Постанова 4818 № 639/4985/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 08 квітня 2021 року м. Харків справа № 639/4985/20 провадження № 22-ц/818/681/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б., за участю секретаря - Огар І.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2020 року в складі судді Баркової Н.В., у с т а н о в и в: В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнень, просив суд припинити правовідносини спадкування нерухомості за відсутності її державної реєстрації. Позовна заява мотивована тим, що він та відповідач є двоюрідними братами. Після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , його сина ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його дружини ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилась спадщина на будинок АДРЕСА_1 . Зазначив, що за життя ОСОБА_5 не оформила право власності на майно, отже пред`явлений до нього позов ОСОБА_2 про визнання за останнім право власності на Ѕ частину вказаного нерухомого майна є безпідставним. Крім того рішення Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2016 року, яким скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 березня 2015 року про встановлення юридичного факту, а саме - що ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною сестрою ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 є сином ОСОБА_6 , не скасовано. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив припинити правовідносини спадкування нерухомості, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В заяві про вжиття заходів забезпечення доказів від 14 вересня 2020 року ОСОБА_1 просив витребувати матеріали спадкової справи № 586/2005 з метою засвідчення достовірності наданої ним до позовної заяви довідки Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «ХМБТІ») від 24 березня 2006 року № 23-08992. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів повернуто позивачу. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів не містить обґрунтування необхідності забезпечення доказів та конкретного способу забезпечення доказів, не зазначено, які саме є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, не зазначено, які у позивача існують перешкоди в самостійному отриманні запитуваних доказів, або в засвідченні наданих ним копій доказів. 12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що з дня видачі довідки КП «ХМБТІ» від 24 березня 2006 року № 23-08992 пройшло більше 14 років, отже існує ризик її знищення. Вважає, що у зв`язку з відсутністю засвідченої копії довідки, відповідач може заявити клопотання про виключення її з числа доказів на підставі статті 83 ЦПК України. ОСОБА_2 ухвалу суду першої інстанції не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи. Частинами другою і третьою статті 12, частиною першою статті 80 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно вимог частини першої статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Частиною другою статті 116 ЦПК України передбачено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі, за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Статтею 117 ЦПК України передбачено, що повинно зазначатися в заяві про забезпечення доказів. Зокрема, пунктом 5 частини першої статті 117 ЦПК України встановлено, що у заяві про забезпечення доказів зазначається обґрунтування необхідності забезпечення доказів. Докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові чи речові докази), повинні стосуватися суті спору (предмета та підстави позову). Тому, вирішуючи, наприклад, питання про виклик свідків, в усіх випадках слід вимагати від сторін пояснення, які саме обставини можуть бути підтверджені ними. Це ж стосується й вирішення питання про витребування інших доказів (письмових, речових). Докази, які не стосуються справи й предмета доказування, або одержані з порушенням порядку, встановленого законом, або якими не можуть бути підтверджені певні обставини справи, судом не повинні прийматися. Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений. Розглядаючи заяву про забезпечення доказів, суд має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкодженні, втратити свою доказову цінність тощо). Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Разом з тим, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку статтей 116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи у відповідності до статті 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою. Так, відповідно до Великого тлумачного словнику української мови «забезпечувати» - це створювати надійні умови для здійснення чого-небудь, захищати, охороняти кого-, що-небудь від небезпеки. «Витребувати» - одержувати щось на вимогу, запропонувати комусь з`явитися, викликати листом. Отже, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (статті 116-119 ЦПК України), та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідного доказу, який неможливо отримати самостійно (стаття 84 ЦПК України). Зі змісту заяви про забезпечення доказів вбачається, що ОСОБА_1 просив витребувати для огляду спадкову справу № 586/2005 для засвідчення достовірність наданої ним до позовної заяви довідки КП «ХМБТІ» від 24 березня 2006 року № 23-08992, яка підтверджує, що за життя ОСОБА_5 не оформила право власності на спірне майно. Такі вимоги по суті є клопотанням про витребування доказів, адже наведені обставини свідчать про, те що заявник тривалий час не може отримати документи, а не про те, що такі докази у майбутньому не вдасться отримати взагалі. Заявником не наведено підстав для забезпечення цих доказів відповідно до наведених вище положень ЦПК України. Повертаючи заяву про забезпечення доказів, суд першої інстанції правильно виходив з того, що заява не відповідає вимогам статті 117 ЦПК України. Зокрема, ОСОБА_1 не обґрунтував необхідність забезпечення доказів, тобто не зазначив підстави, які б припускали, що засіб доказування може бути втрачений; збирання або подання цього доказу стане згодом неможливим чи утрудненим, тому у відповідності до вимог частини четвертої статті 117 ЦПК України це є підставою саме для повернення такої заяви заявнику. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка. Керуючись ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 14 квітня 2021 року. Головуючий А.В. Котелевець Судді І.В.Бурлака В.Б.Яцина