідуванні нещасного випадку на виробництві, визнання представником потерпілого матір загиблого, як члена його сім`ї, оскільки відсутні належні та допустимі докази, що таке рішення спеціальної комісії не ґрунтувалось на вимогах закону, оскільки на момент його прийняття ОСОБА_1 не надала необхідних документів, які б підтверджували її родинні відносини, а також родинні відносини її сина з потерпілим. З наведених підстав суд першої інстанції також відхилив вимогу позивачки про зобов`язання Управління Держпраці у Чернівецькій області внести зміни до акту Н-1 про нещасний випадок виключивши дані про ОСОБА_3 як потерпілу внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_6 та внести в даний акт дані про потерпілих членів сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції вказав, що оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач зверталась з заявою про призначення страхових виплат та надавала необхідний пакет документів, а повноваження щодо прийняття рішення при виплату страхових виплат належить Фонду соціального страхування України, відсутні підстави для визнання за позивачем та її сином права на отримання таких виплат та зобов`язання їх виплати. При цьому позивач не позбавлена права звернутись з відповідною заявою та надати необхідні документи Фонду соціального страхування України для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для призначення їй та її сину страхових виплат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині задоволення позову скасувати. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права. Посилається на те, що його покійний брат ОСОБА_6 дійсно був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_4 разом зі своїми батьками, які були особами похилого віку та потребували сторонньої допомоги, в чому він допомагав їм. Водночас ОСОБА_6 працював у м.Чернівці, куди кожного дня добирався громадським транспортом. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги договір про поділ спадкового майна від 11 липня 2019 року, який підтверджує, що у його покійного брата був житловий будинок у м.Вашківці, в якому він проживав до дня своєї смерті та в якому жодного разу не бачили позивачку та її сина. Зокрема апелянт вказує, що суд першої безпідставно не врахував показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтвердили факт проживання покійного у.Вашківці та те, що він самостійно вів своє господарство. Також апелянт вказує, що докази: копія договору про найм житлового приміщення від 17 серпня 2010 року, декларація про вибір лікаря від 11 липня 2018 року, копії актів № 225 від 05 листопада 2019 року та №247 від 14 січня 2020 року, які надані позивачкою, не підтверджують факту спільного проживання. Короткий зміст позиції інших учасників справи На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а аргументи апеляційної скарги є безпідставними.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Відповідно до листів Чернівецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) від 29 липня 2020 року №2759/25.12-21 та №3151/25.12-21 від 19 серпня 2020 року за даними державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про державну реєстрацію шлюбу як ОСОБА_6 з іншими особами так і ОСОБА_1 з іншими особами, а також між собою не виявлено (а/с 152, 241 Том 1). З копії актового запису №18 від 26 лютого 2020 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_2 , батьком зазначено ОСОБА_6 , а матір`ю ОСОБА_1 .. Наведене підтверджується також копією свідоцтва про народження (а/с 16, 153 Том 1). Відповідно до копії довідки КП «Житловик» №1922 від 21 листопада 2019 року, станом на 23 жовтня 2019 року ОСОБА_6 був зареєстрованим та проживав у АДРЕСА_4 (а/с 96 Том 1). З акту ПП «Порядок в домі» №225 від 15.11.2019 року ОСОБА_6 проживав у АДРЕСА_3 разом з ОСОБА_1 (а/с 24 Том 1). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. За приписами частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Згідно з частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини. Зазначене підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30 жовтня 2019 року у справі №643/6799/17. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N554/8023/15-ц (провадження N 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання з ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач належними та допустимими доказами довела факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 вересня 2005 року по 23 жовтня 2019 року. Так, згідно листів Чернівецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) від 29 липня 2020 року №2759/25.12-21 та №3151/25.12-21 від 19 серпня 2020 року, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_6 з іншими особами, так і ОСОБА_1 з іншими особами, а також вказаних осіб між собою не виявлено. На підставі показів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спільно проживали, були пов`язані побутом, їх поведінка щодо один одного свідчила про наявність у них взаємних прав і обов`язків, та їх сприймали як подружжя. Зокрема свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона разом з ОСОБА_1 працювала в індустріальному коледжі, де навчався ОСОБА_6 , який був її студентом. Про стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 їй було відомо, ще з часу навчання останнього у коледжі та їх спільного проживання у гуртожитку. Син позивачки ОСОБА_1 та покійного ОСОБА_6 , був допитаний в судовому засіданні у суді першої інстанції в якості свідка, надавши суду пояснення про те, що з часу коли він почав ходити у дитячий садочок він пам`ятає, що постійно проживав по вул. Залозецького в м.Чернівці разом з мамою та батьком ОСОБА_6 , який періодично їздив у м.Вашківці, де допомагав по господарству та звідки привозив продукти харчування. Також, зазначив, що у м. Вашківці проживає його бабуся до якої він періодично приїжджав у гості. У суді першої інстанції був також допитаний як свідок ОСОБА_4 , який вказував, що його покійний брат познайомив його з ОСОБА_1 ще коли навчався в індустріальному коледжі, йому було відомо про їх стосунки, проте вважає, що позивачка не була дружиною його брата та у неї відсутні будь-які права на спадкове майно. Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що проживає по АДРЕСА_5 вказаного будинку близько десяти років проживає ОСОБА_1 зі своїм чоловіком ОСОБА_6 та їх спільним сином. Вона часто ходила до них у гості, сприймала їх як подружжя, їх діти товаришують. Судом першої інстанції з показів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , а також малолітнього ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спільно проживали, були пов`язані побутом, їх поведінка щодо один одного свідчила про наявність у них взаємних прав і обов`язків та їх сприймали як подружжя. Водночас судом першої інстанції вірно зазначено, що покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зводилися до їх особистої неприязні до позивачки та її сина, яка сформувалася у них протягом тривалого періоду часу. Відповідно до копії довідки КП «Житловик» №1922 від 21 листопада 2019 року, станом на 23 жовтня 2019 року ОСОБА_6 був зареєстрованим та проживав у АДРЕСА_4 (а/с 96 Том 1). З акту ПП «Порядок в домі» №225 від 15.11.2019 року вбачається, що ОСОБА_6 проживав у АДРЕСА_3 разом з ОСОБА_1 (а/с 24 Том 1). Крім того, судом встановлено, що 25 жовтня 2019 року Управлінням Держпраці у Чернівецькій області було надіслано ОСОБА_1 запрошення до співпраці щодо проведення спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком. З указаного запрошення вбачається, що ОСОБА_11 була запрошена як дружина померлого ОСОБА_6 (а/с.29 Том 1). Також з особової картки працівника, ОСОБА_6 , заведеної за місцем роботи останнього вбачається, що в п.10 графи «Родинний стан» проставлено одружений, вказано: дружина ОСОБА_12 , рік народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Місцем фактичного проживання зазначено АДРЕСА_2 (а./с.172 Том 1). 29 вересня 2020 року в судовому засіданні суду першої інстанції представник АТ «Чернівціобленерго» Сондей Я.А. також підтвердила, що на момент смерті ОСОБА_6 дані про його сім`ю, а саме про дружину, підприємству були відомі, оскільки такі дані в особовій картці заповнювалися зі слів працівника, тобто самого ОСОБА_6 (а/с 9 Том 2). Всі вищевказані письмові докази та покази свідків підтверджують факт наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відносин притаманних подружжю, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у періоду часу з 01 вересня 2005 року по 23 жовтня 2019 року спільно проживали без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є безпідставними, оскільки суд першої інстанції в рішенні суду надав оцінку цим показанням. Зокрема зі свідчень вказаних свідків судом встановлено, що з ОСОБА_1 вони не були знайомі, її не знають і бачили у м.Вашківці декілька разів. Водночас вказані свідки підтвердили, що ОСОБА_6 проживав у м.Чернівці та періодично приїжджав до матері, якій допомагав по господарству, що також спростовує доводи апеляційної скарги про постійне проживання ОСОБА_6 у м.Вашківці. Щодо посилань апелянта на те, що копія договору про найм житлового приміщення від 17 серпня 2010 року, декларація про вибір лікаря від 11 липня 2018 року, копії актів № 225 від 05 листопада 2019 року та №247 від 14 січня 2020 року, які надані позивачкою як докази підтвердження факту спільного проживання, є необґрунтованими, оскільки саме ці докази вказують на те, що фактичним місцем проживання ОСОБА_6 була квартира АДРЕСА_1 . Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги договір про поділ спадкового майна від 11 липня 2019 року, який підтверджує постійне проживання ОСОБА_6 у м.Вашківці, оскільки поділ спадкового майна між спадкоємцями та набуття покійним ОСОБА_6 права власності на спадкове майно, не може бути безумовним доказом проживання останнього за місцем знаходження отриманого в спадок майна. Натомість під час розгляду вказаної справи судом достеменно встановлено, що ОСОБА_6 фактично проживав у АДРЕСА_6 . Враховуючи викладене, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблено обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 01 вересня 2005 року по 23 жовтня 2019 року. Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав задоволення апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , залишити без задоволення. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту постанови - 14 квітня 2021 року. Головуючий М. І. Кулянда Судді: О. О. Одинак Н.Ю. Половінкіна

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»